Дослідження іспанських вчених засвідчило, що жаби у Чорнобилі живуть від 3 до 9 років і радіація після вибуху на АЕС у 1986 році не вплинула на їхню морфологію, фізіологічний стан та імунну систему

Майже 40 років тому на Чорнобильській АЕС вибухнув четвертий реактор. З того часу навколишня територія, на подив багатьох вчених, стала одним із найбільших природних заповідників Європи. Останні вісім років ми працюємо над тим, щоб з’ясувати, як ця сумнозвісна екологічна катастрофа вплинула на фауну регіону. Про це йдеться в авторській колонці Германа Орісаоли, професора-доцента зоології в Університеті Ов’єдо (Іспанія) та Пабло Буррако, дослідника-постдокторанта на біологічній станції Доньяна (Іспанія) на сторінках The Conversation, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Радіація може пошкоджувати клітини і за високого рівня впливу, вбивати організми. Проте ситуація у Чорнобилі суттєво змінилася після аварії — сьогодні залишилося лише 10% радіації, а найнебезпечніші ізотопи, такі як йод, зникли багато років тому. Це пояснює величезну чисельність і різноманітність тварин, які сьогодні мешкають у Чорнобилі. Однак для вивчення впливу радіації, який може бути непомітним неозброєним оком, потрібно придивитися уважніше. Адже такі впливи потенційно можуть знижувати тривалість життя тварин.

Жаби у Чорнобилі

З 2016 року ми вивчаємо популяції східних деревних жаб (Hyla orientalis) у Чорнобилі. Щовесни ми проводимо кілька тижнів у зоні відчуження, користуючись періодом розмноження, щоб ловити самців вночі для лабораторних досліджень.

Окрім роботи у Чорнобильській зоні відчуження, ми також відвідуємо інші райони північної України, які не забруднені радіацією. Ці місця використовуються як контрольна група для порівняння результатів із районами, які зазнали впливу радіації.

Протягом багатьох років ми досліджували різні аспекти цих жаб — їхню морфологію, фізіологічний стан, імунну систему тощо. Наші дослідження показали, що чорнобильські жаби виглядають здоровими. Ми також виявили випадок швидкої еволюції — жаби із зони відчуження темніші за тих, що мешкають у нерадіоактивних районах. Це, ймовірно, пов’язано з роллю меланіну у захисті від радіації.

Проте довготривалі наслідки радіації для цих тварин досі не вивчалися. Саме тому ми проаналізували взаємозв’язок між радіацією, віком і старінням чорнобильських жаб.

Скільки років живуть жаби у Чорнобилі?

Ми можемо визначити вік жаби, підрахувавши річні лінії росту в її кістках, подібно до річних кілець у дерев. Відомо, що деякі види жаб у гірських районах можуть жити понад 20 років, тоді як інші живуть лише 2 роки.

У Чорнобилі ми дослідили близько 200 особин протягом трьох років. Найстаршій східній деревній жабі, яку ми знайшли, було 9 років. Більшість жаб були віком близько 3-4 років.

Ми також вивчили, чи впливає радіація на швидкість старіння цих жаб. Для цього ми вимірювали довжину їхніх теломерів — послідовностей ДНК на кінцях хромосом. Оскільки теломери захищають генетичний матеріал і скорочуються з кожним поділом клітини, їхня довжина є індикатором швидкості старіння.

Додатково ми визначали рівень стресових гормонів у жаб. Для цього вимірювали рівень кортикостерону — гормону, що регулює метаболізм і реакції на стрес.

У кожної жаби ми також підрахували рівень поглинутої радіації, вимірявши концентрацію цезію в м’язах і стронцію у кістках жаб. Це дозволило нам точно співставити інші дані з рівнем радіаційного впливу на досліджуваних жаб. Це одне із найдетальніших досліджень поточних рівнів впливу радіації на тварин у Чорнобилі.

Як старіють чорнобильські жаби?

Наші дослідження засвідчили, що життя у Чорнобилі не впливає ані на вік, ані на швидкість старіння жаб.

Середній вік досліджених нами особин становив 3,6 року, що подібно до результатів для жаб із нерадіоактивних районів. Ці показники є типовими для виду й подібними до популяцій, що мешкають далеко від Чорнобиля.

Ми також не виявили впливу радіації на швидкість старіння — не було виявлено жодного зв’язку між кількістю поглинутої радіації та довжиною теломер. Цей показник залишався відносно стабільним для всіх рівнів радіаційного впливу.

Крім того, рівні кортикостерону не залежали від кількості поглинутої радіації — чорнобильські жаби, схоже, не відчувають стресу.

Наше дослідження свідчить, що сучасний рівень радіації у Чорнобилі недостатньо високий, щоб зашкодити цим істотам.

Такі дослідження допомагають спростувати міф про те, що Чорнобильська зона відчуження є непридатною для життя. Натомість, вони демонструють, що цей регіон став надзвичайно важливим притулком для зникаючої фауни Європи.