Майже 100 жінок віком від 19 до 64 років навчаються стріляти з автоматів та кулеметів, а також штурмувати бліндажі

51-річна Валентина сяє, коли говорить про своє нове покликання — «Бучанські відьми». Це неофіційне прізвисько майже 100 жінок віком від 19 до 64 років, які є добровольцями на неповній ставці у підрозділах протиповітряної оборони у приміському селищі на північний захід від Києва. Про це йдеться у спецрепортажі Al-Jazeera, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Кожна «Бучанська відьма» тренується поводитися з автоматами та кулеметами, щоб збивати російські безпілотники.

«Я справді знайшла себе тут. Знайшла друзів, колег, братів та сестер. Ми усі споріднені душі. У нас одне серце на всіх. Ми маємо одну мету — прискорити перемогу і вкласти в неї все, що можемо», – розповідає Валентина.

Вона була одягнена у камуфляжну форму, зі світлим волоссям, що вибивалось з-під бейсболки і тримала у руках штурмову гвинтівку і бронежилет, покритий пилом, сухим листям і сосновими голками.

Валентина та ще чотири жінки провели кілька годин на залитому сонцем військовому полігоні. Вони збудували там бліндажі та ями для своїх машин.

У наші дні жінок возять на полігон автобусами, щоб вони навчилися заряджати зброю, стріляти та координувати атаки по двоє та по троє.

Жінки та їхні інструктори «штурмували» бліндаж, вкритий сірим пластиком та сосновими колодами, які пахли як ялинка.

Чоловіки-інструктори поводилися безцеремонно, час від часу лаючись і вигукуючи щось на кшталт «Прибери свою дупу з дерева!» або «Я тебе підстрелив. Ти, бля…, мертва!

Їхній командир не звертає уваги на стать.

«Коли ви одягаєте форму, ви не жінка та не чоловік. Ви – захисник. Але є жінки, які можуть перевершити будь-якого чоловіка у виконанні військових обов’язків, у відповідальності та педантизмі», – підкреслив полковник Андрій Верлаті.

Біля його кабінету лежали покручені частини одного з трофеїв — збитого іранського безпілотника «Шахед».

Начинені 50 кг вибухівки, «Шахеди» та їх модифіковані російські побратими, «Герані», рухаються зграями зі швидкістю 150 кілометрів на годину. Кожен російський безпілотник має GPS-трекер і транслює відео у реальному часі своєму оператору.

Перед тим, як приєднатися до підрозділу ППО, кожна «Бучанська відьма» має пройти кілька тижнів навчання.

«Я думала, що не впораюся. Але тіло справляється. А коли сили закінчуються, то вмикається дух», – зауважила Валентина.

Вона важко дихала, віджимаючись у бронежилеті.

Поруч із нею була новачок — Катерина, власниця художньої галереї у Києві.

«Я хвилювалася. Я ніколи раніше не брала до рук зброю», – сказала вона після тренування.

Жінки жартували, що тренування – це «безкоштовний спортзал на відкритому повітрі».