Окупанти змушують українців отримувати російські паспорти, ретельно перевіряють їхні телефони, силоміць вербують до армії та забороняють спілкуватись українською мовою

Анастасія Пантелєєва, керівниця відділу документації воєнних злочинів у Медійній ініціативі за права людини в інтерв’ю чеському виданню iRozhlas розповіла про умови життя на окупованих територіях України упродовж останніх 1000 днів повномасштабного вторгнення РФ. Foreign Ukraine пропонує ознайомитись з її думками.

iRozhlas: Як би ви описали останні 1000 днів для себе та для України?

Анастасія Пантелєєва: Я думаю, що ці 1000 днів були найважчими і у моєму житті, і у житті сучасної України. Щодня ми стикалися з порушеннями прав людини, смертями, тортурами та всіма цими ракетними обстрілами. Тож це дуже важкий час для нашої країни.

iRozhlas: Чи можете ви розповісти, якими були ці 1000 днів для людей, які мешкають під окупацією Російської Федерації?

Анастасія Пантелєєва: Ймовірно, для них ці 1000 днів були ще важчими. Тому що вони інформаційно обмежені. Вони обмежені у своїй свободі. Я знаю, що більшість людей, які залишилися під окупацією, сподіваються приєднатися до вільної частини країни. Але зараз вони живуть у постійному терорі та обмежені у всьому. Вони не можуть користуватись українською мовою. Вони не можуть користуватись українськими паспортами або українськими номерними знаками. Вони навіть не можуть користуватися своєю власністю, якщо не готові співпрацювати з усіма цими новими російськими інституціями. Тож вони справді обмежені у своїх правах. І у своїй свободі.

iRozhlas: Чи мають люди на окупованих територіях доступ до предметів першої необхідності? Наприклад, до електроенергії, води, медикаментів?

Анастасія Пантелєєва: Якщо вони мають російський паспорт, то мають доступ до медикаментів — це той випадок, коли ми говоримо про людей, які живуть далеко від лінії фронту. Але поблизу лінії фронту люди часто не мають доступу до медикаментів та чистої води. Вони не мають опалення у будинках. Вони часто не мають електрики через військові дії з обох сторін. Звичайно, якщо ми говоримо про південні регіони і якщо ми уявимо, наприклад, Кримський півострів, то знаємо, що у них є опалення та медична допомога. Але якщо ми говоримо, наприклад, про Херсонську область, яка ближче до лінії фронту, люди не мають нічого, майже нічого. Тому їм краще евакуюватися, щоб залишитися живим і мати базову медичну допомогу і таке інше. Якщо вони залишаються, у них може бути нерухомість, машина та медична допомога, але якщо вони змінять своє громадянство і отримають російський паспорт. Є деякі люди, які досі не мають російського паспорта, і їхнє життя дуже обмежене. Вони залишаються вдома. Вони нічого не можуть отримати від окупаційного уряду. Якщо вони вийдуть на вулицю, їх можуть перевірити російські солдати на будь-якому блокпосту. І до них виникнуть запитання. І, звісно, ​​у них перевірятимуть телефон. Це улюблена перевірка російської поліції та солдатів. Такі люди перебувають у реальній небезпеці.

iRozhlas: Отже, життя залежить від двох речей. По-перше, від регіону проживання та наявності російського паспорта?

Анастасія Пантелєєва: Так, але все одно, навіть якщо у вас є російський паспорт, вони все одно можуть перевірити усі ваші гаджети. Так само і з освітою, наприклад, Ви не можете здобути українську освіту і говорити українською мовою Але зараз майже немає дітей в окупації, які можуть зв’язатися з вчителями із вільної частини України, просто щоб послухати та виконати завдання онлайн.

iRozhlas: Отже, люди ізольовані?

Анастасія Пантелєєва: Так, люди досить ізольовані. Але все ж таки, як я сказала на початку, є багато людей з проукраїнською позицією, які сподіваються потрапити на неокуповані території або на те, що Україна звільнить їх від окупантів. Я чула, що іноді люди мають другий прихований телефон. Вони не використовують його публічно та не виносять на вулицю. Але все ж таки у них можуть бути проукраїнські Telegram-канали на цьому телефоні. Деякі використовують його просто для того, щоб залишатися на зв’язку і просто більше дізнатися про те, що відбувається у вільному світі.

iRozhlas: Так ось, як ви підтримуєте зв’язок із цими людьми?

Анастасія Пантелєєва: Ми розуміємо, що дуже небезпечно телефонувати людям, які мешкають в умовах окупації. Тому ми намагаємося цього не робити в жодному разі. Одна річ, коли людина просто читає новини, наприклад, із Telegram-каналів чи зі ЗМІ. Але інша річ, коли вони телефонують комусь. Наша організація фокусується на порушенні прав людини. Тому якщо ми зателефонуємо людині і запитаємо, чи зазнавала вона катувань і чи перевіряли її телефон, то росіяни можуть це почути, бо мають спеціальні технічні засоби для прослуховування. Тому ми ніколи цього не робимо.

iRozhlas: Але у вас є якісь способи дізнатися новини про їхню ситуацію?

Анастасія Пантелєєва: Через їхніх родичів або інколи люди телефонують нам, якщо вони самі відчувають відповідальність. Але це меншість людей, на щастя, тому що це справді небезпечно. Звичайно, ми також відстежуємо відкриті джерела, де люди пишуть про новини в окупації, про те, як росіяни затримують українців, як вони звинувачують їх у якихось злочинах. Тому ми відстежуємо цю інформацію. І якщо ці люди чи їхні родичі залишають окуповані території, ми зв’язуємось із ними. І, звичайно, ми беремо у них інтерв’ю та допомагаємо їм дістатися до державних установ.

iRozhlas: Отже, ви отримуєте досить хорошу картину того, що відбувається на окупованих територіях?

Анастасія Пантелєєва: Так, тому що ми також опитуємо людей, які приїжджають з окупованих територій. І ми ставимо їм усі ці запитання щодо порушень прав людини, про те, що вони бачили і що вони відчували. Так що, звичайно, у нас є уявлення про ситуацію.

iRozhlas: Наскільки людям важко залишити ці регіони?

Анастасія Пантелєєва: Це дуже важко. Якщо говорити про південні регіони, то на початку повномасштабного вторгнення були так звані зелені коридори. І люди з окупованих територій могли потрапити з одного регіону до іншого, з окупованого регіону до деокупованого або неокупованого регіону. Але зараз росіяни закрили усі ці шляхи прямого виїзду. І людям із окупованих територій доводиться їхати через територію Росії, а у деяких випадках і через території країн ЄС, аби потрапити до України. Така дорога може тривати 10 чи 11 днів. І цих людей перевіряють на кожному блокпосту, тобто до 40 блокпостів. Росіяни ставлять їм різні питання: чи мають російський паспорт? Якщо ні, то чому? Чи підтримують вони Зеленського? Чи підтримують вони різні європейські інституції? А як щодо їхніх релігійних поглядів чи думок? А як щодо їхньої родини? Чи серед членів сім’ї є ті, хто може бути українськими солдатами? І так далі. Це дуже виснажує. Але все одно люди повертаються.

iRozhlas: Давайте на мить подивимося з російської точки зору чи перспективи. Чи вважає Росія зараз усіх українців на окупованих територіях своїми громадянами?

Анастасія Пантелєєва: Вони включили ці регіони до своєї конституції, але все одно, я не знаю, що вони думають із цього приводу. Я думаю, що тих, хто отримав російські паспорти, вони вважають громадянами Росії. Але тих, хто не отримав, мабуть, ні. Але вони намагаються підштовхнути їх до цього.

iRozhlas: Але чи переселяють вони частину російського населення до окупованих регіонів?

Анастасія Пантелєєва: Так. Ми знаємо, що у Херсоні, коли він був окупований, вони переселяли російських лікарів у лікарні. І ці люди, які працюють рік чи два, звичайно, намагаються переселити і свої сім’ї.

iRozhlas:  А молодих українців вербують до російської армії?

Анастасія Пантелєєва: Так, вони намагаються це зробити. Остання новина, яку я читала у місцевих ЗМІ, була про те, що у Херсоні двоє чоловіків повісилися, наклали на себе руки, бо росіяни намагалися завербувати їх у російську армію. Ці двоє чоловіків були солдатами української армії до повномасштабного вторгнення. Так що так, вони намагаються завербувати. Але все одно вони думають, що українці підозрілі, тому я сподіваюся, що вони не робитимуть цього у більшості міст та сіл.

iRozhlas:  Чи правда, що російські збройні сили надалі викрадають українських дітей і депортують їх до Росії?

Анастасія Пантелєєва:  Так, вони депортували багато дітей на початку повномасштабного вторгнення.

iRozhlas: І вони хочуть, щоб ці діти почали вивчати російську мову, чи не так?

Анастасія Пантелєєва:  Так, звичайно.

iRozhlas: Щоб русифікувати їх?

Анастасія Пантелєєва:  Так, щоб русифікувати.

iRozhlas: Наступила зима. Можливо, це буде найсуворіша зима з моменту повномасштабного вторгнення РФ. Чи вірять українці в окупованих регіонах, що ситуація може змінитись? І як вони готові до зими?

Анастасія Пантелєєва:  Звісно, ​​українці вірять у зміни. Вони вірять, що світ зверне увагу на ситуацію і допоможе нашій країні протистояти та повернути території разом із народом та дітьми. Це дуже важливе питання. І це справді величезна надія людей на окупованих територіях. Попередня зима була досить важкою для людей на окупованих територіях, адже було багато проблем із електрикою та водою після атаки на Каховську греблю. Людям якось вдалося вижити. Вони використовували багаття на відкритому повітрі лише для приготування їжі. Вони використовували різні альтернативні способи обігріву своїх квартир та будинків. Звичайно, якщо казати про регіони поблизу лінії фронту, то там ситуація дуже важка. На щастя, на цих територіях не так багато людей, але все ж таки деякі є, особливо пенсіонери. Україна намагалася евакуювати їх, якби мала доступ до таких територій, але, на жаль, є деякі території, які були окуповані дуже швидко, тому немає доступу до цих людей.