За оцінками World Vision, за останні 2,5 роки було зруйновано 400 навчальних закладів в Україні, а 3500 – пошкоджено. Майже мільйон дітей змушені були покинути школу через війну

12-річна Поліна Шеленг прокидається, йде до школи, повертається додому, грає на вулиці з друзями та робить домашнє завдання. Восьмикласниця живе у Коростишеві, неподалік Києва і їй пощастило навчатись офлайн під час війни. Про це йдеться у спецрепортажі австралійського видання ABC, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

«На початку пандемії коронавірусу ми, звичайно, вчилися онлайн, але потім почалося повномасштабне вторгнення. У нас були онлайн-заняття та офлайн-заняття. Я вибрала офлайн-заняття, бо це краще для мене. Мені набагато зручніше таким чином здобувати знання і я краще навчаюсь», – зазначає Поліна.

Школи змінюються на тлі руйнувань

За оцінками World Vision, за останні 2,5 роки було зруйновано 400 навчальних закладів в Україні, а 3500 – пошкоджено. Майже мільйон дітей змушені були покинути школу через війну.

«Коли я вперше почула сирену повітряної тривоги, то дуже злякалася і подумала: що це таке. Але коли дізналися, що це повітряна тривога, то спустилась в укриття. Тепер я набагато спокійніше ставлюся до цього сигналу, оскільки звикла», – наголошує Поліна.

Олена Кириченко – вчителька хімії у школі Поліни і пандемія коронавірусу змусила її переосмислити свою роботу, і це стало у нагоді, коли почалося російське вторгнення.

«Коли нам знову потрібно було вийти в онлайн, ми зібрали усі ресурси, використовували платформи та реорганізували дітей», – розповідає Олена.

Проте не усім школам пощастило повернутися до очних занять.

Жодних бомбосховищ, жодних очних занять

Ольга Кобилєва – вчителька англійської мови, яка працює виключно онлайн, бо в її школі у Харкові немає укриття.

«Ми не можемо просити [наших учнів] приходити сюди, до нашої школи, тому що це – небезпечно», – зауважує вона.

Школа розробила план переобладнання підвалу у бомбосховище на чотири класи.

Ольга навіть розробила економічне обґрунтування для реконструкції та підрахувала, що на це потрібно близько 18 000 доларів. Але школі не вдалося зібрати гроші.

Для вчителів в Україні останні два роки війни різко збільшили навантаження, включивши підтримку психічного здоров’я учнів.

«Я думаю, кожна людина в Україні, особливо у Харкові, має свою індивідуальну історію, яка впливає на її почуття, але ми – сильні і справді готові так виживати. Щоранку я пишу повідомлення своїм учням: доброго ранку, як у вас справи сьогодні? Чи готові ви піти на уроки? Як ви почуваєтеся? І у відповідь я отримую багато фотографій, які свідчать про те, що все гаразд», – зазначає Ольга Кобилєва.

Укриття для дітей

Save Ukraine – це найбільша неурядова організація в Україні, яка займається підтримкою сімей військових та освіти серед дітей.

Ольга Філіна – менеджерка 16 денних центрів Save Ukraine по всій країні, які були побудовані як безпечний простір для дітей, щоб навчатися та отримувати психологічну підтримку.

Понад 20 психологів працюють у денних центрах Save Ukraine та надають підтримку дітям за допомогою очних та онлайн-консультацій.

Також є підтримка для дорослих. Програма настільки затребувана, що відкрились ще чотири денні центри.

«Кожен тиждень наші центри відвідують понад 400 дітей. Загалом, ми допомогли понад 8000 дітей та 3000 дорослих із сімей цих дітей. Денні центри також надають деяку підтримку учням із неблагополучних соціально-економічних регіонів, які не мають доступу до ноутбуків для онлайн-навчання», – повідомляє Ольга Філіна.

Батьки часто залишають дітей з обмеженими можливостями вдома, оскільки доступ до бомбосховищ може бути ускладнений, але ці центри дозволяють повернутися до очного навчання.

Однак Save Ukraine стурбовані тим, що прогалини у системі освіти в Україні можуть незабаром посилитись і стосуватись багатьох дітей напередодні зими.

«Росіяни постійно атакують нашу енергетичну систему. Експерти кажуть, що взимку ми матимемо перебої з електрикою близько 12–18 годин на день.. Це означає, що діти, яким доводиться вчитися у вечірній час, не матимуть нормальної можливості займатися через відсутність світла», – резюмує Філіна.