Проблема у тому, що білоруським добровольцям не дозволяють залишитися в Україні після звільнення з армії, оскільки вони не відповідають вимогам для отримання посвідки на проживання

Сотні білорусів добровільно пішли воювати за Україну проти Росії, але після завершення їхньої бойової місії, їм не дозволяють залишатись в Україні. Про це йдеться у спецрепортажі Deutsche Welle, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Віктор у 2022 році став добровольцем в українській армії, отримав поранення і вирушив до Польщі на лікування. У Варшаві він подав заяву про надання притулку, оскільки у рідній Білорусі йому загрожувало судове переслідування за участь у війні.

Як колишній менеджер білоруської компанії він сподівався швидко знайти роботу в українській компанії у Польщі. Проте кадрові агенції відмовили, посилаючись на його білоруське громадянство. Вони також побоювалися, що у Віктора може розвинутись посттравматичний стресовий розлад.

«Вони казали мені, що у компанії є українці, які не воювали, і якщо мене візьмуть на роботу, їм буде соромно чи незатишно поруч зі мною. Одним словом, вони, передусім, турбувались про атмосферу у команді», — розповів Віктор.

Його заощадження закінчилися через кілька місяців, і тому він вирішив влаштуватися на роботу в автомайстерню. Через два місяці білоруська компанія запропонувала йому посаду, щоб продовжити працювати в них, але вже із Польщі.

Проте не всім колишнім комбатантам вдалося повернутись у цивільне життя. Це особливо стосується молодих ветеранів, які вирушили на війну без будь-якої професійної підготовки.

«Тепер вони думають, чи варто їм шукати роботу кур’єрами або будівельниками. Але потім вони запитують себе — за що вони воювали, щоб сидіти на велосипеді по 12 годин?», – риторично зазначає Віктор.

Він знає і таких білоруських добровольців, проблеми яких із психічним здоров’ям призвели до безпритульності та навіть самогубства.

Неможливість залишитися в Україні

Антон із Білорусі приєднався до українських збройних сил у перший місяць війни на початку 2022 року.

Колишній менеджер компанії провів два роки на фронті, де отримав черепно-мозкові травми та інші поранення.

Сьогодні 29-річний чоловік живе у Варшаві, де чекає на рішення про надання притулку уже дев’ять місяців.

«Я пішов з української армії, тому що втратив мотивацію. Спочатку я хотів залишитися в Україні, але перспектив отримати дозвіл на проживання не було. Я зрозумів, що мені нереально отримати легальний статус, тому що навіть чоловікам, які мають українських дружин, відмовляли. Війна – не найкращий час для життя і розвитку, але я ще молода людина», – зауважує Антон.

Військова чи гуманітарна справа?

За словами Андрія Кушнерова, засновника ветеранської організації «Асоціація білоруських добровольців», більшості білорусів не дозволяють залишитися в Україні після звільнення з армії, оскільки вони не відповідають вимогам для отримання посвідки на проживання.

У деяких із них минув термін дії білоруських паспортів, і вони не змогли подати заяву на отримання нових.

 «Україна не видає жодних документів», – підкреслює Кушнеров.

У підсумку, багато ветеранів переїжджають до країн ЄС, зазвичай до Польщі, оскільки це їхня перша країна в’їзду до Євросоюзу за Дублінською угодою, де вони можуть отримати притулок.

«Білоруські добровольці, які приїхали у Литву, як правило, жили там до повномасштабної війни Росії проти України. Громадянське суспільство Білорусі має надавати більшу підтримку цим ветеранам. Однак, як тільки справа стосується військових, часто виникає небажання займатися цим. Таке ставлення може мати наслідки і для членів сімей колишніх комбатантів», – зауважує Олександр Клочко, активіст і колишній білоруський доброволець.

Відсутність фінансування для допомоги ветеранам

Реабілітаційний центр «Ланка», який започаткований білоруською активісткою Тетяною Газуро-Яворською, допомагає колишнім білоруським добровольцям в Україні.

Однак у ЄС немає подібної ініціативи.

«Нам потрібна схема створення робочих місць для сотень людей, але фінансування не вистачає», – зауважує Кушнеров.

Його ветеранська організація, Асоціація білоруських добровольців, була створена у 2023 році у Польщі і до неї входять близько 200 бійців, як колишніх, так і чинних.

Проте, вони поки що не змогли отримати фінансову підтримку від інших ветеранських груп у ЄС.

Тим часом, активісти знайшли психологів, які готові піклуватися про білоруських ветеранів та їхні сім’ї на добровільній основі.

За оцінками Кушнерова, близько 30% білоруських ветеранів мають проблеми з інтеграцією у цивільне життя. У більшості випадків їм необхідно пройти перепідготовку, оскільки вони більше не можуть займатися своєю колишньою роботою через наслідки війни.

Новий закон змінить ситуацію на краще

Вадим Кабанчук, який відповідає за оборону та національну безпеку лідера білоруської опозиції у вигнанні Світлани Тихановської, погоджується з тим, що необхідно допомагати постраждалим.

«Якщо це наші білоруські ветерани, то діаспора має нести за них відповідальність, тому що сьогодні вони захищають честь білоруського народу в очах українців. У нас було багато зустрічей із парламентаріями, правозахисниками та українською владою. Були ухвалені закони, що полегшують легалізацію, отримання документів та громадянства, а також офіцерських звань для подальшої військової служби», – наголошує Кабанчук.

Згідно з новим законом України, який набув чинності 24 листопада 2024 року «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які беруть участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України», іноземці, які воюють за Україну, зможуть отримати дозвіл на проживання, навіть якщо термін дії їхнього паспорта закінчився.

Протягом року після скасування воєнного стану росіяни та білоруси, які отримали український паспорт таким чином, повинні будуть відмовитися від первинного громадянства.