Як відрізняються стратегії військової підтримки України та Ізраїлю з боку США

Військова підтримка України та Ізраїлю з боку США відбиває дві різні парадигми американської зовнішньої політики. В Україні вони ведуть обережну гру, балансуючи між підтримкою союзника та уникненням прямого конфлікту з ядерною державою (РФ). В Ізраїлі США готові розгорнути збройні сили і зайняти наполегливішу позицію для захисту своїх інтересів у регіоні

Військова підтримка України та Ізраїлю з боку Сполучених Штатів Америки була абсолютно різною, сформованою різними історичними контекстами, політичними альянсами та стратегічними імперативами. Незважаючи на те, що обидві країни є ключовими союзниками США, характер підтримки, суспільне сприйняття та дипломатична поведінка суттєво відрізнялися. Про це йдеться в аналітичній публікації індійського видання India Today, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Військова підтримка України з боку США

Війна в Україні отримала суттєву фінансову та військову підтримку США, але завжди з обережної та дещо дистанційованої позиції. США послідовно уникали прямого військового втручання, воліючи смикати за нитки за лаштунками за допомогою координації НАТО та економічних санкцій проти Росії.

Фінансова та військова допомога: наразі США пообіцяли Україні понад 113 мільярдів доларів США, більша частина з яких — військова допомога з передовою зброєю, як-от HIMARS, протитанкові ракети Javelin та системи протиповітряної оборони. Однак ця допомога зіткнулася з перешкодами у Конгресі, особливо з боку контрольованої республіканцями Палати представників, де скептицизм щодо безстрокової підтримки України зріс. Питання «як довго ми зможемо це підтримувати» було постійною темою на Капітолійському пагорбі.

Байден та Зеленський: президент США Джо Байден підтримував стабільні та послідовні відносини з президентом України Володимиром Зеленським. Їхні стосунки були відносно простими, Зеленський тісно співпрацював із запитами та очікуваннями США. Зеленський часто представляв війну в Україні не просто як боротьбу за український суверенітет, але й як захист західних демократичних цінностей, що знаходить глибокий відгук у Вашингтоні, полегшуючи Байдену завдання мобілізації підтримки з боку Європи та союзників по НАТО.

Роль НАТО та стриманість США: Незважаючи на значну допомогу, США забезпечили, щоб НАТО взяло на себе провідну роль у підтримці України, пам’ятаючи про те, щоб не спровокувати Росію на більш масштабну війну. Збройні сили США здебільшого були відсутні, а Байден наголосив, що американські чоботи не будуть на українській землі. Це різко контрастує з активнішою позицією Америки на Близькому Сході, де військові активи були помітно передислоковані.

Військова підтримка Ізраїлю з боку США

З іншого боку, відносини США з Ізраїлем набагато глибші, вони ґрунтуються на десятиліттях тісного військового та економічного співробітництва. Ізраїль користується незмінною двопартійною підтримкою в США, завдяки своєму геополітичному значенню на Близькому Сході та міцним культурним, політичним та економічним зв’язкам з американськими євреями.

Двопартійна підтримка Ізраїлю: на відміну від України, де підтримка республіканців була розділенішою, підтримка Ізраїлю залишається значною мірою двопартійною. Американські євреї відіграють вирішальну роль у політиці США через свій вплив у ЗМІ, фінансах та лобістських зусиллях. Американо-ізраїльський комітет із громадських зв’язків (AIPAC) є однією з найвпливовіших лобістських груп у Вашингтоні, забезпечуючи постійну підтримку Ізраїлю обома партіями.

Складні відносини Байдена з Нетаньяху: відносини президента Байдена з прем’єр-міністром Ізраїлю Біньяміном Нетаньяху були набагато складнішими, ніж його відносини із Зеленським. Два лідери знають один одного вже кілька десятиліть, але їхні політичні погляди не завжди збігаються. Жорстка політика Нетаньяху, особливо щодо поселень і палестинського питання, часто стикалася з більш поміркованим демократичним підходом Байдена до Близького Сходу. На відміну від Зеленського, який суворо дотримується вказівок США, Нетаньяху продемонстрував готовність кинути виклик Вашингтону, діючи незалежно, особливо щодо Ірану та Гази.

Автономія Ізраїлю: Ізраїль не обов’язково слухає Вашингтон так само, як Україна. Наприклад, Нетаньяху в односторонньому порядку розпочав операції проти іранських цілей і Хезболли, не чекаючи на схвалення США, а інтереси безпеки Ізраїлю часто переважають над дипломатичними уподобаннями США. Ця автономія свідчить про унікальну позицію Ізраїлю у зовнішній політиці США: близький союзник, якого Вашингтон не може дозволити собі відштовхнути, але також і той, який завжди відповідає його стратегічним інтересам.

Різні військові стратегії

Однією з найсуттєвіших відмінностей у підтримці України та Ізраїлю з боку США є характер військового втручання. В Україні Америка залишалася на задньому плані, поставляючи зброю та розвіддані, але не відправляючи війська. На противагу цьому, США мають військову присутність на Близькому Сході.

Збройні сили США на Близькому Сході: Після нещодавньої ескалації між Ізраїлем у регіоні, чи то з ХАМАС, Хезболлою або Іраном, США швидко мобілізували військові ресурси в регіоні, включаючи відправлення авіаносців та розгортання додаткових військ на прилеглих базах. Присутність збройних сил США в регіоні є стримуючим фактором для Ірану та Хезболли, сигналізуючи про те, що Вашингтон готовий втрутитися у разі потреби. Така військова позиція була відсутня в українсько-російській війні, де США зосередилися на санкціях і координації з НАТО, а не на розгортанні власних збройних сил безпосередньо.

Другорядна роль в Україні: США зайняли більш нейтральну позицію в Україні, уникаючи дій, які могли б спровокувати прямий конфлікт з Росією. Це пов’язано з можливістю ескалації з ядерною державою, такою як Росія, що не так помітно на Близькому Сході, незважаючи на участь Ірану. Стратегія США в Україні була стриманою: забезпечується військова підтримка, але без будь-яких кроків, які могли б призвести до масштабнішої європейської війни.

Геополітичний контекст: холодна війна проти нестабільності на Близькому Сході

Війни в Україні та Ізраїлі є продуктами різних геополітичних умов. Українсько-російська війна часто розглядається як війна посередників між Росією та Заходом, спадщина суперництва холодної війни. США розглядають це як частину боротьби за стримування російського впливу в Європі, що знаходить глибокий відгук у Вашингтоні, особливо серед старших поколінь законодавців та чиновників, які пережили холодну війну.

Динаміка холодної війни в Україні: підтримка України з боку США оформлена в рамках захисту Європи від російської агресії, повертаючи нас до динаміки холодної війни, коли США прагнули стримати радянський вплив. Ця історична лінза багато в чому зумовила двопартійну підтримку України, хоча нові члени Конгресу, особливо праві, поставили під сумнів актуальність цього підходу у сучасному світі.

Нестабільність на Близькому Сході та інтереси США: на Близькому Сході підтримка Ізраїлю з боку США обумовлена ​​поєднанням стратегічних інтересів та культурних відносин. Ізраїль розглядається як стабілізуюча сила у регіоні, де процвітають нестабільність, тероризм та вплив Ірану. На відміну від війни в Україні, яка, насамперед, спрямована на стримування Росії, підтримка Ізраїлю з боку США спрямована на збереження позицій на Близькому Сході та протидію іранському впливу. Ізраїль також розглядається як критично важливий партнер у боротьбі з тероризмом, що є більш нагальною проблемою, аніж ідеологічна боротьба з Росією.

Підтримка України та Ізраїлю з боку США відбиває дві різні парадигми американської зовнішньої політики. В Україні вони ведуть обережну гру, балансуючи між підтримкою союзника та уникненням прямого конфлікту з ядерною державою. В Ізраїлі США беруть безпосередню участь, готові розгорнути збройні сили і зайняти наполегливішу позицію для захисту своїх інтересів у регіоні.

Зрештою, різні підтримки відображають унікальний історичний та геополітичний контекст кожного конфлікту. Україна розглядається крізь призму стримування епохи холодної війни, тоді як Ізраїль сприймається як життєво важливий союзник у нестабільному регіоні. З наближенням президентських виборів у США, ці різні пріоритети зовнішньої політики надалі визначатимуть роль Америки на світовій арені.