Хоча заморожування бойових дій в Україні частково задовольнить внутрішні інтереси Джакарти, необхідно враховувати довгострокові наслідки порушення міжнародного права: сплеск авантюризму великих держав в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні не буде на користь Індонезії і може підірвати її безпеку

Індонезія не підписала у червні 2024 року підсумкове комюніке мирного саміту у Швейцарії, посилаючись на необхідність інклюзивнішого діалогу з Росією. Хоча Індонезія підтвердила свою підтримку територіальної цілісності та суверенітету України, вона хоче уникнути надмірної прихильності до західних країн. Новообраний президент країни Прабово Субіанто може спробувати продемонструвати активнішу позицію у геополітиці та домагатися негайного припинення війни, справедливого чи несправедливого для України. Про це йдеться в авторській публікації Трістанто Санджая, кандидата у магістри з геополітики та бізнесу у Вищій економічній школі Ренна (Франція) на сторінках East Asia Forum, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Цей крок може видатись дивним, оскільки заключне комюніке мирного саміту у Швейцарії не відхиляється від резолюцій Генеральної Асамблеї ООН, за які Індонезія проголосувала у 2022 році. Але на відміну від голосувань в ООН у 2022 році, Індонезія розглядала мирний саміт 2024 року як переважно західну ініціативу, яка нездатна досягти суттєвого прогресу у припиненні війни. Склад тих, хто підписав заключне спільне комюніке, може частково пояснити дії Індонезії. З 85 країн-учасників саміту, документ підписали 53 країни Заходу.

Ексклюзивність саміту контрастує із роботою в офіційних міжнародних організаціях, таких як Організація Об’єднаних Націй, де держави, як правило, більш впевнено висловлюють свої погляди на міжнародні питання через нейтралітет та об’єднуючу силу цих форумів.

Індонезія упевнено підтримала засудження Росії у 2022 році в ООН, враховуючи її інклюзивність — у роботі взяли участь майже усі члени ООН, включаючи Росію. Вона проходила у нейтральній атмосфері та мала більшу легітимність, ніж український мирний саміт у Швейцарії.

За кілька днів до саміту миру у Швейцарії президент України Володимир Зеленський зустрівся із міністром оборони Індонезії та новообраним президентом Прабово Субіанто. Вони обговорили необхідність миру, і український президент зазначив, що «чекає» на підтримку Індонезії у збереженні територіальної цілісності та суверенітету своєї країни. Він також висловив сподівання, що Індонезія скерує делегацію «на найвищому рівні» на мирний саміт у Швейцарії.

Дії Індонезії можна розглядати як спробу об’єднати конкуруючі інтереси підтримки України шляхом участі у саміті, одночасно намагаючись відмовитися від будь-якої приналежності до Заходу.

Наполегливість Індонезії щодо участі Росії у мирних переговорах також відображає її бажання якнайшвидше припинити бойові дії, справедливо чи несправедливо стосовно України. Таке ставлення відображено у пропозиції Прабово щодо плану миру в рамках саміту Шангрі-Ла 2023 року, яке включає припинення вогню та референдум під наглядом ООН.

Таке ставлення також було помітне під час візиту президента Індонезії Джоко Відодо до України у 2022 році. Відодо здебільшого зосередився на необхідності глобальної економічної стабільності, зокрема на зростанні цін на продовольство та енергоносії, а не на боротьбі України з російським вторгненням. Індонезія сподівається, що переговори між Росією та Україною зможуть заморозити бойові дії та дозволять стабілізувати світову економіку.

Коли Прабово буде приведено до присяги як президента Індонезії у жовтні 2024 року, політика Індонезії щодо України залишиться незмінною. На саміті Шангрі-Ла 2024 року Прабово висловив переконання в тому, що його пропозиція про припинення вогню у 2023 році, як і раніше, «необхідна як проміжне рішення».

Однак, у той час як адміністрація Відодо не робить багато коментарів щодо України, якщо тільки це не стосується індонезійських інтересів, то нова адміністрація могла б голосніше заявляти про необхідність припинення вогню. Прабово висловив бажання, щоб Індонезія грала наполегливішу роль у геополітиці.

Хоча заморожування бойових дій в Україні частково задовольнить внутрішні інтереси Індонезії, необхідно враховувати довгострокові наслідки порушення міжнародного права, особливо великою державою. Наполягання на припиненні вогню після вторгнення наддержави на територію її меншого сусіда може створити небезпечний прецедент.

Це може підштовхнути Китай до проведення небезпечних бойових дій, таких як вторгнення на спірний острів у Південно-Китайському морі, який контролюють Філіппіни або В’єтнам. Китай знає, що на нього чинитимуть тиск з метою припинення вогню. Сплеск авантюризму великих держав в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні не буде на користь Індонезії і може підірвати її безпеку.