Солдати з ампутованими кінцівками більше ніколи не зможуть воювати, але зараз ведуть нову битву — за відновлення свого життя і їм у цьому допомагають новітні технології

Високий чоловік вийшов з-поміж тренажерного обладнання, злегка похитуючись, коли його протезована нога гнучко крокувала разом із природною. У нього не було правої руки, а замість лівої – чорний протез із затиснутими у кулак долонею та пальцями. Про це йдеться у спецрепортажі SkyNews, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Солдати з ампутованими кінцівками більше ніколи не зможуть воювати, але зараз ведуть нову битву — за відновлення свого життя. Їм у цьому допомагають новітні технології.

Ця технологія називається остеоінтеграція — титановий імплантат з’єднується з кісткою пацієнта, а протез руки або ноги закріплюється на ньому. Але найцікавіше ось що: нервова система в ампутованій кінцівці відсутня, тому пацієнти вчаться посилати сигнали м’язам, і їхня нова рука чи нога оживає, виконуючи команди мозку.

Цю технологію вперше застосували в Україні рік тому. Вона підходить для всіх кінцівок.

48-річний Олександр Солом’яний втратив праву руку у грудні 2023 року під час боїв за Бахмут на сході України. До війни він був технологічним підприємцем, який спеціалізувався на екологічних проєктах.

Олександр досі вчиться користуватися новою рукою. Він провів нас через парковку до іншої будівлі для чергового тренування. Це не фізичне тренування, а ментальне. Він вчиться навчати свій мозок керувати м’язами, щоб рухати біонічною рукою.

Це його третє заняття і для освоєння протеза йому знадобиться ще, принаймні, два-три місяці.

Олександр сідає та знімає футболку. Потім він знімає біонічну руку, щоб до ампутованої кінцівки, а також до м’язів грудей і спини, можна було приєднати сенсорні датчики.

Сьогоднішнє тренування буде проводитися з біонічним протезом руки, який фізично не прикріплений до нього, а лише підключений до системи.

— Що ти намагаєшся зробити? — запитую я, поки він пильно дивиться на екран, зосереджуючись.

— Уявляю, що стискаю руку та повертаю, — відповідає Олександр, рухаючи протезом за допомогою мозку та м’язів грудей.

Тренер Олександра, Ярослав Пацукевич, біомедичний інженер, який працює тут як волонтер.

Він пояснює:

— Ви можете обманути систему, змусивши м’язи, які зазвичай не використовуються для цих рухів, наприклад грудні м’язи, навчитися виконувати такі самі дії. Коли пацієнт скорочує м’яз, протез синхронізується з його мозком і відтворює цю команду.

Я запитав Ярослава, звідки цей протез. Він відповів, що кисть вироблена у Великій Британії, рука — в США, а технологія — шведська.

Для Олександра, навіть якщо це ментальне тренування, є фізично виснажливим. Я запитав, чи це велике досягнення для нього — усвідомлення, що він може мати руку, яка працює.

— Це лише перший етап довгого шляху у моєму житті. Це мій перший протез, а технології не стоять на місці. Я очікую на нові можливості, як-от чіп у мозку чи щось подібне, — відповідає він.

Олександр веде дуже активне життя та не шкодує про отримане поранення. Його увага зосереджена на майбутньому.

— Ця рука допомагає мені у повсякденних завданнях. Я почуваюся краще з цією рукою, як нормальна людина, як нормальний чоловік.

Операція з остеоінтеграції коштує 20 000 фунтів стерлінгів за кожну втрачену кінцівку, а протез руки чи ноги — 80 000 фунтів стерлінгів.

Засновник «Титанового реабілітаційного центру» В’ячеслав Запорожець, колишній мільйонер, який збирає кошти, аби допомогти якомога більшій кількості людей, зазначає, що ефект для ампутантів є миттєвим.

— Я вам так скажу: ми повертаємо їх до життя, навіть у психологічному сенсі, — стверджує Запорожець.

— Я завжди кажу: ти – не зламний. Ми навчимо тебе кермувати автомобілем, навіть плавати.

— Ми демонструємо це з першого дня. Коли прибуває новий пацієнт, ветеран зустрічає його та показує, чого він навчився.

«Титановий реабілітаційний центр» не лише реабілітує поранених, але й евакуює їх із передової. Завдяки їхнім 22 машинам швидкої допомоги вдалося врятувати життя понад 30 000 чоловіків із початку війни, доставивши їх у безпечне місце.