На думку фахівців Королівського банку Канади, для перемоги Україні потрібно 100–150 мільярдів доларів на рік і єдине реалістичне джерело цих грошей – це заморожені активи Центрального банку Росії у західних юрисдикціях

Нещодавно Україна погодилася на реструктуризацію боргу із власниками єврооблігацій на суму 24,3 мільярдів доларів. Майже усі вони погодилися з пропозиціями, які передбачають авансове списання боргу у розмірі 37%, угоду про нижчі купонні ставки та продовження термінів погашення. Угода має заощадити Україні близько 11,7 мільярдів доларів протягом наступних трьох років і відкрити шлях для подальшої допомоги від Міжнародного валютного фонду (МВФ). Про це йдеться в авторській колонці Тімоті Еша, старшого стратега із суверенних облігацій у відділі управління активами Королівського банку Канади на сторінках видання Центру аналізу європейської політики, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Швидкість, з якою була погоджена ця угода, є вражаючою — кілька місяців порівняно із роками, які були потрібні для інших нещодавніх реструктуризацій, включаючи Гану, Замбію та Шрі-Ланку. Так само як і високий рівень схвалення серед власників облігацій, що відображає відносну щедрість угоди для країни, яка ще перебуває у стані війни, а також готовність приватного сектору розділити тягар підтримки України у її захисті.

Тож це досягнення для України. Хоча внесок у фінансування не набагато більший, ніж можна було б забезпечити за умови продовження дворічного заморожування обслуговування боргу, узгодженого у серпні 2022 року. Хоча це малоймовірно, доки триває війна, але припинення бойових дій має призвести до того, що приватний сектор швидко перейде до поділу тягаря величезних витрат на відновлення України.

Утім, ця угода не вирішує суттєвих проблем України у досягненні миру. МВФ у своєму програмному документі передбачає потреби у фінансуванні у розмірі 122 мільярдів доларів США у період 2024–2027 років, і вони припускають, що це буде частково покрито за рахунок 11,7 мільярдів доларів США, що вивільнилися за підсумками боргової угоди, а також за рахунок двосторонньої та багатосторонньої підтримки Заходу.

Перспектива МВФ дивовижно короткозора і розглядає лише потреби у фінансуванні бюджету та платіжного балансу, які становлять до 40 мільярдів доларів США на рік з моменту повномасштабного вторгнення Росії.

Загальний обсяг західного фінансування України з моменту повномасштабного вторгнення наближався до 100 мільярдів доларів на рік. На мою думку, потреби України у фінансуванні насправді вищі — близько 150 мільярдів доларів, якщо ми хочемо, аби вона перемогла.

Хоча західне фінансування України у середньому становило близько 8,5 мільярдів доларів на місяць протягом останніх 2,5 років, ми можемо бачити злети та падіння, що відображають оборонні та наступальні операції України, причому останні були дорожчими за перші.

Наприклад, влітку 2023 року фінансування України зросло до 12,5 мільярдів доларів на місяць (приблизно 150 мільярдів доларів у річному обчисленні), оскільки збройні сили відвойовували територію. Але потім, коли фінансування США у розмірі 61 мільярда доларів на 2023–24 роки застрягло у Конгресі, фінансування скоротилося до 3,5 мільярдів доларів на місяць у період з жовтня 2023 року до лютого 2024 року, і Україна втратила територію.

Повторюся, Україні потрібно 100–150 мільярдів доларів на рік, щоб перемогти, а не 35-40 мільярдів доларів, як пропонує МВФ. Нездатність чесно оцінити фінансові потреби України означає, що її недооцінюють, війна затягується, українці гинуть дедалі більше, і ризик фактичної поразки України стає можливим.

То як же Захід може це фінансувати? Зрештою, це величезна сума грошей, і західні платники податків не мають нескінченного апетиту платити за рахунками. Списання боргів та фінансування приватного сектора не можуть покрити цю прогалину.

Єдиний реалістичний підхід — задіяти усі 330 мільярдів доларів з іммобілізованих активів російського Центрального банку у західних юрисдикціях. Не варто використовувати короткострокові рішення, такі як сек’юритизація відсоткового потоку за цими активами, як у випадку з червневою угодою G7 про фонд у розмірі 50 мільярдів доларів. Ці заморожені російські активи ніколи не повернуться під контроль Кремля. Вони є авансом за усю кров та жертви, які Україна витратила, аби стримати імперський проект Кремля.