Кінець режиму Башара Асада у Сирії демонструє військово-політичну слабкість Росії і це може суттєво підірвати її вплив на будь-які потенційні переговори щодо завершення війни в Україні

Понад 50 років правління партії «Баас» у Сирії закінчилися 8 грудня 2024 року, коли ісламістські повстанці захопили столицю Дамаск, змусивши президента Башара Асада втекти. Блискавичний наступ повстанців спонукав світових гравців зважати на геополітичний вплив падіння режиму Асада у Сирії на російсько-українську війну. Про це йдеться в аналітичній публікації індійського видання NDTV World, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Після прогнозованого падіння режиму Башара Асада, в МЗС України заявили, що крах союзника Росії засвідчив, що Москва не може воювати на два фронти.

«Україна категорично і рішуче відкидає будь-які звинувачення… про нашу ймовірну причетність до погіршення ситуації з безпекою в Сирії. Значні втрати Росії в Україні змусили Москву вивести більшу частину своїх військ і техніки із Сирії, залишивши свого союзника… без необхідної підтримки», – заявив Георгій Тихий, прес-секретар МЗС України, коментуючи звинувачення з боку Ірану у тому, що, начебто Київ підтримував «терористичні угрупування» у Сирії.

Падіння режиму Башара Асада у Сирії

На піку громадянської війни у Сирії майже 10 років тому, Алеппо перебував на передовій між урядовими та повстанськими силами. Проте за допомогою російської авіації та ліванського угрупування бойовиків «Хезболла», президент Башар Асад зміг відновити контроль над усім Алеппо до кінця 2016 року. З того часу війна у Сирії переважно була статичною, а повстанці обмежувалися провінцією Ідліб, яка прилегла до Алеппо.

Однак після багатьох років замороженого військового конфлікту повстанці вирвалися вперед, щоб організувати оперативний наступ на полі бою. Асад, який придушив усі форми інакодумства, втік із Дамаска у Москву, оскільки повстанці увійшли до столиці і не зустріли спротиву армії.

«Після 50 років гноблення партії «Баас» та 13 років злочинів, тиранії та (насильницького) переміщення людей, ми оголошуємо сьогодні про закінчення цього темного періоду історії та початок нової ери для Сирії», — заявили повстанські угрупування у Telegram.

Темпи розвитку подій у Сирії приголомшили столиці арабських країн та викликали побоювання нової хвилі регіональної нестабільності. Очевидно, що збройні сили опозиції скористалися зміною балансу сил, спричинених актуальними війнами — в Україні, Лівані та на Близькому Сході.

Війна Ізраїлю в Газі та Лівані завдала значної шкоди так званій осі опору Ірану, союзника Асада, особливо «Хезболлі». Водночас, Росія, ще одна зацікавлена ​​сторона у Сирії, відволікається своєю війною в Україні, що ускладнювало захист режиму Асада.

Ставка Росії у Сирії

Блискавичний наступ повстанців у Сирії ставить під загрозу одне з найбільших досягнень президента Росії Володимира Путіна — його військову інтервенцію 2015 року для порятунку режиму Башара Асада.

Кінець правління Асада в Сирії ставить під загрозу не тільки престиж Росії, але й її військовий плацдарм у східному Середземномор’ї — військово-морську базу Тартус і, далі на північ, авіабазу Хмеймім, які вона отримала в оренду на 49 років.

Крім використання цих баз для захисту тендітного режиму Асада, Москва використовувала їх, щоб кинути виклик американській гегемонії, проектуючи свою військову міць у східному Середземномор’ї та претендуючи на роль світової держави з життєво важливими регіональними інтересами.

Як падіння режиму Асада у Сирії вплине на російсько-українську війну

Чарльз Лістер, експерт із Сирії в Інституті Близького Сходу зазначив, що навіть під час війни в Україні, Москва ніколи не скорочувала свою військову присутність, але якість російського офіцерського корпусу у Сирії знизилася.

«Росія зберігала таку саму чисельність військ. Вони здійснили ту саму кількість повітряних вильотів над Сирією з тією самою географічною широтою, що й до війни в Україні», — повідомив експерт.

Однак змінилося те, що Росія більше не могла покладатись на групу Вагнера, яка у минулому відігравала значну роль у захисті інтересів Кремля у Сирії. Застрягши в Україні, Росія також не могла скерувати серйозних підкріплень своєму військовому контингенту у Сирії.

Після вторгнення в Україну, Кремль втратив кількох союзників із Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ), зокрема Вірменію. Кінець режиму Асада може означати, що Росія також втратить Сирію, і це змусить Кремль зрештою закрити свою авіабазу Хмеймім в районі Латакії та військово-морський об’єкт у Тартусі.

За останні три роки війни в Україні, РФ перекинула озброєння із Сирії, включаючи ракетні комплекси «Панцир». Демонстрація військової та політичної слабкості у Сирії може підірвати вплив Росії на будь-які потенційні переговори щодо завершення війни в Україні.

Падіння Алеппо наразило Кремль на ризик військової перенапруги і поставило під загрозу його союз з Іраном через конкуруючі військові цілі в країні. Таким чином, Росія прагне заохочувати діалог між Анкарою та Дамаском і доклала дипломатичних зусиль для відкриття тристоронніх переговорів.