Деякі українські чоловіки після російського вторгнення втікають за кордон, щоб уникнути мобілізації: аналогічна ситуація спостерігалась і під час громадянської війни на півдні США у середині ХІХ сторіччя, коли чоловіки ховалися у лісах, болотах та горах

Конфедеративні штати під час громадянської війни в США (1861-1865 роки) вдалися до суворої політики мобілізації, щоб продовжувати вести виснажливий конфлікт. Конфедерація розпочала із призову на військову службу білих чоловіків віком від 18 до 35 років. Потім вона розвивала і розширювала політику призову протягом усієї війни, щоб залучити більше чоловіків до збройних сил Півдня. Мобілізація, безперечно, допомогла Конфедерації боротися, але також посилила суспільні розбіжності, наприклад, пропонуючи відмову від військової служби деяким чоловікам з високим статусом. Хоча сьогодні між Конфедерацією та Україною існують глибокі відмінності, але цей досвід мобілізації може виявитись повчальним. Про це йдеться в авторській колонці Патріка Дойла, викладача історії США у Лондонському університеті Ройял Холлоуей на сторінках The Conversation, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Військовий обов’язок — це неодмінно балансуючий акт. Держави, які використовують його у періоди війни, повинні зважити потреби своїх збройних сил із можливими заворушеннями, які виникнуть внаслідок мобілізації значної кількості чоловіків. Політики та військові чиновники можуть вдаватись до використання відстрочок, але це загрожує потенційним розчаруванням, якщо вони вважатимуться несправедливими або відкритими для зловживань.

У квітні 1862 року Конгрес Конфедерації ухвалив перший в історії США закон про загальну військову службу. Незабаром він запропонував відстрочку деяким білим чоловікам, які володіли 20 або більше рабами. Ця суперечлива політика показує, наскільки складним може бути балансування військової повинності. Під час громадянської війни у ​​США побоювання з приводу продуктивності сільського господарства, нестачі продовольства та потенційного повстання рабів використовувалися для виправдання відстрочок власникам плантацій та наглядачам (фактично білим керівникам плантацій). Варто зазначити, що тисячі чорношкірих американців справді втекли з плантацій та приєдналися до юніоністської армії.

В Україні проблема звільнення від мобілізації була менш очевидною, але помітною. Були висунуті звинувачення у корупції та хабарництві та мобілізації, передусім, чоловіків із бідних сімей та сільської місцевості. Такі настрої знайшли б відгук у конфедератів США із нижчого класу, які дійшли висновку, що тягар і жертви, яких вимагала війна, лягли на них та їхні сім’ї.

Деякі українські чоловіки після російського вторгнення втікають за кордон. Паралелі, знову ж таки, можна знайти у громадянській війні на півдні США, де чоловіки ховалися у лісах, болотах чи горах, щоб уникнути військової служби. Зіткнувшись із таким ухиленням — а іноді й з лютим опором — влада Конфедерації та штату відправила команди на пошуки ухилянтів та дезертирів (а іноді й їхніх близьких).

Якщо реклама у соціальних мережах не забезпечить достатньої кількості добровольців, Україні доведеться зважувати усі «за» та «проти» застосування примусу. Як показує досвід Конфедерації, у цьому є ризики. На півдні США призов на військову службу часто зустрічав найбільший опір у районах, які тяжіли до «юніонізму» і з переконаннями, що рабовласницька Конфедерація була до певної міри незаконною. Але навіть для тих, хто спочатку не був противником Конфедерації, спроби силою змусити чоловіків піти в армію могли підірвати моральний дух і віру в уряд, особливо коли ця політика розглядалася як несправедлива у класовому аспекті.

Тоні Інгессон, політолог із Лундського університету у Швеції, вважає, що «легітимність військового призову тісно пов’язана з легітимністю держави в очах її громадян». Українські чоловіки, які зараз неохоче йдуть на військову службу, можуть бути втомлені війною, стурбовані наслідками мобілізації для своїх сімей або побоюються виявитися гарматним м’ясом, але більшість з них бажають перемоги.

Як свідчить історичний досвід, подальше розширення мобілізації та перехід до драконівських примусових заходів можуть поглибити соціальні розбіжності в Україні і завдати шкоди легітимності уряду. Якщо війна в Україні триватиме надалі і потреба у чоловіках неминуче зросте, баланс між мобілізацією і військовою службою стане хиткішим.