Рекордсменку світу зі стрибків у висоту Ярослава Магучіх надихатимуть листи від українських військових на фронті, а джерелом натхнення для дзюдоїста Богдана Ядова стануть його дружина і син

Використовуючи свою фірмову синьо-жовту підводку для очей, українська стрибунка у висоту Ярослава Магучіх нещодавно побила світовий рекорд, який тримався 37 років. Чемпіонка світу та Європи тепер сподівається завоювати золото на Олімпійських іграх 2024 року у Парижі, де, за її словами, для неї буде честю представляти українських солдатів, які борються з російськими військами на передовій. Про це йдеться у спецрепортажі NBC News, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

«Лише тому, що вони нас захищають, я маю можливість стрибати», — підкреслює Магучіх, яка черпає натхнення із листів, які отримала від деяких військовослужбовців.

Як і багато її колег-українських спортсменів, Магучіх була незадоволена тим, що окремим російським і білоруським спортсменам дозволили виступати на Олімпіаді у нейтральному статусі, без національного прапора та гімну.

«Якщо казати про Олімпійські ігри, то йдеться про мир. Як ми можемо говорити про мир, якщо Росія напала на мою країну у центрі Європи? Це божевілля. Коли я бачу російських спортсменів, то згадую кожне місто, кожну зруйновану будівлю, кожне життя, яке забирає Росія», – додає Магучіх.

Ці погляди підтримав і 27-річний Богдан Ядов, дзюдоїст, який є однією із надій України на медалі у Парижі.

Після того як президент Росії Володимир Путін розпочав вторгнення у лютому 2022 року, ніхто з його колишніх друзів із російської та білоруської збірних по дзюдо не відправили жодного повідомлення.

Його 29-річна дружина Дарія Бобрикова була громадянкою Росії і коли почалася війна, вона була на другому місяці вагітності.  Раніше Дарія була дворазовою чемпіонкою Росії із дзюдо у 2014 та 2018 роках. Росія дискваліфікувала її на три роки за переїзд до України у 2019 році, тому Дарія вирішила завершити спортивну кар’єру та стати фотографом. Зараз вона намагається отримати українське громадянство.

Коли почалася війна, Ядов тренувався на іспанському острові Тенеріфе, далеко від своєї вагітної дружини, яка спочатку здійснила важкий переїзд до Ужгорода у переповненому евакуаційному потязі. Але невдовзі після того, як Ядов виграв чемпіонат Європи у травні 2022 року, вони вирішили повернутися до Києва, незважаючи на пропозиції з-за кордону.

Режим тренувань Ядова часто порушується сиренами повітряної тривоги, а поїздки на турніри за межі України забирають набагато більше часу, оскільки з України немає цивільних авіарейсів, а це означає, що він має менше часу на відпочинок й тренування.

«Якщо ситуація стане зовсім поганою, то моя дружина і син можуть виїхати. Але не я. Я буду тут, адже це – моя країна», – запевняє Ядов.

Магучіх обрала інший шлях, вирішивши за кілька тижнів після вторгнення Росії, на початку березня 2022 року, залишити своїх маму, тата і сестру у Дніпрі і виїхати за кордон.

«Коли я прощалась із мамою, батьком та сестрою, то не знала, коли побачу їх знову», – розповідає Магучіх, яка через кілька днів виграла золото на чемпіонаті світу з легкої атлетики у приміщенні на території Сербії.

На Олімпіаді у Парижі – дуже мізерні шанси, що Магучіх зможе зіткнутися із російськими та білоруськими спортсменами віч-на-віч, оскільки у жодних легкоатлетичних змаганнях вони не беруть участі.

Аналогічна історія і з Ядовим, якому не доведеться зустрітися із російськими суперниками після того, як Федерація дзюдо РФ відкликала з Олімпійських ігор 12 своїх дзюдоїстів.