Плавець Максим Кріпак на попередніх Паралімпійських іграх у Токіо завоював п’ять золотих, одну срібну та одну бронзову медаль, але вирішив призупинити спортивну кар’єру і заснував реабілітаційний центр для людей з обмеженими фізичними можливостями, надає гуманітарну допомогу а також навчає дітей плавати

П’ять золотих, одна бронзова та одна срібна медалі – ніхто не був таким успішним на Паралімпійських іграх у Токіо три роки тому, як Максим Кріпак. Українського плавця зараз немає у Парижі, бо він хоче допомогти на батьківщині. Про це йдеться у спецрепортажі німецького видання SportSchau, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Доводиться розставляти пріоритети у житті – і тоді те, що ти робиш найкраще у світі, іноді відходить на другий план. Тому що у житті є важливіші справи. Максим Кріпак швидше зробить це, аніж знову боротиметься за золоті медалі на Паралімпійських іграх-2024 у Парижі.

Це означає, що на цьому заході не вистачає однієї з найяскравіших зірок, адже три роки тому українець був найуспішнішим із усіх учасників у Токіо. Параплавець завоював п’ять золотих медалей, а також срібло та бронзу. На Параолімпіаді у Ріо-2016 Кріпак завоював п’ять золотих й три срібні медалі. Але у Парижі він із поважних причин залишає басейн та сцену на церемонії нагородження конкурентам.

Пауза у кар’єрі, «велика удача» та «втрата багатьох друзів»

У той час як багато спортсменів прагнуть зробити щось хороше для своїх співвітчизників, досягши міжнародного успіху, Кріпак хоче залишитися на батьківщині та надавати пряму підтримку. Про плавання зараз не може бути мови.

«Я призупинив свою кар’єру. Після Токіо мені знадобилася спортивна перерва – а потім у 2022 році почалась війна. Я одразу зрозумів, що хочу допомогти своїй країні і залишитись у Харкові. Мені уже тричі дуже пощастило. Я був у місцях, де за кілька хвилин упала бомба. Це було схоже на долю, що мене не убили. Але я втратив багато друзів на фронті», – розповідає Кріпак.

Тренування для дітей як розвага

«Було б неправильно вести комфортне життя у п’ятизірковому готелі в таких обставинах, поки на моїй батьківщині вирує війна», – вважає Максим.

Зважаючи на все, було кілька спроб переконати його повернутися у басейн; тренери вважали, що він може зробити більше для своєї країни.

Натомість Максим залишається в Україні. У 2022 році він заснував реабілітаційний центр, що дозволяє людям з обмеженими фізичними можливостями повернутися до життя. Також він працює в «Акварені Харків», де зараз надається гуманітарна допомога та організовуються гуманітарні постачання. Крім того, Кріпак навчає дітей плавати, «щоб відволікти їх від війни хоча б на короткий час».

Кріпак хотів воювати сам

Кріпак навіть хотів би сам піти на фронт, але через його інвалідність та безліч інших добровольців його не прийняли і він присвятив себе волонтерській роботі. Про повернення до спорту він поки що не думає.

«Після війни продовжуватиму пошуки. Ніхто не знає, коли вона закінчиться, і особливо, що буде з Україною. Колись я хотів би повернутися у плавання. Можливо, не як спортсмен, а як тренер. Мені цього дуже не вистачає, особливо дисципліни та мотивації для досягнення гарного результату. Я міг би також тренуватися тут, у Харкові, але просто не маю на це настрою», – резюмує Максим.