Роберта Дігана нагородили медаллю за його роль у звільненні окремих територій Харківської області у вересні 2022 року, а загинув він 17 вересня 2024 року у запеклому бою за Вовчанський агрегатний завод

Колишній рейнджер ірландської армії Роберт Діган, який втратив око, воюючи за міжнародний легіон України у 2022 році, і нещодавно приєднався до спецпідрозділу «Стугна», 17 вересня 2024 року загинув на фронті в Україні у запеклому бою за Вовчанський агрегатний завод. Про це йдеться в аналітичній публікації ірландського видання The Irish Times, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Діган – останній громадянин Ірландії, який загинув у боях в Україні, після загибелі Рорі Мейсона (23 роки) з Данбойна, графство Міт у 2022 році; Фінбара Кафферкі (46 років) з Ахілла, графство Мейо; Грема Дейла (45 років), з Рахені у Дубліні у 2023 році; та Алекса Рижука (20 років) із Ратмайнса у серпні 2024 року.

Роберта Дігана раніше нагородили медаллю за його роль у звільненні окремих територій Харківської області у вересні 2022 року, коли він був членом Українського міжнародного легіону. Через місяць він втратив око, коли його бронетранспортер підірвали, але після одужання в Ірландії він повернувся до Києва і приєднався до «Стугни» – спецпідрозділу, який виконує небезпечні завдання.

«Група Роберта брала участь у міських боях у тісному контакті із супротивником, і його великий досвід і тактичні навички були там дуже корисні», – каже командир «Стугни» з позивним «Лінукс».

Сутичка, в якій загинув Роберт, відбулася 17 вересня 2024 року у Вовчанську, прикордонному місті Харківської області на сході за місцевий агрегатний завод, який росіяни намагалися перетворити на опорний пункт.

Діган був частиною групи із чотирьох осіб, якій доручили доставити запаси на позицію у Вовчанську та прикрити її відхід. Коли вони рухалися пішки до вказаного місця, їх накрив російський артилерійський обстріл, від якого і загинув Роберт. Ще один солдат загинув згодом, а двоє вижили після обстрілу. Через тиждень українська розвідка повідомила, що «Стугна» та інші підрозділи спецпризначення повернули собі контроль над Вовчанським агрегатним заводом, захопивши у полон десятки російських солдатів.

Влітку 2024 року він взяв участь у складному та небезпечному десантному рейді на російські війська, що окупували Кінбурнську косу у Чорному морі. В операції брали участь «Стугна» та інші групи спецпризначення, які курирує українське військове розвідувальне управління ГУР.

«Роль Роберта полягала у підготовці наших бійців до цієї операції. Він навчав їх керувати човнами, які ми отримали від деяких західних партнерів. Під час самої операції він був в одній із груп, яка забезпечувала підтримку тим, хто йшов прямо на Кінбурнську косу. Стугна – це не стандартний військовий підрозділ. Нам дають особливі завдання та цілі, що роблять їх цікавими. Роберт залишився з нами, тому, гадаю, йому сподобалося, і він знайшов однодумців, з якими йому було комфортно», — каже Лінукс.

Алекс, який був найкращим другом Дігана у підрозділі поділився деякими спогадами про нього.

«Мені досі важко говорити про нього у минулому часі, тому що ми були дуже близькі. Він був справжнім другом, наче брат, якого в мене ніколи не було. Він багато чому мене навчив, будучи військовим фахівцем із ірландських спецпідрозділів, і багатьом поділився зі мною. Я справді вдячний йому за це. Це була дуже яскрава і чиста особистість. Як воїн, людина і християнин, він бачив несправедливість та підступність вторгнення Російської Федерації. Він не мав жодних сумнівів щодо того, де йому варто бути. Після війни Роберт планував залишитись в Україні. Я навіть допоміг йому знайти квартиру у Києві. Я хочу, щоб ірландська нація пишалася Робом, тому що в наші дні таких людей у ​​світі не так багато», – зізнався Алекс.

Група спеціального призначення «Стугна» висунула Дігана на посмертну медаль на честь його служби в Україні.