Переселенці із Покровського району Донеччини розповіли, чому погодились на евакуацію

19 серпня 2024 року місцева влада оголосила обов’язкову евакуацію сімей з дітьми: з міста, де проживало 53 000 осіб, щодня виїжджають 500-600 мешканців

88-річна Марія Пряжнікова, яку примусово евакуювали з Мирнограду у Покровському районі Донецької області, розповіла журналістам британського видання The Sunday Times, що їй довелося перенести виснажливу 20-годинну подорож Україною у задушливому вагоні з десятком інших біженців, їхніми дітьми та домашніми тваринами. Foreign Ukraine пропонує переказ цього спецрепортажу.

23 серпня 2024 року, Пряжнікова серед 257 біженців зі сходу України приїхала до міста Рівного, розташованого за 800 кілометрів на захід від їхнього будинку.

«Дайте мені пістолет, і я з радістю застрелю Путіна. Чортові росіяни!, — сказала вона, виходячи на платформу у незнайомому місті і сідаючи в інвалідне крісло.

Пряжніковій уже доводилось переживати евакуацію у дитинстві. 1941 року у віці п’яти років її відвезли потягом з Ленінграда на початку блокади міста.

«Того разу нас посадили у вагон для худоби», – заявила мешканка Мирнограда.

35-річна Катерина Голентовська вирішила залишити свій будинок під Покровськом разом із семирічною донькою Ангеліною, коли її подругу поранило осколками по дорозі з роботи.

«Їй довелося ампутувати ногу – у неї троє маленьких дітей. Ми залишалися там стільки, скільки могли, але я хотіла, щоб моя донька була у безпеці, – розповіла Голентовська.

42-річна Світлана Ластовченко, яка залишила свій будинок у Мирнограді разом із сім’єю, зрозуміла, що треба їхати, коли внаслідок російського обстрілу було пошкоджено багатоквартирний житловий будинок на сусідній вулиці.

«Це сталося серед білого дня. Я бачила, як розлітається скло, чула крики людей. Через два дні з-під завалів дістали тіла двох людей похилого віку. Було багато поранених», – згадує вона.

Наступ армії Росії на Покровськ набирає обертів і найближчими днями потік біженців з Донецької області тільки збільшуватиметься.

19 серпня 2024 року місцева влада оголосила обов’язкову евакуацію з Покровська сімей з дітьми. Начальник Покровської міської військової адміністрації Сергій Добряк зазначив, що з міста, де проживало 53 000 осіб, щодня виїжджають 500-600 мешканців. За його словами, мешканці Покровська мають один-два тижні на евакуацію.

У розмовах із британськими журналістами українські військові спробували пояснити «очевидний колапс» оборони у районі Покровська. Одні вважають причиною кризи на цьому напрямку нестачу у ЗСУ артилерійських снарядів, інші пояснили ситуацію, що склалася, новою російською тактикою, пов’язаною з використанням авіаційних бомб і засобів радіоелектронної боротьби.

При цьому усі опитані The Sunday Times військові ЗСУ зійшлися на думці, що одна з найбільших проблем, з якою вони стикаються, є значна перевага російських військ у чисельності.

«Ситуація складна, ми втрачаємо позиції, супротивник відтісняє нас. Люди втомились. Нам потрібні нові люди. Хоч би як добре були навчені наші бійці, росіянам все одно вдається придушити нас своєю чисельністю. Неможливо утримати лінію фронту, коли вас лише двоє чи троє, а на вас наступають від 10 до 20 осіб», — заявила Дзвенислава Римар, капітан із 47-ї бригади ЗСУ.

За її словами, наступ України у Курській області Росії, який, як вважається, був покликаний відволікти російські збройні сили із Донбасу, не вплинув на покровську ділянку фронту.

36-річний лейтенант Михайло Лужецький зі 109-ї бригади ЗСУ, яка веде бої під Покровськом, розповів про «важку психологічну атмосферу» у місті.

«Ми сподіваємося, що все буде гаразд, але розуміємо, що ситуація не дуже хороша», – зізнається військовий.

Він стверджує, що, незважаючи на ситуацію на покровському напрямку, операція ЗСУ у Курській області «значно підняла дух» як українських солдатів, так і мирних жителів.

«Тут, на сході, ми заздримо: коли вони [інші українські підрозділи] просуваються і наступають у Курській області, а ми застрягли в окопах, як у Першу світову війну», — додав Лужецький.

Капітан 110-ї механізованої бригади ЗСУ Іван Секач вважає, що Володимир Путін «готовий пожертвувати Курськом», щоб не втратити темпи наступу російських військ у Донецькій області. За його словами, це єдина ділянка фронту, де армія РФ успішно просувається.