Розосередження, захист від безпілотників, укріплення, маскування – ці заходи Україна застосовує для захисту своїх артилерійських систем на фронті

Під час Міжнародної артилерійської конференції полковник Збройних сил України Андрій Дяченко оприлюднив презентацію, присвячену еволюції використання артилерії у поточній російсько-українській війні. Про це йдеться в інформаційній публікації польського видання Defence24, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Представник України нагадав відомий вислів Наполеона Бонапарта: «Бог на боці тих, хто має кращу артилерію». Він підкреслив, що хоча ця максима була відомою ще у XVIII–XIX століттях, усі українські командири вищого рівня фактично з початку російської агресії у 2014 році та повномасштабного вторгнення у 2022 році усвідомлюють, що без належно підготовлених артилерійських підрозділів вони не можуть виконувати свої завдання. Звідси й гасло українських артилеристів: «ніхто без нас».

Полковник Дяченко зазначив, що на початку повномасштабної війни окупаційна російська армія діяла за принципами, розробленими ще під час Другої світової війни, а частково – сучасних конфліктів. Українські артилеристи могли знищувати довгі колони ворожих військ і цілі артилерійські підрозділи, розташовані лінійно. Однак нині спосіб ведення бойових дій росіянами еволюціонує. Зростає роль безпілотних літальних апаратів у їхніх ударах.

Водночас розвиваються і спроможності Ракетних військ і артилерії Збройних сил України. На початку повномасштабної війни Київ мав у своєму розпорядженні лише радянські засоби вогневого ураження, а системи артилерійської розвідки (безпілотники, легкі радари) постачалися із Заходу в обмеженій кількості. Нині ж Україна має на озброєнні повний спектр найсучасніших засобів ведення війни і розвідки: 155-мм гаубиці, такі як Krab, Caesar, Panzerhaubitze 2000 та AS-90, пускові установки HIMARS і MLRS, а також західні й власні артилерійські радари і безпілотники.

Українські артилеристи діють розосереджено і з широкою підтримкою системи розвідки, яка базується на безпілотниках: як квадрокоптерах (що підтримують найменші підрозділи), так і більших традиційних БПЛА. При цьому важкі артилерійські системи (наприклад, «Богдана» чи Archer) здебільшого виконують завдання контрбатарейної боротьби (знищення ворожих вогневих засобів).

З огляду на зростання застосування Росією засобів протидії (зокрема, артилерії з використанням як звичайних, так і високоточних боєприпасів, безпілотників, баражуючих боєприпасів, ракетної артилерії, авіації, а також дистанційного мінування), Україна змушена використовувати дуже широкий спектр засобів захисту. Серед них: уже згадане розосередження, зокрема в рамках невеликих підрозділів; масштабна інженерна розбудова (укріплення для захисту гармат, екіпажів і боєприпасів різних типів, захист від безпілотників), маскування; залучення інженерних підрозділів та мобільних підрозділів ППО надкороткого радіусу дії (зазвичай ствольної) і засобів боротьби з безпілотниками за допомогою радіоелектронної боротьби.

Однак серйозним викликом є інженерна підготовка, адже часто місцевість не дозволяє застосовувати техніку, і укріплення будуються вручну безпосередньо самими військовими. Полковник Дяченко додав, що переміщення на великі відстані або доставка боєприпасів на укріплені позиції відбувається вночі або тоді, коли погодні умови обмежують видимість і можливості використання безпілотників.