Протягом майже 2 років Владислава Задоріна неодноразово били по нирках і статевих органах, розбивали пляшки об голову, встромляли голки під нігті та підключали до електрики

25-річний морський піхотинець Владислав Задорін, який захищав острів Зміїний та брав участь у боях, зокрема, у Донецькій та Луганській областях, у російському полоні пережив тортури та нелюдське ставлення. Протягом майже 2 років його неодноразово били по нирках і статевих органах, розбивали пляшки об голову, встромляли голки під нігті та підключали до електрики. Про це йдеться в інформаційній публікації польського видання TVP.info, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Владислав опинився на острові Зміїний на початку січня 2022 року, а через місяць разом із 80 українськими військовими потрапив у полон.

24 лютого 2022 року, не підозрюючи, що почалося повномасштабне вторгнення, він разом з іншими солдатами спостерігав за російськими кораблями, які обстрілювали острів Зміїний. Після бою при недостатній кількості боєприпасів і переважаючих силах супротивника, українські солдати потрапили у полон.

У російському полоні Задорін пробув майже два роки. Протягом 679 днів він переживав фізичні та психічні тортури. Він згадав, як його неодноразово били по нирках і статевих органах, розбивали об голову пляшки з-під шампанського, встромляли голки під нігті та підключали до електрики. Його змусили співати гімн Росії та брати участь у принизливих навчаннях.

Одними із найбільш шокуючих були моменти, коли українських полонених змушували заходити у промислові сушарки, де їх нагрівали. Багато з них не вижили.

«До того, як потрапив у полон, я важив 120 кілограмів, а після звільнення – лише 60 кілограмів», – розповів Задорін.

Він також розповів, що українських полонених змушували їсти запліснявілий хліб, а у крайньому випадку ловити мишей або їсти туалетний папір. Він також зазначив, що росіяни використовували пропаганду, примушуючи полонених читати сфальсифіковані версії української літератури, яка, серед іншого, представляла козаків російськими солдатами.

Російські охоронці змушували українських військовополонених свідчити, що вони пов’язані із НАТО. Інсценованими розстрілами й тортурами хотіли довести, що солдати у полоні – це не українці, а громадяни західних країн.

У деяких в’язницях, зокрема у Курську, Таганрозі  та Ростові-на-Дону, українських полонених не лише катували, але й кастрували та ґвалтували. Родичі часто виявляли відсутність внутрішніх органів у тілах українських військових, які загинули у російському полоні.

Задорін зазначив, що незважаючи на нелюдське поводження, він не втратив віри у людей. Він із вдячністю згадує російських полонених, які залишали йому пакунки печива як невеликий жест підтримки.

Після звільнення 3 січня 2024 року Задорін три місяці проходив реабілітацію, зокрема в Україні та Литві.

«Я хочу, щоб світ знав правду. Треба пам’ятати: те, що сталося зі мною, досі відбувається із тисячами інших людей», – підкреслив він.