Світовий банк спільно з Кабінетом міністрів України розробив Проект надзвичайної підтримки відновлення сільського господарства (ARISE) для масштабування кредитної програми «5-7-9», яка відіграла важливу роль у підтримці сільськогосподарського фінансування та дозволила багатьом фермерам продовжити сівбу весняних та озимих культур в останні кілька циклів

Сільське господарство є основою української економіки та головним джерелом коштів для існування третини населення країни. За останні 15 років Україна стала одним із провідних світових експортерів пшениці, кукурудзи, ячменю та олійних культур, охоплюючи мільйони людей в Азії, Африці та на Близькому Сході. У 2021 році Україна була п’ятим за величиною експортером пшениці у світі, поставивши 20 мільйонів тонн пшениці та утримуючи 10% частки світового ринку. А потім у лютому 2022 року Росія напала на Україну. Війна порушила логістику перевезень, оскільки недорогі маршрути експорту зерна через порти Чорного моря було заблоковано. Ціни на пальне зросли. Від обстрілів пошкоджено ферми. Склади та сільськогосподарська техніка були навмисно обрані як цілі та знищені. Про це йдеться в аналітичній публікації Світового банку, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Середня собівартість продукції рослинництва в Україні майже подвоїлася у 2023 році порівняно із 2022 роком. До кінця 2023 року збитки сільськогосподарському сектору України становили $10,3 млрд, згідно зі звітом RDNA3. І за той же період збитки, включаючи втрачену вигоду та збільшені виробничі витрати, сягнули $69,8 млрд.

До вторгнення РФ, фермери покладалися на кредит для придбання основних сільськогосподарських ресурсів для продуктивності та врожайності, що погашалися після продажу продукції, — та на власний капітал з метою фінансування своєї діяльності. Банківське кредитування становило лише 20% потреб в оборотному капіталі.

Але після початку війни кредитори припинили надавати фінансові ресурси, тоді як капітал і прибуток вичерпалися, оскільки більшість ферм навряд чи отримали прибуток у 2022 та 2023 роках.

Тим не менш, українським фермерам потрібно було підтримувати посів, оскільки будь-які перерви у щорічному циклі посіву могли зіпсувати поля потенційно на роки.

Доступна державна кредитна програма України, відома як «5-7-9», в рамках якої Кабінет міністрів субсидує частину відсоткової ставки, відіграла важливу роль у підтримці сільськогосподарського фінансування та дозволила фермерам продовжити сівбу весняних та озимих культур в останні кілька посівних циклів.

Світовий банк спільно з Кабінетом міністрів України розробив Проект надзвичайної підтримки відновлення сільського господарства (ARISE) для масштабування кредитної програми «5-7-9», щоб охопити більше фермерів та розробити програму грантів, орієнтовану на малі фермерські господарства.

Станом на липень 2024 року, близько 10 000 фермерів отримали кредит від ARISE, щоб допомогти утримати свої ферми та бізнес на плаву під час війни. Пропонуємо ознайомитись із успішними бізнес-історіями деяких фермерів.

Історія Павла Марущака

Фермерське господарство «Устьянське» знаходиться у селі Устя Вінницької області у центральній Україні. На фермі вирощують зернові та олійні культури, зокрема ріпак.

Ферма належить сім’ї Павла Марущака кілька поколінь. Він народився у цьому селі та провів дитинство на полях разом зі своїм батьком, який був головним агрономом ферми.

До вторгнення Росії, ферма почала впроваджувати нові технології для вирішення таких проблем, як скорочення кількості опадів, посилене зміною клімату.

«Нам довелося розглянути енергозберігаючі технології, вологозберігаючі технології, щоб відкалібрувати наші витрати, не знижуючи виробництва. Ми не розуміли, що станеться за день, місяць, рік. Не було жодної стабільності», – пояснює Павло Марущак.

Основні витрати господарства йдуть на захист озимих культур та закупівлю насіння та добрив, ціни на які зафіксовані в іноземній валюті, а господарство продає свій урожай в українських гривнях. Після війни курс гривні різко зріс, що збільшило виробничі витрати Павла на 40–60%.

Ще більшою проблемою було те, як доставляти продукцію на ринки. Господарству потрібно було швидко перебудувати логістику та почати доставляти свою продукцію до портів Дунаю, які знаходяться далі та обходяться дорожче.

Доступна кредитна програма допомогла господарству «Устьянське» утриматися на плаву та уникнути банкрутства.

Незважаючи на війну, Павло продовжував запроваджувати інновації. Він придбав нову посівну техніку, яка робить посів більш точним та цілеспрямованим — сівалку для точного землеробства, що дозволяє цілеспрямовано вносити добрива та виробляти точний посів на різній глибині ґрунту.

«По-перше, це заощаджує паливо. По-друге, за допомогою цієї сівалки ми вносили добрива, точніше обробляли посаджений ріпак. Ця машина дозволила зберегти найголовніше — вологу, яка сьогодні дає нам можливість зібрати цей урожай та продати його», — каже Павло.

Замість використання оборотних коштів господарства для купівлі цієї машини, Павлу вдалося купити її в кредит.

«Нові технології – це те, що рухає нас вперед і дозволяє залишатися, скажімо так, серед лідерів у цій галузі», – наголошує він.

Історія Михайла Колісника

Окрім війни, українські фермери стикаються із ще однією критичною проблемою: зміною клімату. З порушенням сільськогосподарських циклів фермери були змушені адаптувати свої графіки посіву та збирання врожаю до екстремальної спеки, часто вдаючись до інноваційних методів для боротьби з наслідками зміни клімату.

Михайло Колісник, власник ферми «Златополь» у Полтавській області, усвідомив необхідність рекультивації земель у 2016 році.

За ці роки він очистив 2,5 кілометри річки Сухий Кагамлик, видаливши понад 100 000 кубометрів мулу, та успішно встановив систему зрошення на 250 гектарах, що становить майже 25% зрошуваних земель ферми.

«Але це ще не фініш, це ще не успіх. Нам потрібно довести зрошувані землі до 50%, щоб перемогти посуху та ситуацію, в якій сьогодні перебуває вся Україна. Ці малі річки, які протікають через нашу Україну, — це такі маленькі судини із цілющою вологою», — каже Михайло.

Кожен термін посіву залежить від кількості опадів.

«Навесні ми готуємося до того, які гібриди використовувати, якою має бути їхня стиглість, коли сіяти, як зберегти накопичену вологу», — зазначає Михайло.

На кредит, отриманий у 2023 році, Михайло придбав нове іригаційне обладнання. Крім нових машин, господарство також придбало нове обладнання для підключення до водопроводу, що знаходиться за 2,5 км від «водного берега» річки.

«Минулого року ці гроші було вкладено, і сьогодні вони працюють на врожай. І меліорація, і зрошення — це найближча віддача від вкладень», – зазначає Колісник.

На 1100 гектарах родючих земель фермерське господарство «Златополь» наразі вирощує горох, сою, кукурудзу, соняшник та ріпак, а також має ділянки для гібридизації кукурудзи. На 10 гектарах вирощує цибулю із краплинним зрошенням.

«Златополь» експортує врожай до Індії, Саудівської Аравії та ОАЕ.

Історія Олексія Степаненка

Ферма Artberry вирощує чорницю та черешню. Вона розташована у Бучі, яка два місяці перебувала під російською окупацією, зараз на фермі працюють близько сотні людей, серед яких багато переміщених осіб з Маріуполя та Харкова, а також кілька осіб із Донецька, які втекли від обстрілу.

Хоча чорниця вже багато десятиліть є популярною ягодою у Великій Британії та європейських країнах, в Україні вона стала такою лише недавно. До війни Artberry була однією з перших ферм в Україні, яка усвідомила невикористаний потенціал вирощування чорниці та черешні та ризикнула увійти до цієї нової бізнес-ніші. Кілька років тому вона почала інвестувати у розвиток садів. Хоча грунт і погода підходять для чорниці, вирощування черешні виявилося складнішим.

«Ми єдині, хто за таких кліматичних умов вирощує черешню у промислових масштабах у Київській області. Черешня віддає перевагу теплішим регіонам», — пояснює Олексій Степаненко, власник ферми Artberry.

Проте війна вплинула як на виробничі процеси, так і на ланцюжок поставок. Постачальники не допускають відстрочення платежів, бо ніхто не впевнений у майбутньому.

«Розвиток програми підтримки українського підприємництва через програму «5-7-9» – дуже крута річ. Вона дуже допомогла нам із початку війни. Ми використовували її як для оборотного капіталу заради підтримки нашого бізнесу, так і для купівлі основних засобів», – каже Олексій.

Завдяки підтримці програми «5-7-9», компанія Artberry закупила необхідне обладнання: потужний генератор для підтримки потрібної температури зберігання та при аварійних відключеннях електроенергії, а також додаткові холодильні камери та компресорні станції для холодильника. Також було збудовано нову підстанцію для повторного підключення до електромережі з метою захисту закупленого обладнання.

«Стабільне електропостачання має вирішальне значення, оскільки у нас є системи зрошення та холодильник, які працюють цілодобово протягом сезону», – стверджує Олексій Степаненко.

Сьогодні ферма вирощує чорницю та черешню як для внутрішнього ринку, так і на експорт. Приблизно 80% ягід вирушають у мережі супермаркетів Великобританії, Нідерландів та Іспанії. Олексій планує розширитись і на інші країни ЄС.

«Ми розуміємо, що країні ще треба перебудовуватись. Ми намагаємося рухатися вперед, розвиватися, робити щось краще та смачніше. Життя продовжується. Все буде гаразд», – запевняє Олексій Степаненко.

Детальніше про ARISE

Зазначимо, що проект Світового банку під назвою ARISE наразі залучив $2 млрд приватного капіталу, що вже перевищує його цільовий показник у $1,5 млрд. Прикметно, що частка капітальних вкладень зростала з початку проекту і досягла 20% від загального обсягу залученого приватного капіталу. Це необхідно для сприяння більшій стійкості та модернізації сільськогосподарського сектору, незважаючи на війну. Загалом 90 000 фермерів отримають доступ до кредитів та грантів, щоб їхні ферми працювали під час війни через ARISE. Серед них – 12 000 сільськогосподарських виробників, включаючи 2400 дрібних ферм, які отримають зиск від короткострокового фінансування в рамках програми 5-7-9.

Проект ARISE реалізується Фондом розвитку бізнесу України та Міністерством аграрної політики та продовольства України. Проект фінансується за рахунок кредиту МБРР ($230 млн із кредитним посиленням від ADVANCE Ukraine TF за підтримки Японії) та грантів Трастового фонду допомоги, відновлення, реконструкції та реформ України (URTF) ($365 млн).

«Ми вважаємо, що підтримка доступного фінансування має залишатися під час війни та на початкових етапах відновлення для всіх ферм, незалежно від розміру. Це має підтримуватися протягом кількох років, щоб допомогти фермам оговтатися від збитків та втрат, спричинених вторгненням Росії, і поки не буде відновлено довіру постачальників ресурсів та інвесторів до сільського господарства України. Доступ до фінансування вплине на успішність відновлення та реконструкції та сформує пріоритети для середньострокової підтримки сільського господарства та продовольчої системи України», — резюмувала Ірина Шуман, керівниця цільової групи Світового банку за проектом ARISE.