У той час як західні країни надали допомогу Україні на суму близько 300 мільярдів доларів, українські військові неодноразово страждали від нестачі ключового озброєння на фронті, яке допомагають закупити численні благодійні організації, влаштовуючи спеціальні краудфандингові кампанії у соціальних мережах

27 квітня 2023 року батько Діани Кулик повідомив, що вирішив стати добровольцем. Вона налякалась, але знала, що їй потрібно діяти. Тремтячими руками 24-річна дівчина намагалася створити ідеальний допис у соціальній мережі Х, який переконав би 20 000 передплатників пожертвувати понад 3 000 доларів на обладнання, яке допоможе її батькові вижити. Про це йдеться у спеціальному репортажі Business Insider, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

«Привіт, це найважливіший допис у соцмережі Х, який я коли-небудь писала.  Я Діана Кулик, донька Руслана Кулика. Мій батько – пекар за професією, звичайна людина, яка сповнена любові й турботи. Людина, яка дбала про мене з того часу, як я з’явилася на світ. Йому потрібна допомога», – написала Діана.

Під текстом були два зображення: селфі Діани та Руслана, що посміхаються під золотистим сонячним світлом, й таблиця спорядження, яке, на її думку, потрібне батькові для війни, включаючи сталеву броню, тактичну гарнітуру, балістичний шолом та килимок для сну.

Протягом двох годин після публікації допису у соцмережі Х про батька, Діана зібрала достатньо грошей, аби закупити необхідні речі. Донори приїжджали з усіх куточків світу: з України, США, Німеччини, Англії.

Спостерігаючи за потоком пожертвувань, Діана була приголомшена.

«Це був справді дивний момент. Ти такий наляканий, але бачиш, як усі об’єднуються, щоб допомогти тобі. Це дає тобі надію», – згадує Діана.

Зусилля Діани є частиною величезного краудфандингового руху, який допомагає Україні боротися з набагато більшою армією Росії. Український уряд має власні краудсорсингові платформи, такі як United24, яка зібрала понад 761 мільйон доларів на оплату машин швидкої допомоги, обладнання для розмінування, а також відновлення зруйнованих будівель.

Окремі військові частини використовують соціальні мережі для проведення кампаній за конкретне спорядження, яке їм потрібне на передовій. Наприклад, 79-а окрема повітряно-десантна бригада ЗСУ використовувала Instagram для збору пожертв на розвідувальні безпілотники, генератори та окуляри нічного бачення. Тисячі волонтерів збирають кошти, щоб безпосередньо забезпечувати своїх близьких на полі бою раціями, бойовими черевиками, інтернет-супутниками Starlink, медичним приладдям, боєприпасами, танками й зарядними пристроями для телефонів.

Люди краудфандили війни протягом усієї історії. Під час Другої світової війни Supermarine Spitfire, британський винищувач, в основному фінансувався за рахунок продажу випічки та збору коштів у початкових школах.

«Але ніколи ще кошти не збиралися так легко, швидко, масово та стратегічно, цивільними особами та окремими військами. Це велика перевага. Із сучасними інструментами соціальних мереж, тактикою маркетингу, краудфандинговими платформами та поштовими службами на передовій, підрозділи можуть проводити кампанії за саме те спорядження та зброю, які їм потрібні, та отримувати їх», – пояснює Кейр Джайлз, експерт із оборони в аналітичному центрі Chatham House.

Бенджамін Дженсен, експерт з військової стратегії у Центрі стратегічних та міжнародних досліджень, описує цей краудфандинг як «переломний момент». За його словами, люди у всьому світі безпосередньо «купують готові комерційні рішення для підвищення бойової могутності на полі бою», часто діючи набагато оперативніше, аніж військові.

Краудфандинг також стає дедалі важливішим. У той час як західні країни надали допомогу Україні на суму близько 300 мільярдів доларів, українські військові неодноразово страждали від нестачі ключового озброєння та оборонного обладнання.

Через три виснажливі роки війни, кілька країн і лідерів зважують, чи вони продовжуватимуть свою підтримку, включаючи США та обраного президента Дональда Трампа, який часто критикує допомогу Україні.

Український уряд заявив, що краудфандинг становив 3% від загальних військових витрат країни. Щоб виграти війну, ця цифра, можливо, має зрости. Але збирачі коштів борються зі втомою серед громадян-донорів і виявляють креативність, щоб підтримувати моральний дух.

До війни Руслан Кулик був кондитером, який випікав весільні торти в Іспанії, куди сім’я іммігрувала, коли Діана була маленькою. Коли весільна індустрія сповільнилася, він відвідав родину у Сумській області. 24 лютого 2022 року він готувався повернутися до Іспанії, коли розпочалось повномасштабне вторгнення Росії. Він одразу пішов до військкомату, але йому відмовили через 50-річний вік.

Він влаштувався працювати у місцеву пекарню, а також завзято займався спортом, щоб скинути надмірну вагу за 14 місяців. На той час, як він знову звернувся у ТЦК, Україна втратила близько 17 500 солдатів і гостро потребувала більшої кількості людей на передовій.

Після навчання у Києві, Руслан приєднався до бригади «Шторм», надзвичайно небезпечного контрнаступального підрозділу, який часто діє на околиці російських укріплень. Діана та Руслан часто розмовляли, але його робота вимагала цілковитої конфіденційності. Для Діани очікування було жахливим. Вона переглядала новини, щоб дізнатися, де найгарячіша точка бойових дій, вважаючи, що саме там буде її батько.

«Щодня ти прокидаєшся з думкою, що сьогодні у мене будуть погані новини», — каже Діана.

Можливість збирати кошти на обладнання для батька та його товаришів по службі надала Діані можливість протистояти почуттю безпорадності. Це також допомогло врятувати життя.

Влітку 2023 року Руслан написав доньці: «Я вирушаю на завдання». Через чотири дні він зателефонував з лікарні. Руслана відправили до Бахмута, де російський безпілотник вибухнув за кілька метрів від його голови, внаслідок чого він і троє товаришів отримали струс мозку.

Коли Руслан повернувся на службу, то став оператором безпілотника. У жовтні 2024 року, перебуваючи у Луганській області, Руслан використав розвідувальний безпілотник, на який Діана зібрала гроші, щоб вразити чотирьох російських солдатів, які наближались до його підрозділу.

Діана зібрала понад 100 000 доларів на безпілотники, куртки, черевики, шоломи, медичне приладдя, обладнання для копання окопів й тепловізійне оснащення, а також 48 000 доларів, аби купити бригаді свого батька два пікапа з приладами нічного бачення та всюдихідними шинами.

Деякі краудфандери заохочують пожертвування, поширюючи історії про себе чи друзів у соціальних мережах. Дехто влаштовує прямі трансляції або просить передплатників відсвяткувати свій день народження, зробивши пожертву солдатському підрозділу. Інші пропонують послуги та продукти: ви можете отримати повідомлення, написане на боєприпасах, які стрілятимуть по росіянам, або купити витвір мистецтва, зроблений з куль, снарядів та знищеного російського обладнання і уніформи.

Дімко Жлуктенко, 26-річний IT-менеджер із Києва, не пішов до армії на початку війни.

«Я трохи злякався на початку і дбав про свою хвору матір. Але знав, що мої технічні навички дозволять допомогти Україні в інший спосіб. Мені було очевидно, що армія не отримує ресурсів, необхідних для перемоги у війні, тому почав купувати захисне спорядження для своїх друзів. Я публікував інформацію про свої зусилля у соцмережі X, розповідаючи історії про друзів дитинства на передовій, таких як Макс, який зруйнував міст, щоб зупинити ключовий російський наступ», — розповідає Жлуктенко.

До квітня 2022 року він отримав так багато таких запитів, що вирішив працювати над збором коштів на постійній основі, започаткувавши благодійну організацію для надання високотехнологічного обладнання під назвою Dzyga’s Paw, на честь свого собаки. Донори можуть отримати мерч – наприклад, наклейки, сумки та нашивки – залежно від суми пожертвування. Він зібрав понад 2,9 мільйонів доларів із понад 28 000 індивідуальних пожертвувань.

Жлуктенко зробив свою організацію радикально прозорою. На веб-сайті Dzyga’s Paw, окрім інших відомостей про власний бюджет, організація веде щоденний журнал своїх витрат. Наприклад, за один тиждень у листопаді 2024 року вона придбала 15 комплектів супутникових приймачів Starlink (4884 доларів), безпілотний літальний апарат F13-Retrik (2780 доларів) та скріпки (0,75 доларів).

Жлуктенко також відверто розповідає про те, хто саме отримує якесь обладнання і для чого воно використовується. Щоб мотивувати людей жертвувати, він постійно ділиться історіями у соціальних мережах про таких солдатів, як Назар, який тренував молодіжну футбольну команду до війни, а зараз його підрозділу потрібне необхідне обладнання — від ноутбуків до портативних електростанцій та антен посилення сигналу для безпілотників.

Dzyga’s Paw також ділиться відео, на яких солдати на передовій висловлюють подяку, мемами про спорядження, яке спрямовується солдатам, і, що особливо важливо, кадрами спорядження, яке донори профінансували. Жлуктенко каже, що ці відео — часто з підірваними російськими танками або російськими солдатами, — надзвичайно ефективний маркетинг: донори «справді бачать вплив відправленого ними обладнання» і те, як їхні пожертвування «кидають виклик міфу про непереможну російську армію».

Матс Кампшофф, 25-річний студент із Німеччини, пожертвував близько 600 доларів Dzyga’s Paw та іншим краудфандинговим проектам під час війни, хоча не має особистого зв’язку з Україною, окрім історій солдатів, за якими він стежив.

«Зв’язок цих військових зусиль із повсякденним життям, з яким я можу співвіднестися, справді змусив мене усвідомити, що я не хочу, аби ця війна тривала. Пожертвування здається радше логічним рішенням, ніж рішенням, заснованим на моралі. Це лише мала частина того, що можу зробити, аби сформувати світ таким, яким я його собі уявляю», — каже він.

У соціологічних опитуваннях українців, проведених у 2022 та 2023 роках, майже 80% респондентів заявили, що жертвували на будь-яку форму краудфандингової кампанії під час війни. Більшість донорів Жлуктенка з Європи, США, Австралії, Японії. Є люди, які жертвували протягом 50 з лишком тижнів поспіль.

25-річний Гліб Фіщенко заснував волонтерську організацію Vilni, яка, за його словами, отримує близько 80% своїх пожертв від українців. Він збирає гроші на екскаватори, які допомагають захищати солдатів, що будують окопи; останній екскаватор коштував близько 25 000 доларів, які він зібрав за місяць.