Солдати, які раніше вірили у необхідність боротися до остаточного вигнання російських окупантів з усієї території України, дедалі частіше підтримують заклики новообраного президента США Дональда Трампа до початку переговорів щодо завершення війни

Втрати Росії є дуже великими, але регулярні атаки, які підтримуються масованими артилерійськими обстрілами та ударами дронів, не припиняються, поступово витісняючи українських військових з невеликих ділянок території. Про це йдеться у спецрепортажі The Washington Post, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

«Ви вбиваєте одного росіянина, а на його місці з’являються двоє. Складається відчуття, що їхня кількість є необмеженою» — наголошує Валентин, морський піхотинець 35-ї бригади Збройних сил України.

Водночас ряди українських військових виснажуються та не мають достатнього забезпечення для стримування російського наступу. Солдати, які раніше вірили у необхідність боротися до остаточного вигнання російських окупантів з усієї території України, дедалі частіше підтримують заклики новообраного президента США Дональда Трампа до початку переговорів щодо завершення війни.

Зміна настроїв сталася через зростаюче розчарування українських солдатів у власному уряді, який вони критикують за повільну та несистемну мобілізаційну кампанію. Багато військовослужбовців підкреслюють, що їм доводиться вкладати власні кошти або покладатися на допомогу цивільних волонтерів для придбання такого обладнання, як дрони чи транспортні засоби для пересування поблизу передових позицій, адже на уряд для забезпечення базового оснащення покладатись неможливо.

Як зазначають військовослужбовці, мобілізаційна кампанія почалася надто пізно — у той час, коли підрозділи вже були серйозно ослаблені через місяці без замін. Крім того, вони повідомляють про зростання кількості дезертирів, оскільки люди більше добровільно не вступають до лав Збройних Сил.

«Коли я тільки прийшов до армії, то ситуація була поганою. Але зараз для новобранців вона настільки погана, що я не засуджую тих, хто дезертирує», — розповідає Олександр, 27-річний піхотинець 35-ї бригади ЗСУ.

Деякі солдати також усвідомлюють, що західна військова допомога зменшується і, ймовірно, продовжить скорочуватися. Росія зберігає артилерійську перевагу й зараз використовує нові самознищувальні дрони, що літають за допомогою оптоволоконних кабелів. Це робить їх особливо смертоносними; вони майже не вразливі для електронного глушіння, оскільки керуються через довгі тонкі котушки, а не радіохвилями.

Декілька українських військових висловили побоювання, що росіяни продовжать наступ на захід, у напрямку великого міста Дніпро, де проживає приблизно 1 мільйон людей.

«Будемо чесними, ситуація зараз гірша, ніж на початку повномасштабного вторгнення. Що ми можемо зараз обговорювати? Ми можемо тільки кивати головою й погоджуватися з їхніми вимогами, а те, що вони вимагатимуть, очевидно нам не сподобається», — зазначає 33-річний Тарас, капітан і командир роти у 35-й бригаді ЗСУ.

Українські військові, як правило, можуть відбивати перші хвилі атак, але російська стратегія полягає у тому, щоб перевантажити ворога чисельністю, зрештою пробиваючи оборону, як тільки виявлять прогалини.

Командир танка із 68-ї бригади ЗСУ з позивним «Фізик», назвав цю стратегію «чистим божевіллям», оскільки атакуючі росіяни, ймовірно, розуміють, що їхні шанси на виживання є мінімальними, але все одно просуваються вперед.

«Можливо, одна людина з трьох досягає своєї мети. Вона закріплюється на місці, налагоджує зв’язок і координує інших. Вони поступово накопичують критичну масу людей в одному місці, біля наших позицій. Вони витримують — їх накривають мінометами, по них працюють усі можливі види озброєнь. Вони зазнають значних втрат, але все одно просуваються», – каже «Фізик».

Переміщення невеликими групами пішки дозволяє росіянам непомітно нарощувати сили по одному або двоє людей за раз перед наступною атакою. Бронетехніка більше не використовується під час наступальних дій.

«Ви думаєте, що все добре, тому що не бачите багато ворогів, а потім раптово з одного окопу вибігає 10 людей», — розповідає Тарас, заступник командира, який воює поблизу Покровська.

Найгостріший дефіцит особового складу в Україні — серед піхоти, тобто солдатів, які займають передові позиції. У 2024 році Україна скопіювала одну з найкращих російських методик набору: звільнення засуджених злочинців, які погодилися воювати у штурмових підрозділах.

Володимир, 33-річний чоловік, який відбував тюремний термін за те, що забив чоловіка до смерті, був одним із перших, хто приєднався до батальйону засуджених 93-ї механізованої бригади ЗСУ. Він вже здійснив п’ять штурмів російських позицій.

«Ніхто не змушував нас воювати — ми зголосилися добровільно, тому, можливо, більш мотивовані, ніж ті, кого просто забрали з вулиці», — додав він.

Українські солдати кажуть, що втрати серед захисників на оборонних позиціях вищі, ніж під час наступу.

«Найгірше, коли хлопці навіть не встигли дістатися до позиції. Коли ти на передовій і отримуєш поранення там, це зрозуміло. Але бувають ситуації, коли люди вирушають у свій перший бойовий вихід у житті, і таке трапляється», – зазначає Тарас.

Перехід росіян до використання дронів, які керуються оптоволоконними кабелями, означає, що глушіння не завжди є ефективним. Олександр із 35-ї бригади ЗСУ бачив кабелі на гілках дерев, але не хотів ризикувати і перерізати їх ножем.

«Після місії, з усіма цими дронами, у вас виникає дуже сильна параноя. Кожен звук і рух ви сприймаєте як дрон і намагаєтеся сховатися», – зізнається Олександр.

Новорічне звернення президента України Володимира Зеленського у 2025 році було зосереджене на справедливому мирі — це інша тональність порівняно з попередніми закликами до повної поразки Росії та відновлення кордонів України 1991 року.

Зеленський заявив, що Україна може завершити гарячу фазу війни цього року, а потім шукати повернення окупованих територій дипломатичним шляхом у майбутньому.

«Усе вказує на перемир’я. На це вплинули вибори у США та риторика Трампа», — підсумовує Сергій Філімонов, командир батальйону «Вовки Да Вінчі».