Набір стимулів для Росії вдатися до використання ядерної зброї, коли вона ось-ось переможе в Україні, не відрізнятиметься від тих, які надихали США у 1945 році завдати ядерного удару по Японії, тому для РФ було б дуже привабливо запустити ядерну ракету по другорядному українському місту і вимагати від України негайної та беззаперечної капітуляції

Росія, агресор, має найбільший у світі ядерний арсенал, включаючи величезний запас ядерної зброї для бойових дій. З початку війни в Україні, Кремль активно використовував ядерні погрози та сигнали, щоб залякати Захід та завадити його військовій допомозі Україні, з деяким, хоч і обмеженим, успіхом. Останнім прикладом ядерного сигналу Росії є зміни в її ядерній доктрині, нещодавно оголошені президентом Росії Володимиром Путіним, які розширюють допустимі сценарії для Росії вдатися до ядерної зброї і додають двозначність та інтерпретаційний простір для російського керівництва, щоб визначити, чи відбуваються такі сценарії і коли вони відбуваються. Про це йдеться в аналітичній публікації Маріанни Буджерін, старшої наукової співробітниці Проекту з управління атомом у Центрі Белфера Гарвардської школи Кеннеді на сторінках Вісника Атомників, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Хоча Росія використовує ядерну риторику з політичною метою, існує постійна небезпека того, що вона може вдатися до реального застосування ядерної зброї в Україні. З перших днів вторгнення РФ в Україну, загальноприйнятою думкою було — і залишається — що найімовірнішим сценарієм обмеженого використання Росією ядерної зброї є неминуча військова поразка або, можливо, вихід із болючого глухого кута в Україні. Ядерна паніка жовтня 2022 року, схоже, підтверджує припущення, що Росія може вдатися до ядерної зброї, якщо відступить. Потім, коли Україна швидко досягла успіхів у звільненні Харківської та Херсонської областей, російське військово-політичне керівництво нібито розглядало можливість використання ядерної зброї для запобігання українському наступу. Публічно Росія висунула хибне звинувачення у тому, що Україна планує використати «брудну бомбу» і це створювало привід для російського ядерного удару. Розвідувальна спільнота США оцінила ризик застосування Росією ядерної зброї восени 2022 року у 50%, що, можливо, є історичним максимумом.

Але чи не втратило міжнародне співтовариство з уваги інший сценарій — ситуацію, в якій застосування Росією ядерної зброї може бути не тільки можливим, але й вірогіднішим? А якщо Росія вдасться до використання ядерної зброї не тоді, коли вона програє, а коли виграє війну?

Ядерний розрахунок, тоді і зараз

Залишається невідомим, що спрацювало, аби відмовити Росію від використання ядерної зброї тоді. Ймовірно, це було певне поєднання загрози США змінити правила гри для Росії, включаючи звичайні удари по російських військових об’єктах на окупованій українській території, втручання Китаю, яке могло супроводжуватися обіцянкою збільшення звичайної військової допомоги, та сумнівна військова корисність використання ядерної зброї на полі бою. Застосування ядерної зброї, яке Росія розглядала восени 2022 року, виходило б далеко за межі ядерної доктрини Росії до і після оголошених змін. Ця реальність вказує на обмеження, які декларативна доктрина, ймовірно, покладе на міркування про те, чи варто використовувати ядерну зброю в Україні.

Побоювання ядерної ескалації залишаються реальними, і західні партнери України продовжують ретельно враховувати динаміку ескалації, коли вирішують, які системи озброєння надати Україні та як санкціонувати їхнє кінцеве використання. Нинішня стриманість щодо того, аби дозволити Україні завдати удару по російській території за допомогою західної зброї, є показовим прикладом. Основна робоча передумова полягає у тому, що Україна не може бути надто зухвалою у своєму опорі, аби не спровокувати ядерний гнів Росії.

Але якими є ядерні ризики протилежного сценарію: коли звичайні бойові дії в Україні рішуче зміщуються на користь Росії? Подумайте, що єдине застосування ядерної зброї у воєнному конфлікті було здійснено ядерною державою, яка була на шляху перемоги. Сполучені Штати вирішили скинути дві атомні бомби на Хіросіму та Нагасакі у серпні 1945 року, коли Японія була майже переможена звичайними засобами, але завзято відмовлялася припинити опір та прийняти умови капітуляції США. Хоча причини та обґрунтування рішення США застосувати ядерну зброю в Японії досі є предметом суперечок серед істориків, можна з упевненістю сказати, що бомбардування досягло принаймні трьох цілей. Вони завершили війну з Японією швидше, можливо, позбавивши Сполучені Штати необхідності проводити дороге вторгнення на рідні острови. Вони дозволили Сполученим Штатам нав’язати умови припинення війни та повоєнного врегулювання, тобто беззастережну капітуляцію та військову окупацію Японії. І, нарешті, вони справили сильне враження на Радянський Союз.

Хоча історичні прецеденти не варто застосовувати некритично у часі та контексті, їх можна використовувати для розуміння. Набір стимулів для Росії вдатися до використання ядерної зброї, коли вона ось-ось переможе в Україні, не відрізнятиметься від тих, які надихали США у 1945 році. Можливо, згадка Путіним прецедентів Хіросіми та Нагасакі у його промові у вересні 2022 року була сигналом. Росія, яка перемогла, дійсно може більше виграти і менше втратити від ядерного удару, ніж Росія, що відступає.

Можливий ядерний сценарій, якщо Росія перемагає

Уявіть, що Росія прорвала оборонні лінії України і неухильно наступає на завзяті, хоч і відчайдушні осередки українського опору — сценарій, який сьогодні виглядає набагато вірогіднішим, ніж раптова втеча російських військ з України. З перемогою, яку видно, але ще не досягнуто, для Росії було б дуже привабливо запустити ядерну ракету по другорядному українському місту і вимагати від України негайної та беззаперечної капітуляції.

Продовження опору з боку Києва раптово стане безрозсудним, а то й самогубним. У цьому сценарії Кремль міг би закінчити війну швидше, з меншими втратами та на умовах, вигідних для Росії. Він міг би нав’язати Україні беззастережну капітуляцію, окупацію та інші каральні умови, які вона вважала б за необхідне після довгої і дорогої війни. Перспектива панування над радіоактивними руїнами, що тліють, навряд чи стане перешкодою для Росії. Безглузде руйнування Маріуполя, Бахмута, Авдіївки, Мар’їнки та інших українських міст російською артилерією та бомбами до того, як Росія їх окупувала, нагадує те, чого можна було досягти однією нестратегічною ядерною ракетою, за винятком ефективності та радіоактивності. І зрештою, Хіросіма та Нагасакі були відновлені лише за кілька років і сьогодні цілком придатні для життя.

Росія, швидше за все, понесе міжнародні політичні витрати за порушення 80-річного табу на використання ядерної зброї, але ці витрати можуть бути пом’якшені Росією, що перемогла, ніж Росією, що програла. Сполучені Штати та союзники по НАТО можуть не виконати свою загрозу накласти серйозні військові витрати у відповідь на російський ядерний удар, якщо Україна виглядатиме невдахою. Засудження з боку Китаю матиме менше значення для Росії, яка виграла свою війну в Європі. Врешті-решт, ядерна зброя Росії обов’язково справить враження у столицях країн-членів НАТО і дозволить Росії сформувати повоєнне врегулювання в Європі у своїх інтересах.

Поки існує ядерна зброя, її застосування залишається можливим. За часів кризи та війни, їх застосування стає більш вірогідним. Сильна опора Кремля на ядерну риторику для політичного примусу з лютого 2022 року не повинна затуляти реальну небезпеку того, що Росія може вдатися до реального ядерного удару по Україні. Оскільки західні країни збалансовують свою військову підтримку України страхами ядерної ескалації, варто пам’ятати, що надання Росії значної переваги на полі бою в Україні може створити більший ризик застосування ядерної зброї, ніж поразка Росії.