Декілька державних відомств, зокрема Міністерство оборони та Міністерство цифрової трансформації, надали податкові пільги, стартові ґранти й технічну підтримку, скасувавши бюрократичну тяганину й регулювання: у підсумку, понад 200 українських компаній тепер постачають для Збройних сил України сотні тисяч дронів на місяць

Владислав Ріпко працює фінансовим аналітиком у Кабінеті міністрів України. Але вечорами та вихідними він та його друзі майструють дрони для армії. Він називає їхню групу «колективом ентузіастів». Усі 12 учасників добровільно проводять свій час. Вони збирають гроші на компоненти дронів на краудфандинговій платформі. Один волонтер із 3D-принтером виготовляє дрібні деталі, які вони не можуть купити. Команда збирає комплектуючі у київському цеху та відправляє готовий виріб на фронт за допомогою служби комерційного сервісу. Про це йдеться у спецрепортажі Тамара Джейкобі, директора проекту «Нова Україна» в Інституті прогресивної політики на сторінках Foreign Policy, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

На відміну від багатьох великих виробників дронів, аматорський колектив Ріпко не отримує прямої допомоги від держави. Проте, за його словами, він отримує вигоду від урядової кампанії щодо підтримки приватного бізнесу, який створює безпілотні автономні транспортні засоби або БПЛА для збройних сил.

Декілька державних відомств, зокрема Міністерство оборони та Міністерство цифрової трансформації, надали податкові пільги, стартові ґранти й технічну підтримку, скасувавши бюрократичну тяганину й регулювання. У підсумку, понад 200 зареєстрованих компаній (деякі інсайдери галузі налічують понад 500 виробників, якщо врахувати дрібніші фірми та волонтерів у гаражах) тепер постачають для Збройних сил України сотні тисяч дронів на місяць.

До війни, декілька компаній виготовляли дрони для сільськогосподарського використання, а ІТ-сектор збільшував свою частку у традиційній економіці, яка залежить від сільського господарства та металургії. Україна вже була великим експортером ІТ-послуг, і чиновники усіх рівнів влади прагнули оцифрувати державні послуги.

«Ми – інженерна культура. Коли ми бачимо проблему, то шукаємо рішення, і часто це закулісне рішення. Саме завдяки цій культурі українські розробники дронів, які працюють зі значно меншим бюджетом, йдуть у ногу з технологічними досягненнями Росії», – вважає Дмитро Шимків, колишній глава українського офісу Microsoft, який зараз є партнером AeroDrone, одного з найбільших виробників БПЛА в Україні.

Ніхто в Україні не здивувався б, якби уряд вирішив організувати виробництво дронів на гігантському державному підприємстві.

«Натомість ми зробили ставку на приватний сектор: на підприємців та новаторів, які можуть діяти швидше, ніж уряд, — зазначає Олексій Борняков, заступник міністра цифрової трансформації України.

Першим кроком стало дерегулювання – те, що чиновники назвали десятками змін у заплутаному українському законодавстві. Процедури було спрощено, а терміни скорочено. Митна служба відмовилася від податку на додану вартість та імпортних мит на більшість компонентів для виготовлення дронів. Серед найважливіших змін: різке спрощення кроків, які компанія має зробити, щоб пройти сертифікацію для продажу продукції військовим.

«Раніше це забирало 3-5 років. Тепер, як повідомляють виробники дронів, цей процес рідко займає понад 2-3 місяці», – підкреслює Борняков.

Другим великим кроком стало скасування обмеження на доходи оборонної промисловості, встановленого за радянських часів. У старій командно-адміністративній економіці виробникам зброї було заборонено заробляти понад 3% доходів на рік.

«Це гальмувало інновації. 3% прибутку не залишали грошей на дослідження та розробки». Сьогодні прибуток, як і раніше, обмежений – але на рівні 25%. Раптом інвестиції у військові технології стали прибутковими. Це викликало революцію індустрії дронів», – стверджує Валерій Яковенко, співзасновник DroneUA, одного з найбільших виробників БПЛА.

Проект «Дія.Сіті» Міністерства цифрової трансформації надає податкові пільги для низки ІТ-компаній. Зокрема, компанії платять удвічі менше корпоративного податку, ніж інші українські компанії: 9% замість 18%. Їхні співробітники платять лише 5% прибуткового податку, що становить менше однієї третини від норми. Облігації, що конвертуються, — інструмент фінансування стартапів, який запозичений із Кремнієвої долини і дозволяє згодом конвертувати кредити в акції, — полегшують залучення інвестицій.

Друга ініціатива, «Brave1», надає ґранти виробникам дронів, і будь-якій компанії, що бере участь, гарантована можливість презентувати свою продукцію Міністерству оборони. Ґранти невеликі, минулого року їх ліміт становив 25 000 доларів, але найчастіше їх достатньо, щоб допомогти стартапу створити початковий прототип — можливо, додавши ротори до традиційного чотирироторного пристрою або розробивши новий електронний глушник, щоб приховати рух військ від ворожих дронів.

У перші тижні війни дрони використовувалися в основному для розвідки — для виявлення позицій супротивника та допомоги артилеристам точніше вести вогонь. Українці покладалися на комерційні дрони, подібні до тих, які використовувалися у мирний час, для фотографування весіль та нерухомості. Однак незабаром і РФ, і Україна  розробили ударні дрони.

Поєднання підприємницької енергії та державної допомоги за понад два роки війни призвело до створення динамічної галузі економіки. Найпопулярнішими продуктами є невеликі дрони-камікадзе з видом від першої особи. Їх використовує практично кожен підрозділ на фронті, а хороший оператор БПЛА може відправляти до 15 дронів на день. Найскладніші пристрої нагадують невеликі літаки з нерухомими крилами. А також є наземні дрони – автономні транспортні засоби, які здатні виконувати складні завдання, такі як медична евакуація, розмінування та бойові дії.

Два благодійні фонди знаменитостей — один очолює колишній телеведучий Сергій Притула, а інший активіст Сергій Стерненко — зібрали десятки мільйонів доларів на безпілотники та іншу військову техніку. А багато інших дрібніших волонтерських груп також збирають гроші в соціальних мережах.

Не всі задоволені зусиллями уряду для підтримки індустрії дронів.

«Влада зробила низку серйозних кроків, щоб полегшити життя виробникам. Але цього не достатньо» – зазначає Макс Суботін, представник компанії Armadrone, яка спеціалізується на виробництві дронів середнього розміру з нерухомим крилом.

Обидві лінійки продукції – «Каратель» і «Рекс» – сертифіковані Міноборони. У 2023 році компанія виграла державний контракт, і Суботін повідомив, що понад 300 одиниць продукції повернулися із повторними замовленнями. Проте цього року міністерство відмовилося продовжувати контракт.

«Вони кажуть, що у них закінчилися гроші», – зазначає Суботін.

Приблизно половина українського бюджету – майже 40 мільярдів доларів – присвячена обороні. За останні два роки Україні вдалося покрити це за рахунок податкових надходжень, але все інше від виплат із соціального забезпечення до системи охорони здоров’я залежить від іноземних донорів, насамперед від Європейського Союзу та США. Проблема в тому, що іноземне фінансування є нестабільним, а потреби оборони зростають — не лише у дронах, але й в іншому обладнанні та зарплатах.

У скрутному становищі Armadrone немає нічого незвичайного. Декілька великих виробників чекають на контракти, і чиновники визнають, що міністерство оборони стало більш вибірковим.

Armadrone хотіла б продавати свою продукцію за кордон та залучити капітал, який необхідний для продовження виробництва для української армії. Але в умовах воєнного стану уряд не дозволить оборонним підприємствам експортувати свою продукцію допоки не буде задоволений внутрішній попит, коли всі українські підрозділи матимуть усе необхідне.

Інші експерти запитують, чому державні банки не заохочуються кредитувати виробників дронів. І багато представників цієї галузі сподіваються, що іноземці — уряди та оборонні підрядники — втрутяться, інвестуючи безпосередньо у компанії, які виробляють дрони для української армії. Україна уже виробляє зброю для європейської коаліції безпілотників, що складається із 14 країн, яку очолює Великобританія та Латвія, а Данія та Нідерланди підписали угоди з Україною, які зобов’язуються здійснювати додаткові закупівлі.

Деякі західні скептики стурбовані тим, що Україна програє війну дронів. Колишній генеральний директор Google Ерік Шмідт, який пожертвував час та ресурси на підтримку української технологічної галузі, відвідав Київ наприкінці 2023 року і дійшов саме такого висновку. Росія більш ніж подвоїла свої військові витрати з початку вторгнення. Торгівельні центри у РФ перетворили на заводи з виробництва боєприпасів, які цілодобово виготовляють техніку. Особливе занепокоєння викликають потужний російський розвідувальний безпілотник «Орлан-10» і ударний безпілотник «Ланцет», а також перевага Москви в радіоелектронній війні.

Українські виробники заявили, що уже наздогнали початкову перевагу Росії у радіоелектронній боротьбі. Один із напрямків, де Київ попереду: автономна навігація у місцях, де немає GPS. І уряд, і виробники дронів уже думають про те, що буде після війни. Виробники мріють про цивільне застосування безпілотників — доставку на короткі та далекі відстані, повітряний моніторинг, роль служб швидкого реагування — та зарубіжні ринки.