Критики цього альянсу кажуть, що він послабив незалежність парламенту, оскільки колишні проросійські політики, які мають бути притягнутими до відповідальності за державну зраду, навряд чи зможуть забезпечити ефективний нагляд за державними органами влади

Дисфункція Верховної Ради України та незвичайний виборчий альянс між правлячою партією «Слуга народу» та колишніми членами розформованої проросійської партії підірвали довіру до влади. Критики кажуть, що цей безлад заважає парламенту відігравати якусь значну роль у нагляді за державними установами, навіть незважаючи на те, що в Україну надходять мільярди доларів іноземної допомоги. Таким чином, в Офісі Президента зосереджено надто багато влади, але ніхто не заявляє про серйозні порушення Конституції України. Більшість українців, як і раніше, підтримують президента Володимира Зеленського, але, навіть його критики визнають, що війна вимагає деякої централізації ухвалення рішень. Про це йдеться в аналітичній публікації The New York Times, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Те, що парламент взагалі збирався під час війни, вважається успіхом, кажуть деякі законодавці та аналітики. На початку вторгнення Росії депутати збиралися поспіхом, таємно, а потім швидко розбігалися, щоб російська ракета не вбила або не поранила їх усіх одним ударом. Після покращення протиповітряної оборони регулярні сесії відновилися.

Згідно з Конституцією, парламент України повинен мати більшу владу, ніж президент. Парламент призначає більшість міністрів та затверджує меншу кількість міністрів, призначених президентом. Він відігравав вирішальну роль у попередніх кризах. Але не під час цієї війни.

Частина проблеми полягає у тому, що партія Зеленського страждає від внутрішніх чвар за сфери впливу. Розбіжності, що виникли до вторгнення РФ, лише посилилися. Одностайні голоси, які сигналізували про солідарність на початку вторгнення, — це лише давні спогади. Нині у Верховній Раді представлено чотири партії: «Слуга народу», «Європейська солідарність», «Батьківщина» та «Голос».

«Слуга народу» здобула більшість місць на виборах у 2019 році. Вона, як і раніше, має номінальну більшість у 235 місць, але насправді керівництво партії рідко набирає необхідні голоси для ухвалення законів. З більш ніж 5000 голосувань у парламенті у 2022 та 2023 роках партія отримала більшість самостійно лише у 17 голосуваннях, або менше 1% голосів, згідно з даними української аналітичної групи «Чесно».

Натомість, партія сформувала дивне політичне партнерство із залишками «Опозиційного блоку», який офіційно розпустили у 2022 році через контакти з Росією. Критики цього альянсу кажуть, що він послабив незалежність парламенту, оскільки колишні проросійські політики, які мають бути притягнутими до відповідальності за державну зраду, навряд чи зможуть забезпечити ефективний нагляд за державними органами влади.

Один законопроект, ухвалений у грудні 2023 року, регулює будівельні норми для робіт з реконструкції та викликав критику за включення положень, схвалених забудовниками. Законопроект переносить частину повноважень щодо видачі дозволів на будівництво з ведення місцевих органів влади у ведення центрального уряду і це викликає побоювання, що громади не матимуть можливості впливати на те, як будуть витрачатися кошти на відновлення.

На карту поставлено величезні суми. Київська школа економіки підрахувала, що загальні витрати на реконструкцію в Україні становитимуть 155 мільярдів доларів. У червні 2024 року партія «Слуга народу» знову об’єдналася з колишніми депутатами «Опозиційного блоку», щоб проголосувати за поправки до законопроекту, який визначає повноваження нового агентства фінансового нагляду, який виводить фінансові розслідування зі сфери компетенції внутрішньої розвідки. Розвідувальне агентство роками застрягло у суперечках через політично забарвлені розслідування та корупцію.

«Зеленському потрібно було створити нове агентство, бо це була одна з вимог Брюсселя у прагненні України вступити до Європейського Союзу», – пояснює Олександр Заславський, аналітик Агентства законодавчих ініціатив.

Таким чином, голосування лише підкреслило, наскільки залежним став Зеленський від колишніх проросійських депутатів в ухваленні ключових законопроектів.

Ця неформальна коаліція дозволила партії Зеленського уникнути компромісів із «Європейською Солідарністю» – партією політичного опонента Зеленського, колишнього президента Петра Порошенка. Деякі члени інших опозиційних партій та фракцій також надали голоси для ухвалення ключових законів, поряд із колишніми членами Опозиційного блоку.

«Обмеження на виїзд за кордон опозиційних депутатів та незвичайний альянс «Слуги народу» із колишніми проросійськими депутатами означають, що парламент усунений від ухвалення рішень. Він ухвалює рішення, але не має можливості на них впливати», — вважає Дмитро Разумков, колишній голова Верховної Ради України, який зараз перебуває в політичній опозиції.

Навіть лідер фракції «Слуга народу» Давид Арахамія на початку 2024 року висловив стурбованість станом парламенту, прогнозуючи наближення політичної кризи.

Юрій Бойко, колишній лідер Опозиційного блоку, змінив свої проросійські погляди і зосередився на підтримці Зеленського під час війни.

«Війна змінила наші погляди», — сказав він про свої колишні контакти із Москвою.

Він визнав, що «деякі з депутатів стали зрадниками», але ті, хто залишився, працювали над підтримкою військових зусиль, голосуючи за урядові закони. За його словами, у 2024 році було ухвалено 29 законів за підтримки колишніх депутатів Опозиційного блоку.

Олексій Гончаренко, член опозиційної партії «Європейська солідарність», стверджував, що конструктивна опозиція у парламенті є важливою, навіть під час війни. Він припустив, що колишні члени проросійської партії цього не роблять, тому що перебувають під загрозою судового переслідування.

«Несправедливо, що ці люди не переслідуються згідно із законом, і несправедливо, що вони досі перебувають у парламенті. Усе тому, що їхні голоси потрібні уряду Зеленського. У підсумку, парламент працює як нотаріус, просто ставлячи печатку на те, що виходить від президента», – резюмує Гончаренко.