Українські підприємці наполягають на запровадженні економічного бронювання стратегічно важливих фахівців, а військові вважають систему мобілізації, яка ґрунтується на фінансових ресурсах, несправедливою

Чотири чоловіки колись керували складним верстатом, виковуючи із розплавленої сталі промислові деталі на великому заводі у Дніпрі. Одного чоловіка мобілізували до української армії і він загинув. Другий чоловік зник безвісти. Третій чоловік має піти на пенсію. Власник заводу – компанія Interpipe відчайдушно намагається утримати четвертого: молодого фахівця призовного віку, якого можуть мобілізувати будь-якої миті. Interpipe приєдналася до багатьох українських компаній, які закликають до бронювання тих фахівців, які необхідні для економічного виживання України. Про це йдеться у спецрепортажі Financial Times, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

«Ми працюємо на межі», – зазначає Віталій Пахомов, директор відділу кадрів Interpipe.

Хоча Interpipe визнали стратегічним підприємством і половина його співробітників може бути заброньована від військової служби, близько 1000 працівників компанії, як і раніше, наражаються на ризик мобілізації.

«Без них важко уявити, як би ми працювали», – наголошує Пахомов.

Робітників підприємства мобілізовують під час ранкової поїздки автобусом на роботу, адже співробітників ТЦК помітили біля воріт заводу.

«Кожен начальник цеху, супервайзер та директор заводу як шахіст. Він приходить на роботу, виявляє, що на дошці не вистачає нової фігури. І вирішує, що робити надалі. Компанія підтримує обсяги виробництва завдяки колосальним зусиллям робітників, які працюють позачергово, та іншим заходам. Але, якщо мобілізація посилиться, нам неминуче доведеться скорочувати наші обсяги… що означає зниження податків, які ми платимо», – розповідає Пахомов.

Найбільші підприємства України закликають підтримати парламентський законопроект, який дозволить компаніям платити військовий збір у розмірі 20 000 гривень за працівника на місяць, щоб захистити їх від мобілізації. В іншому законопроекті пропонується звільнити від мобілізації усіх українських чоловіків, які отримують зарплату понад 36 500 гривень.

Але ці законопроекти викликали інтенсивні дебати про те, що має бути на першому місці — завод чи лінія фронту, економіка чи війна — і розкололи суспільство щодо того, як сформувати справедливу систему мобілізації.

Підприємства наголошують, що зміна системи необхідна для захисту економіки та фінансування збройних сил.

«Ви можете мобілізувати мільйон чоловіків, але якщо у вас немає ресурсів, щоб їх озброїти, війни не буде. Армія залишиться голою і безпорадною, якщо економіка завалиться», – вважає  Дмитро Наталуха, голова комітету Верховної Ради України з економічних питань та автор одного із законопроектів.

За його словами, українські підприємства уже втратили у середньому 10–20% своїх співробітників через мобілізацію та еміграцію з моменту повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році. Відновлення російського наступу у 2024 році призвело до більшої кількості смертей та руйнувань, а також відключень електроенергії і це може змусити ще більше людей покидати країну.

«Дедалі більше підприємств закриватимуться просто тому, що у них недостатньо ресурсів для продовження роботи і це означає серйозний ланцюговий ефект для економіки. Я не хочу бути апокаліптичним, але крайній термін — це кінець вересня 2024 року. Якщо законопроект, який дозволяє компаніям платити військовий збір за працівників, які не підлягають мобілізації, буде ухвалено, близько 895 000 чоловіків буде звільнено від військової служби і це акумулює близько 200 мільярдів гривень для армії. Це гроші, які не залежать від того, в якому настрої прокинеться Віктор Орбан або хто стане наступним президентом США», – зауважує Наталуха.

Але, зважаючи на дефіцит солдатів на фронті, багато військових залишаються не переконаними.

«Логіка не працює. У нас і так недостатньо людей, які хочуть воювати, а нам пропонують кількість таких людей ще збільшити», – зазначає Масі Найєм, відомий юрист і колишній військовослужбовець, який керує організацією ветеранів війни.

На його думку, система мобілізації, яка ґрунтується на фінансових ресурсах, чи то компанії, чи окремої особи, була б несправедливою.

«Якщо у вас є гроші, ви можете бути звільнені. Це неправильно. Де справедливість? Навіщо я втратив око на війні, коли хтось може просто заплатити і не піти війну?», – риторично запитує Найєм.

Павло Дергачов, власник нічного клубу у Києві побоюється впливу економічного бронювання на соціальну структуру країни.

«Це якась VIP-нісенітниця. Вона створює кастову систему», — вважає він.

Багато власників бізнесу в Україні стверджують, що система мобілізації уже несправедлива через масову корупцію: вважається, що українці витрачають від 700 мільйонів до 2 мільярдів гривень на рік для купівлі документів про звільнення від мобілізації.

«Люди, які мають кошти, просто відкуповуються від мобілізації. Ось і повертаємося до вихідної точки: ті, хто бідний, йдуть до армії, а ті, хто має гроші, — ні. Але ці гроші надходять не до державного бюджету, а безпосередньо до кишень корумпованих чиновників», – стверджує Ганна Дерев’янко, виконавча директорка Європейської бізнес-асоціації.

Наталуха вважає, якщо уряд обере варіант про звільнення від сплати податку, то, швидше за все, це змусить людей вийти із тіньової економіки, декларувати свої доходи та почати сплачувати податки.

«Вважається, що близько 800 000 українських чоловіків пішли у підпілля, щоб уникнути мобілізації, змінивши адресу та влаштовуючись на неофіційну роботу», – повідомляє Наталуха.

Лідери бізнесу побоюються, що уряд гальмуватиме із запропонованими рішеннями через їхню непопулярність.

«В умовах війни і економічної кризи… ви не можете не ухвалювати важких і непопулярних рішень. У війні на виснаження, в якій ресурси Росії набагато перевершують ресурси України, йдеться не про справедливість, а про ефективність. Висококваліфікований програміст у банку чи на онлайн-ринку може бути кориснішим для України, ніж якби він воював на фронті», — аргументує Олег Гороховський, співзасновник і генеральний директор Monobank.

Але, як резюмує Наталуха, «неможливо виграти війну лише справедливістю. Війна несправедлива за своєю суттю».