Серед таких варіантів – заморожений конфлікт, припинення вогню, перемир’я у корейському стилі і повне мирне врегулювання

27 червня 2024 року під час дебатів кандидат у президенти США від Республіканської партії Дональд Трамп чітко дав зрозуміти про свій намір покласти край російсько-українській війні у період між виборами у листопаді 2024 року та інавгурацією у січні 2025 року. Майже через місяць президент України Володимир Зеленський натякнув на закінченні «гарячої стадії» війни, а президент Росії Володимир Путін висловив зацікавленість у переговорах під керівництвом США. Про це йдеться в аналітичній статті Центру Стімсона у Вашинґтоні, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Є чотири можливі варіанти закінчення російсько-української війни:

1. Заморожений конфлікт становить найбільший ризик для нового спалаху бойових дій.
2. Припинення вогню знизить ймовірність відновлення бойових дій, але для цього буде потрібно схвалення зовнішніх держав, міжнародних миротворців та демілітаризованої зони. Якщо припинення вогню збережеться, воно стане основою перемир’я.
3. Перемир’я у корейському стилі, ймовірно, триватиме роками, і для цього буде потрібно припинення вогню.
4. Повне мирне врегулювання конфліктів, яке було рідкісним явищем за останні 75 років і потребувало б ширшого врегулювання розбіжностей між Росією та НАТО.

У всіх випадках Європі потрібно буде швидко втрутитися, аби забезпечити збереження будь-якого припинення вогню, особливо якщо Сполучені Штати за президентства Трампа відмовляться відігравати домінуючу роль. Ніколи з 1945 року перспективи європейської безпеки не були такими хиткими.

Заморожений конфлікт

Історично заморожений конфлікт був кращою тактикою Росії задля унеможливлення поширення західного впливу на регіони проекції її влади, особливо у районах компактного проживання російських меншин. До вторгнення у лютому 2022 року підтримка Росією сепаратистів на сході України була класичним прикладом замороженого конфлікту. Бойові дії слабкої інтенсивності ніколи не припинялися, але розмір території, завойованої після початкового вторгнення, зменшився.

У цьому сценарії війна на виснаження триватиме зі скороченням бойових дій, і жодна зі сторін не придбає і не втратить територію. Водночас, обидві сторони не серйозно ставитимуться до переговорів про припинення вогню, оскільки для України така угода могла б де-факто легалізувати російські завоювання, а для Росії врегулювання конфлікту збільшило б ризик набуття Україною членства в НАТО.

Заморожений конфлікт може бути пов’язаний із найбільшим ризиком для європейської безпеки. Конфлікт, який, здавалося б, не має кінця, ускладнить для європейських лідерів збереження своєї прихильності до військової підтримки України. Згідно з нещодавнім опитуванням, більшість європейців вважають, що Україна програє війну, а більшість у Греції, Угорщині та Італії вважають, що Київ має розпочати переговори з Москвою уже зараз.

Багато військових аналітиків, включаючи генерального секретаря НАТО Єнса Столтенберга, скептично ставляться до того, що європейці зможуть заповнити прогалину, незважаючи на недавні зусилля щодо нарощування потенціалу європейської оборонної промисловості. Відсутність надійної допомоги США посилить необхідність для Європи терміново розробити спільну оборону. Однак інтеграція оборонних промислових баз для підвищення військової готовності Європи у майбутньому та досягнення необхідних можливостей, ймовірно, триватиме десятиліття.

Перемир’я шляхом переговорів

Україна може відчути себе вимушеною вести переговори про офіційне припинення вогню, якщо будь-який контрнаступ провалиться та/або західна військова підтримка зменшиться. Якщо Україна зможе повернути собі перевагу, можливо, за допомогою додаткових атак по території Росії, Москва може бути готовою припинити війну, особливо якщо Путіну доведеться оголосити додаткову мобілізацію та/або економіка впаде.

За даними академічного дослідження усіх військових конфліктів, що відбулися з 1946 до 2005 року, проведеного Йоакімом Крейцем, майже 50% міждержавних конфліктів закінчуються врегулюванням шляхом переговорів. Більшість із цих врегулювань шляхом переговорів – це припинення вогню. Лише 20% міждержавних конфліктів закінчуються перемогою однієї із сторін.

Припинення вогню охоплює діапазон від тих, які припиняються іноді протягом декількох годин або днів до інших, які більш довговічні. Вірджинія Пейдж Фортна, яка використовувала базу даних, створену у процесі дослідження Крейца, попередила, що для того, аби припинення вогню зберігалося, повинні бути виконані такі умови: (1) достатні стимули для дотримання припинення вогню; (2) зниження невизначеності щодо дій та намірів інших; та (3) засоби контролю випадкових порушень.

Дослідження Фортни свідчать, що набагато складніше дотримуватись припинення вогню у випадках, коли немає явного переможця, обидві сторони мають історію насильства, і саме існування однієї зі сторін перебуває під загрозою. Хоча дослідження Фортни було завершено та опубліковано у 2003 році, її опис найбільших перешкод до миру описує основні камені спотикання для російсько-українського припинення вогню сьогодні.

Російський мирний план, який виник за підсумками російсько-українських переговорів, проведених у Туреччині у перші місяці війни, передбачає можливі російські умови припинення вогню. Проект договору оголошував Україну постійною, нейтральною неядерною державою. Україна відмовлялася від свого наміру вступити до НАТО, не допускаючи іноземних військових баз чи військ на свою територію. Однак, якщо Україна піддасться нападу та запросить допомогу, всі країни P-5 та інші держави-гаранти будуть зобов’язані, після консультацій з Україною та між собою, допомогти їй. Прикметно, що ці зобов’язання були прописані з набагато більшою точністю, аніж стаття 5 НАТО: «запровадження безпольотної зони, постачання зброї чи пряме втручання з використанням власних військових сил держави-гаранта». Росії, швидше за все, буде потрібна угода США та НАТО на цих умовах.

Ще у 2022 році Росія не була проти того, аби Україна стала членом ЄС і, навіть пішла на значну поступку: обговорити статус Криму з Києвом через 10-15 років. Хоча територіальні суперечки, як відомо, важко вирішити, готовність Росії в цьому випадку вказує на те, що деякі переговори щодо української території, окупованої Росією, не виключені. Однак Путіну необхідно буде показати російському народу, що він переміг і тому великі територіальні поступки – малоймовірні.

Якщо Україні доведеться просити переговорів про припинення вогню, західні держави могли б допомогти пом’якшити серйозність російських умов через поступки, такі як скасування деяких санкцій. Як і в сценарії замороженого конфлікту, Україна та її прихильники турбуватимуться, що Росія скористається паузою для реорганізації своїх збройних сил та відновлення наступу. У Сирії Росія та режим Башара Асада неодноразово робили це, щоб «заморозити фронт, коли їм потрібна була оперативна пауза».

Якщо Росія порушить припинення вогню, союзникам по НАТО необхідно буде чітко заявити про свою відданість обороні України. Згідно з академічним дослідженням Фортни, існує мало випадків, коли мир руйнується після підписання угоди щодо припинення вогню.

Миротворцям із нейтральних третіх країн, таких як Туреччина чи Об’єднані Арабські Емірати, необхідно буде стежити за миром та вирішувати суперечки між Україною та Росією. У дослідженні Фортни спостерігалася велика та статистично значуща різниця між припиненням вогню, контрольованим набором міжнародних миротворців та припиненням вогню без переваг миротворчих операцій. Дослідження засвідчило, що присутність спостерігачів продовжує тривалість миру. Створення повністю демілітаризованої зони завширшки не менше 2 кілометрів або більше по всій довжині лінії припинення вогню також знижує ризик будь-якого відновлення конфлікту.

Крім міцного миру, Україні знадобиться допомога Бреттон-Вудських інститутів у відновленні. Для цього угода про припинення вогню має гарантувати Україні та іншим країнам доступ до судноплавних шляхів у Чорному морі. Зі свого боку, Пекін запропонував надати істотну допомогу після миру.

Якщо мир буде забезпечений протягом кількох років, то це надасть європейським державам час на розробку більшої кількості стратегічних оборонних можливостей, щоб зупинити подальшу російську агресію проти України чи інших європейських країн і стати менш залежними від Сполучених Штатів. Окрім Трампа та його слабкої підтримки НАТО, нещодавнє опитування Геллапа показує значне зниження кількості американців, які бажають, щоб США відігравали важливу роль у світових справах.

Перемир’я та мирне врегулювання

Якщо перемир’я триватиме кілька років, воно може підготувати ґрунт для офіційного мирного врегулювання. У випадку з Кореєю переговори про перемир’я почалися у липні 1951 року і були завершені угодою лише через два роки. Згідно з дослідженням Фортни, формалізація уже чинної угоди про перемир’я сама по собі не має жодних переваг для забезпечення міцного миру. Як і у разі мирного договору, ані Україна, ані її західні прихильники, швидше за все, не вестимуть переговори про перемир’я, поки Путін залишається лідером Росії.

Мирний договір між Росією та Україною забезпечить додатковий захист. Час, який необхідний для переговорів про політичне врегулювання, допомагає гарантувати його стійкість, але мирні врегулювання після воєн нині рідкісні. Така угода, швидше за все, перейде у переговори НАТО-Росія, потенційно ініціюючи заходи щодо контролю за звичайними та ядерними озброєннями. Імовірність того, що буде деокуповано більше української території, може зрости після того, як Путін покине свою посаду. Нове керівництво у Москві може бути готове обміняти частину території на західні економічні поступки, що знизить залежність Росії від Китаю.

Втручання США для припинення бойових дій

Трамп обіцяв покласти край війні в Україні протягом 24 годин. Більшість спостерігачів не розуміють, що Трамп має на увазі. Можливо, Трамп використовуватиме загрозу припинення усієї військової допомоги, щоб змусити президента України сісти за стіл переговорів. Трамп вважає умови Путіна неприйнятними і деякі аналітики оцінюють, що він не поступиться йому щодо передачі чотирьох областей України, які частково окуповані Росією. Трамп, швидше за все, намагатиметься домовитися із Путіним без європейців. Варто згадати спроби Трампа домовитися з північнокорейським лідером Кім Чен Ином у червні 2019 року. Як і у випадку з переговорами з КНДР, Трамп може піти, переклавши всю відповідальність за допомогу Україні та припинення конфлікту на європейців. Деякі впливові стратеги-республіканці хочуть, щоб Вашингтон у будь-якому разі відвернувся від Європи і натомість зосередився на Азії.

Підсумок для Європи

Європа стикається з двома погрозами: війна, яка триває на її кордоні і може перерости у масштабну війну з Росією, і зниження військової підтримки США для України, якщо Трамп буде обраний президентом. У довгостроковій перспективі європейська оборона буде необхідна як стримуючий чинник проти російської агресії. Тим не менш, дипломатична спритність і гнучкість будуть потрібні, щоб перетворити будь-яке можливе припинення вогню на постійний мир. За відсутності явної перемоги з будь-якого боку, і Росія, і Україна мають бути задоволені будь-якою довгостроковою мирною угодою.