Несподівана небезпека для російських призовників у Курській області викликала запеклу битву в Інтернеті між прихильниками війни в Україні, які звинувачують батьків у тому, що вони няньчать своїх синів, та батьками, засмученими тим, що давню традицію було зруйновано

Понад два десятиліття це було стандартною практикою в Росії: нових призовників, які проходять обов’язкову військову службу, не розгортали на лінії фронту. Це прописано у законі та підтримується усіма батьками, які сподіваються вберегти своїх синів від кривавої війни. Але блискавичне вторгнення України до Курської області, зруйнувало цю традицію. Про це йдеться в аналітичній публікації The New York Times, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Рішення Москви відправити молодих, непідготовлених солдатів на поля битв в Афганістані та Чечні допомогло зміцнити внутрішню опозицію, яка змусила Кремль покласти край цим військовим конфліктам.

У хаотичні перші дні вторгнення Росії у лютому 2022 року, коли було виявлено, що кілька сотень новобранців перебувають у військових частинах, які перетнули український кордон, президент РФ наказав військовим командирам відправити їх додому.

«Лише професійні військові виконуватимуть поставлені завдання», – заявив тоді Путін по національному телебаченню.

Однак, коли Україна увійшла до Курської області, російські військові не відкликали призовників, і дійсно, деякі новобранці з віддалених регіонів РФ повідомили своїм сім’ям, що їх відправляють на підкріплення.

Російські чоловіки віком від 18 до 30 років повинні відслужити один рік в армії, але за законом вони не повинні бути задіяні у бойових діях без відповідної підготовки, і їх не можна відправляти за межі Росії. Хоча закон встановлює мінімальний термін навчання у чотири місяці, у російському суспільстві побутує переконання, що призовники не будуть перебувати на передовій.

Російські жінки не підлягають призову, хоча можуть піти добровольцями. Більшість армії РФ — це добровольці, багато солдатів завербували із виправних колоній із пропозицією щедрої оплати.

Несподівана небезпека для російських призовників у Курській області викликала запеклу битву в Інтернеті між прихильниками війни в Україні, які звинувачують батьків у тому, що вони няньчать своїх синів, та батьками, засмученими тим, що давню традицію було порушено.

Один високопоставлений командир російських спецпідрозділів записав монолог, у якому закликає батьків припинити «ридати» про те, що їхнім синам доводиться воювати.

«Якщо молоді призовники не захищають свою батьківщину, у мене до вас одне запитання: яка користь від вас та ваших дітей цій країні?», – риторично запитав Апті Алаудінов, командир кадировського спецпідрозділу «Ахмат» у своєму відео на Telegram.

Батьки поспішили висловити обурення, критикуючи, серед іншого, відсутність належної підготовки, погане оснащення та відсутність нащадків еліти, які б воювали.

«Перш ніж відправляти призовників у бойові умови, навчіть їх користуватися зброєю та забезпечте сучасними засобами ведення війни. Вони не повинні захищати кордони Батьківщини голими руками», — написала одна жінка, яка назвалася Оленою у коментарях у соцмережі.

Росії потрібно близько 30 000–40 000 солдатів, щоб вигнати українців із Курської області, кажуть військові аналітики. Той факт, що вона повільно розгортає сили такого розміру, є ознакою відсутності необхідних резервів.

У Кремлі заявили, що набирають 30 000 солдатів на місяць, кількість, яка, ймовірно, сильно завищена. Якими б не були цифри набору, відсутність резервів для розгортання у Курській області може вказувати на те, що так багато солдатів було вбито або поранено і у системі немає еластичності.

«Росія стикається з нестачею живої сили. Цих військ не існує. Ось чому Росії потрібно використати призовників», – вважає Павло Лузін, російський військовий аналітик, піддаючи сумніву заяву Путіна про те, що РФ розмістила майже 700 000 солдатів на сході України.

Ще однією причиною, через яку Росія не відправила досвідченіших солдатів до Курської області, може бути її рішучість зберегти імпульс на сході України, де вона просувалася з руйнівними атаками. Для Путіна нагорода за захоплення ключової території може обернутись протестом батьків проти використання призовників.

Використання призовників у бою вважалося третьою рейкою у російській політиці, пов’язаною з побоюваннями, що це спровокує національний антивоєнний рух.

У радянські часи Росія мала призовну армію чисельністю у кілька мільйонів солдатів. Сім’ям тих, кого відправляли до Афганістану, казали, що солдати будують школи та саджають дерева. Якщо вони поверталися у цинковій труні, сім’ям наказували не відкривати її, тоді як причиною смерті, зазвичай, вказувалося «виконання міжнародного обов’язку».

У 1980-х роках, після того, як Михайло Горбачов пом’якшив обмеження на інакодумство, по всій країні почали спалахувати протести, і він вирішив вивести війська з Афганістану. Кількість загиблих за десятиліття становило 15 000 осіб, що набагато менше, аніж за час війни в Україні. «Медіазона», незалежне російське інтернет-видання, задокументувало загибель понад 66 000 росіян в Україні, визнавши, що їх аналіз, швидше за все, враховує лише близько половини фактичної кількості загиблих.

Чеченські війни, що розпочалися у середині 1990-х років, породили кілька вуличних протестів. Непідготовлених призовників кидали у криваві міські бої, до яких вони були зовсім не готові, що спонукало деяких батьків вирушити до Чечні, незважаючи на небезпеку на лінії фронту.

Інтенсивний тиск з боку таких груп, як Союз комітетів солдатських матерів Росії, не лише змусив припинити війну у Чечні, але й спонукав Кремль переписати правила, щоб не допустити призовників до участі у бойових діях.

«Проблема призовників – одна із найгостріших тем для Путіна особисто через Чечню. Російський лідер був напрочуд послідовний у запобіганні використанню призовників, адже розгортання погано підготовлених призовників додає значний політичний ризик при обмеженому військовому виграші», – пояснює Дара Масікот, експертка з питань оборони та безпеки Росії у Фонді Карнегі за міжнародний мир у Вашингтоні.

Після Курської операції понад 12 000 росіян підписали петицію проти використання призовників, проте повідомлень про вуличні протести не надходило.

Загалом, росіяни набагато менше стурбовані долею колишніх ув’язнених чи контрактників, яким платять близько 2000 доларів на місяць за те, щоб вони воювали в Україні, порівняно із призовниками, які не мають вибору, окрім як служити та заробляти близько 25 доларів на місяць.

Щороку у РФ призивають близько 300 000 молодих чоловіків, половину з яких навесні, а половину – восени.

Крім того, драконівські вироки до ув’язнення, винесені критикам війни в Україні, значною мірою нейтралізували батьківські групи спротиву у РФ. Десятки матерів, які порушували питання на інтернет-форумах щодо використання призовників, відмовилися відповідати на будь-які питання для цієї статті.

Одна з матерів, яка це зробила, жінка на ім’я Ельміра, сказала, що її 22-річного сина, колишнього студента-медика, було призвано у грудні 2023 року.

«Він мав бути у казармі, а не в окопах, але він виконав би свій «військовий обов’язок» без нарікань», – запевняє вона.

Заяви Алаудінова, командувача спецпризначенців Кадирова, та російських військових блогерів є ключовою ознакою того, що ставлення Кремля до використання молодих призовників у бойових діях може змінюватися.

Відома російська військова блогерка-пропагандистка Анастасія Кашеварова, навіть звинуватила самих призовників у своїй долі у Курській області.

«На фотографіях, опублікованих Україною, російські полонені призовники виглядали такими розслабленими, охайними та добре одягненими, що, мабуть, були п’яними, коли українці вдерлися, тому вони здалися без бою», – написала вона.

Мало хто став би робити такі різкі заяви, якби думав, що Кремль його покарає.