На думку відомих зарубіжних експертів з геополітики, лише членство України в НАТО сприятиме міцному миру і унеможливить нову агресію Росії

На Заході зростає підтримка переговорів щодо припинення вогню між Росією та Україною. Чи повинен Київ погодитися на заморожування лінії зіткнення та процесу членства в НАТО і які альтернативні шляхи до миру? Carnegie Europe звернулись з таким запитанням до 10 провідних зарубіжних експертів з геополітики і Foreign Ukraine пропонує ознайомитись з їхніми думками.

Наталі Точчі, директорка Інституту міжнародних відносин в Італії

Ідея про те, що заморозка членства України в НАТО сприятиме миру, ґрунтується на припущенні, яке було помилковим, начебто членство в НАТО чи його перспектива були причиною війни. Як добре відомо, Україна не була на порозі вступу до НАТО у 2022 році і не є такою сьогодні. Однак це не завадило Росії напасти на Україну. Насправді, цілком доцільно припустити, що якби Україна була членом НАТО, ця війна не розпочалася б. Аналогічно, виключення членства в НАТО — і, ймовірно, також двосторонніх гарантій безпеки, подібних до статті 5, — із майбутньої угоди вихолостить її сенс, підготувавши ґрунт для нового раунду війни. Після вторгнення Росії стало зрозуміло, що мир в Україні — і в Європі — може ґрунтуватися лише на надійних гарантіях безпеки, чи то через членство у формальному оборонному альянсі, чи, враховуючи небажання Сполучених Штатів (серед інших) продовжувати роботу на цьому фронті, на двосторонній основі як за допомогою юридично зобов’язуючих положень, так і прямої участі у забезпеченні можливого перемир’я в Україні та зміцненні її оборони. Виключення подібних положень з будь-якої угоди послужить лише підготовкою до наступного раунду бойових дій.

Крісті Райк, заступниця директора Міжнародного центру оборони та безпеки у Талліні (Естонія)

Заморозка вступу України до НАТО не наблизить нас до сталого миру. Навпаки, це спонукає Росію продовжити зусилля щодо включення України до сфери свого впливу. НАТО повторить помилку, яку зробив на саміті в Бухаресті у 2008 році, коли Україні та Грузії було надано перспективу членства, а не План дій щодо членства. Ідея заморозки процесу вступу України до НАТО ґрунтується на невірному припущенні, що Росія напала Україну через розширення НАТО. Москва не задовольниться нейтралітетом України та отриманням певної території. Вона захоче більшого. Заморозка лінії зіткнення та швидкий вступ України до НАТО був би більш перспективним шляхом до миру. Росія зіткнеться з новою стратегічною реальністю сильнішого НАТО. Якщо Трамп не хоче виглядати невдахою в очах Путіна, він має вигадати рішення, яке забезпечить Україні надійні гарантії безпеки. НАТО — не єдине можливе рішення, хоча воно було б найефективнішим.

Штефан Мейстер, голова Центру порядку та управління у Східній Європі, Росії та Центральній Азії у Німецькій раді з міжнародних відносин (DGAP)

Вимога Путіна про демілітаризацію, «денацифікацію» та нейтралітет України спрямована на знищення її як незалежної, демократичної та функціонуючої держави. Тільки надійні гарантії безпеки для України можуть запобігти цьому сценарію, або як члена НАТО, або у двосторонній співпраці з ключовими членами НАТО, які озброюють Україну таким чином, що для Москви напад на країну обходиться надто дорого. Наразі немає правдоподібного сценарію, який призведе до повернення окупованих українських територій. Водночас Крим – це безпека України та військовий баланс у Чорному морі. Це означає, що повернення Криму Україні також має вирішальне значення для майбутньої європейської безпеки. Для України вирішальне значення має довгострокова підтримка США та Європи. Альтернативи немає. Якщо Дональд Трамп хоче укласти «хорошу угоду» з Володимиром Путіним, він має розуміти, що тільки сильна Україна з гарантіями безпеки, принесе мир.

Найджел Гулд-Девіс, старший науковий співробітник з Росії та Євразії у Міжнародному інституті стратегічних досліджень

Було б помилкою будувати проблему досягнення припинення вогню як тиск на Україну, яка постраждала, з метою досягнення компромісу. Припинення вогню вимагатиме від агресора та жертви припинення бойових дій. Але немає жодних доказів того, що Путін відмовився від своєї початкової головної мети вторгнення — підпорядкування України — чи від другорядної мети — перебудови європейської безпеки на умовах, які залишають Європу вразливою для російської влади. Його психологічна та історична одержимість Україною настільки глибока, що він, швидше за все, прийме справжній компроміс лише у тому випадку, якщо вважатиме, що продовження бойових дій ставить під загрозу безпеку свого режиму. Незважаючи на зростаючу економічну та кадрову напруженість, Росія далека від кризи та використовує ресурси та війська, що надаються її партнерами. Мало ознак того, що керівництво чи суспільство України готові відмовитися від своєї території чи, що фундаментальніше, від пошуку західних гарантій безпеки. У найгіршому випадку масштабний російський прорив може, мабуть, змусити Київ ухвалити таке рішення. Але як сказав сам Путін, якщо Україна програє, чому Росія має припинити воювати? У кращому разі він може погодитися на припинення вогню, яке залишить Росію домінуючою та дозволить їй відновити свої сили. Це, швидше за все, стане перепочинком перед третім вторгненням в Україну.

Аркадій Мошес, директор програми досліджень Росії, Східного сусідства ЄС та Євразії у Фінському інституті міжнародних відносин

Західні столиці на чолі з Берліном зробили все, щоб вступ України до НАТО залишився фігурою мови, а не став справою практики. Це не запобігло російській агресії. Заморожування процесу членства України в НАТО не призведе до сталого миру. Навпаки, якщо Захід не захистить кордони України, це швидше за все спонукає Росію анексувати Білорусь, повернути Молдову у виняткову сферу впливу Росії військовими чи іншими засобами та ще більше загрожувати Україні новим витком військових дій. Москва виступає проти будь-якої інституційної інтеграції України до Заходу і готова використати військові засоби, щоб запобігти цьому. Анексія Криму та війна на Донбасі були побічно спричинені відносно незначним розвитком відносин між Україною та ЄС. Кремль спробує досягти шляхом переговорів легітимації Заходом свого територіального експансіонізму та права вето з ключових питань європейської безпеки, а також повернення заморожених активів та скасування санкцій. Це звільнить Москву від необхідності відшкодовувати завдані збитки та відновлювати Україну. І відчуваючи слабкість своїх опонентів, Росія посилить свій тиск, щоб отримати бажане. Володимир Путін, схоже, упевнений, що час грає на його користь.

Джон Лоу, науковий співробітник Програми з Росії та Євразії у Chatham House

Україна близька до меж своєї стійкості з погляду людського, економічного та соціального капіталу. Якщо Сполучені Штати більше не будуть готові надавати їй необхідну військову та фінансову підтримку для продовження бойових дій, у Києва не залишиться іншого вибору, як шукати паузу. Це вимагатиме прийняття тимчасових територіальних втрат і заморозки членства в НАТО. Вчиняючи так, Україна може виграти дорогоцінний час і почати відновлювати свою економіку та армію. Звичайно, диявол буде у деталях. Чи зможе Україна поновити свої повні експортні можливості через Чорне море? Як довго триватиме заморожування членства в НАТО? Реальне питання полягає у тому, як гарантувати безпеку України у цей час. Якщо Трамп вважає, що це завдання для європейців, Франції та Великобританії як ядерних держав, то їм потрібно буде активізуватись і взяти на себе ініціативу. Однак для того, щоб це стримування було надійним, обом сторонам потрібно буде переконатися, що вони ще перебувають під ядерною парасолькою США. Потім виникає питання розміщення миротворців для патрулювання лінії розмежування. Чи погодиться на це Росія? І які обмеження вона захоче накласти на чисельність української армії?

Мартін Квенс, директор паризького офісу Німецького фонду Маршалла у США

Переговори про припинення вогню з Росією вимагатимуть складних компромісів. Членство в НАТО, хоч і дає пряму відповідь на питання безпеки України, — це не єдиний спосіб, яким союзники можуть допомогти Україні захистити себе після потенційного припинення вогню. Тому це не варто розглядати як червону лінію у принципі, а як можливу розмінну монету для досягнення найкращих умов для європейської безпеки. Однак питання про терміни матиме вирішальне значення. Оголошення про заморожування процесу членства України в НАТО навіть до початку серйозних переговорів із Росією є просто контрпродуктивним. Союзники повинні припинити робити заяви про те, чого вони не робитимуть, оскільки це просто послаблює будь-які дипломатичні важелі. У той же час європейські союзники повинні серйозно поставитися до зобов’язання обраного президента США Трампа розпочати переговори, як тільки він прибуде до Білого дому. Це означає, що союзники вже мають розробити альтернативні варіанти НАТО, щоб надати Україні надійні гарантії безпеки. Для кількох європейських країн, членство України в НАТО було привабливим рішенням, оскільки воно було менш витратним — як у фінансовому, так і військовому аспектах, ніж надання спеціальних гарантій безпеки.

Лео Літра, запрошений науковий співробітник програми «Велика Європа» у Європейській раді з міжнародних відносин

Заморожування членства України в НАТО може сприяти закінченню війни, але воно також напевно сприятиме відновленню російської агресії. Завдяки Мінським угодам, підписаним у 2014–2015 роках, Україна провела майже 200 раундів переговорів та 20 перемир’їв, які закінчилися новими ескалаціями та масштабним вторгненням. Важко повірити, що Захід не здобуде уроків зі свого минулого досвіду і знову зробить Україну вразливою. Наразі, схоже, у Києві є дві попередні умови для переговорів: територіальна цілісність та гарантії безпеки. Територіальна цілісність України не повинна бути сумнівною, незважаючи на визнання того, що повне відновлення контролю над окупованими регіонами може забрати багато років. Отримання гарантій безпеки, які можуть запобігти розв’язанню нової війни у ​​майбутньому, є основною вимогою України перед переговорами. Найбільш життєздатним варіантом було б членство України в НАТО. Але з огляду на стриманість США та Німеччини, можна було б розглянути перехідні моделі.

Агнешка Легуцька, старший науковий співробітник Польського інституту міжнародних відносин

Згода заморозити членство України в НАТО означатиме, що альянс прийме російський вплив на свою політику. Політика відчинених дверей НАТО є основною, і якщо Путін відчує, що може диктувати умови, він незабаром може оскаржити присутність НАТО на своєму східному фланзі. Це може призвести до вимог, аналогічних тим, які були у грудні 2021 року, коли Росія наполягала на виведенні військової інфраструктури НАТО з Центральної Європи, прагнучи повернутися до 1997 року. Цілі Росії виходять за межі України. Режим Путіна процвітає за рахунок конфронтації із Заходом, створюючи у росіян ілюзію неминучої перемоги. Путін навіть не зосереджений на нейтральній Україні; ще на початку 2014 року Україна була нейтральною, яку очолює проросійський президент, і 70% українців були проти членства в НАТО. Проте Росія порушила цей нейтралітет, анексувала Крим і почала приховане вторгнення до Донбасу. Росія прагне реструктуризації міжнародного порядку, який послабить НАТО і зменшить домінування США. Які варіанти для України? Вона може зіткнутися з тривалими переговорами у «радянському стилі», де вимоги завищені, а поступки є нескінченними. Це не буде швидкою угодою, на яку, можливо, сподівається Дональд Трамп; натомість він може вирішити озброїти Україну, що потенційно прискорить перемогу.

Юлія Біденко, запрошена наукова співробітниця Carnegie Europe

Західні союзники чітко дали зрозуміти, що членство в НАТО не є реалістичною перспективою. Не було жодних стратегічних дискусій на високому рівні щодо умов чи попередніх умов вступу України. Віра у те, що заморожування війни та відмова від членства України в НАТО принесуть міцний мир із Росією, є сприйняттям бажаного за дійсне, особливо у Німеччині. Український нейтралітет та західне умиротворення Москви не запобігли анексії Криму та нападу на Донбас у 2014 році, а також повномасштабному вторгненню у 2022 році. Натомість, саме російська агресія посилила підтримку членства України в НАТО та ЄС. Нездатність повернути окуповані Росією території є чутливим та проблемним питанням для українського суспільства та стане викликом для міжнародного порядку. Свідчення тих, хто пережив російську окупацію та воєнні злочини з 2022 року, етнічне заміщення та мілітаризація освіти в окупованих регіонах, свідчать про те, що принесення у жертву цих територій і людей не буде сприйнято як справедливий мир. Тому понад половина українців підтримують спробу відновити повну територіальну цілісність.