Отець Роман Вовк цього року відкрив перший клас, де очно навчатимуться 25 дітей

Незважаючи на тривалу війну в Україні, 2 вересня 2024 року розпочався новий навчальний рік. Особливо складним є становище дітей у прифронтових регіонах, де переважає дистанційне навчання. Незважаючи на постійні обстріли, тут намагаються повернути якомога більше дітей до шкільних класів, аби вони мали нормальний контакт із вчителями та однолітками. Священник УГКЦ Роман Вовк нещодавно відкрив перший клас католицької школи Дона Боско у Запоріжжі, яка діятиме при парафії Матері Божої Неустанної Помочі і тут навчатимуться 25 дітей. Про це йдеться у спецрепортажі польського видання Katolicka Agencja Informacyjna, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Отець Роман Вовк зізнався, що ідея відкриття класу виникла у нього після того, як він познайомився з двома хлопцями, які відвідували позакласні заходи при парафії. Лише там вони з’ясували, що навчаються в одному класі уже два роки, але оскільки заняття проходили виключно онлайн, вони ніколи раніше не зустрічалися. Це, як зазначив греко-католицький священик, свідчить про те, що діти не мають можливості спілкуватися між собою і це впливає на їхню психіку. Щоб впоратися з цією травмою, парафія уже тривалий час організовує уроки музики, мистецтва, фітнесу й танців. За словами отця Вовка, цей клас має стати першим кроком до створення католицької школи, про яку він завжди мріяв і яку вже почав втілювати.

«Я зрозумів, що на сході України є величезна потреба у католицькій школі. Тому минулого року ми купили ділянку біля нашої парафії. Це має бути школа, яка дає повну освіту, починаючи із дитячого садка. Цього року ми потихеньку почали роботу, Це було непросто, адже будівництво – завжди дорога справа, а в умовах війни тягне за собою ще низку додаткових труднощів. Але я усвідомлюю, що коли закінчиться війна, нам знадобиться якісна освіта, яку надто довго знищували спочатку коронавірус, а тепер війна. Агресор постійно обстрілює навчальні заклади: багато з них пошкоджено, а інші повністю зруйновано. Тому нам знадобляться школи, а школи не збудують за один день. Тож ми зараз будуємо з думкою про майбутнє. Думаю, у нас все вийде. Не знаю як, але я справді у це вірю. Бог нам обов’язково допоможе», – запевняє отець Роман Вовк.

Греко-католицький священник підкреслив, що у Запоріжжі проживає багато сімей із дітьми. Він нагадав, що на місце тих, хто залишив місто, приїхали сім’ї із окупованих територій, які, незважаючи на труднощі, намагаються забезпечити своїм дітям найкраще майбутнє. Отець Вовк зазначив, що внаслідок близького розташування лінії фронту, існує постійна небезпека обстрілів і найбільше страждають діти.

«Іноді вони бояться відійти від батьків, навіть на кілька кроків або панічно реагують на різкі звуки на дорозі, наприклад, на шум мотоцикла. Не знаю, як це вплине на психіку дітей, але можу сказати, що їм нелегко, тому я ще більше намагаюся зберегти їхнє дитинство, забезпечуючи доступ до освіти», – зізнався греко-католицький священник, який з початку війни служить у прифронтовій зоні.

Він служив у Донецьку до середини 2014 року, але війна змусила його залишити це місто. На захід України, звідки родом, він не повернувся, але півтора року працював у Кривому Розі, а з 2016 року є парохом у Запоріжжі, де проживає з родиною, дружиною та чотирма дітьми.

«Я родом зі Львівщини, моя дружина з Івано-Франківська, а четверо наших дітей народилися у Донецьку. Ми не знаємо, що буде з їхнім рідним містом, але коли я приїхав туди у 2000 році, я побачив багато людей, які прагнуть Божої любові і вирішив залишитися», – згадує отець Роман Вовк.

Загроза вибухів у Запоріжжі залишається високою. За словами священника, кожна сім’я сама вирішує, залишатися їй чи їхати у безпечніші регіони.

«Мій розум підказує, що я повинен більше відпочивати, але я також бачу багато потреб і намагаюся якось із ними впоратися. Я черпаю силу із молитви, літургії та спілкування з людьми, включно з дітьми, які змушують мене знову посміхатись у цей темний час війни. Коли я з ними, то усвідомлюю, що їхнє дитинство не можна відкладати, тому ми намагаємось дати їм можливість хоча б трішки його відчути. Коли почалася повномасштабна війна, то моя дружина із дітьми поїхала на Львівщину, пробули там три місяці, а потім повернулися у Запоріжжя, бо не хотіли бути далеко від мене. Вони сказали мені: «Ми сім’я і ​​ повинні триматися разом. Якщо ти залишишся, ми залишимося із тобою», – розповів отець Роман Вовк.