Це відбулось внаслідок поглинання іноземних активів за сильно зниженими цінами, через компанії, які працюють в імпортозамінних галузях, бенефіціарів руйнівного впливу війни на європейські ринки та бенефіціарів зростання внутрішнього попиту

Війна в Україні стала темою багатьох наукових досліджень щодо запровадження санкцій проти РФ та їх первинних наслідків. Центральне питання у цих дослідженнях полягає у тому, чи матимуть санкції стримуючий вплив на економічну діяльність фізичних та юридичних осіб. Попередні дані свідчать, що не матимуть. Третина російських міяльрдерів зі списку Forbes від 2021 року збільшила своє багатство під час війни в Україні, а чверть зменшила його, тоді як 50% випали з цього переліку. Серед мільярдерів, які потрапили під санкції саме після вторгнення в Україну, 40% збільшили своє багатство, 40% зменшили його (але залишилися мільярдерами), і лише 25% випали зі списку. Серед несанкціонованих мільярдерів, 75% вибули зі списку, і лише 25% вдалось збільшити своє багатство. Ця статистика свідчить про те, що економічні санкції не мали такого великого ефекту, як можна було б очікувати. Одна із причин полягає у тому, що санкції переважно запроваджувались проти найбагатших російських підприємців. Тим не менш, різні темпи накопичення або втрати багатства між санкціонованими і несанкціонованими мільярдерами означають, що першим вдалося швидше пристосуватися до війни і, можливо, навіть отримати з неї зиск. Про це йдеться в авторській колонці Симеона Дьянкова, директора з політики у Лондонській школі економіки та політичних наук та Анастасії Головченко, наукової співробітниці Лондонської школи економіки та політичних наук на сторінках Центру досліджень економічної політики, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Поглинання іноземних активів

Багато іноземних компаній покинули Росію через загрозу санкцій, деякі російські бізнесмени непогано нажилися, придбавши певні зарубіжні активи з великими знижками. Наприклад, Kismet Capital Group купила Avito, компанію з логістики та нерухомості, у голландського інвестора. Власник Kismet Іван Таврін посідає 55-е місце у списку Forbes за грудень 2024 року із потенційним статком у 2,4 мільярда доларів. У гірничодобувній промисловості Владислав Свіблов (№116) придбав російські активи канадської корпорації Kinross Gold і фігурує у списку мільярдерів із потенційним статком в 1,1 мільярда доларів.

У целюлозно-паперовій промисловості Захар Смушкин (№64) та Борис Зінгаревич (№62) подвоїли свої статки, викупивши 50% акцій у американського партнера International Paper. У банківській сфері Володимир Потанін (№5) придбав дочірню компанію Societe Generale — Росбанк не лише у сфері фінансових послуг, але й міноритарні пакети акцій «Роснефти», «Газпрому», «Норільського нікелю» та «Сєвєрсталі». «Фармстандарт» Віктора Харитоніна (№20) купив російський бізнес Henkel з виробництва косметики та побутової хімії, коли німецька компанія вийшла з ринку Росії.

Ще одним бенефіціаром є Вадим Якунін (№94). Його компанія «Протек» придбала кіпрську компанію Bion, виробника фармацевтичних інгредієнтів. Вагіт Алєкперов (власник контрольного пакету акцій «Лукойлу») став третім за багатством бізнесменом Росії у 2024 році після придбання активів, що залишилися після виходу західних компаній, включаючи мережу АЗС та завод з виробництва мастильних матеріалів Shell, автозаправні станції Eni та електростанції Enel.

Великі іноземні технологічні компанії, такі як Microsoft, IBM, Intel, Google та Apple, призупинили діяльність у Росії та продали свої дочірні компанії. Цю порожнечу заповнили, в основному, дві російські компанії: Kaspersky Lab, засновник якої Євген Касперський піднявся зі 101-го на 66-е місце (+70% потенційного багатства) за рахунок державних контрактів, та Astra Group, засновник якої Денис Фролов посів 121-е місце, взявши на себе розробку інфраструктури програмного забезпечення для великих російських корпорацій та державних структур.

Той самий процес заміни стався у сфері споживчих товарів. Володимир Мельников, власник Gloria Jeans, піднявся на 75-е місце (+143%), розширившись до 700 магазинів, забравши найкращі локації, які звільнили H&M, Uniqlo та Inditex (Zara). Арсен Каноков продемонстрував найагресивнішу стратегію поглинання, піднявшись зі 160-го на 106-е місце (+60%), придбавши колишні гіпермаркети Starbucks, OBI та франшизи McDonald’s.

Імпортозамінні галузі

Бізнес у кількох галузях виграв від війни в Україні, коли Росія запровадила санкції проти імпорту та іноземні компанії добровільно вийшли з ринку. Наприклад, російські фармацевтичні компанії уклали багато державних контрактів. Фармацевтична промисловість продемонструвала помітне зростання: вищезгаданий Віктор Харитонін (власник «Фармстандарту») подвоїв свої потенційні статки (№ 20), а його діловий партнер Єгор Кульков уперше увійшов до списку Forbes (№ 29) із потенційним статком у 4,2 млрд доларів. Серед інших новачків списку — Едуард Нетилько (№ 122), компанія якого Pulse стала провідним російським фармацевтичним дистриб’ютором, та Олексій Репік (№ 49) з «Р-Фарм», який купив ізраїльський завод у Ярославлі та відкрив у 2023 році медичний центр Research у Москві для тестування дженериків.

Ще один імпортозамінний сектор – сільське господарство. Уряд РФ відреагував на західні санкції програмами субсидування імпортозаміщення. Олександр Луценко (№53) більш ніж удвічі збільшив своє ймовірне багатство, купивши російські та білоруські активи Sodrugestvo Group у люксембурзької компанії. Власник Prodimex Group Ігор Худокормов (№76) увійшов до списку з ймовірним багатством у 1,7 млрд доларів, ставши основним виробником і трейдером цукру. Павло Демидов із Dominant Group, керуючий цукровими заводами, елеваторами та молочними заводами у семи регіонах РФ, посів 115-е місце. Вадим Мошкович (№50), керівник RusAgro, великий виробник свинини і цукру, збільшив своє багатство, незважаючи на західні санкції.

Ще один сектор, який субсидується, — транспорт. Російський уряд виділив субсидії на допомогу авіакомпаніям у придбанні лізингових літаків. Ця підтримка допомогла власнику авіакомпанії S7 Владиславу Фільову увійти до списку від грудня 2024 року під №68 (потенційне багатство у $1,9 млрд). Зростання також продемонстрував Роман Троценко (AEON Corporation), який перемістився з №63 на №48 (+17%). Його транспортний бізнес розширився до обслуговування літаків після підписання угоди з Ростехом про будівництво баз технічного обслуговування для літаків Sukhoi Superjet.

Компанія DME Ltd. Дмитра Каменяра, яка контролює московський аеропорт «Домодєдово», виросла із 77-го на 60-е місце (+22%). Мішель Литвак посів у списку мільярдерів 95-е місце (потенційне багатство в $1,3 млрд), оскільки ОТЕКО, найбільший приватний інвестор у портову інфраструктуру півдня Росії, який керує балкерними і нафтовими терміналами у порту Тамань на узбережжі Чорного моря, отримав великі державні договори. Сергій Шишкарьов із групи «Дело» піднявся на 119-те місце (+25% накопичення багатства), керуючи російськими контейнерними терміналами в Азово-Чорноморському, Балтійському та Далекосхідному басейнах, а також мережею залізничних контейнерних терміналів.

Руйнівний вплив війни на європейські ринки

Третя група російських бенефіціарів війни в Україні включає галузь добрив через волатильність європейських ринків продукції, де Росія є основним постачальником. Дмитро Мазепін (Уралхім) піднявся зі 150-го на 57-е місце, потроївши своє потенційне багатство. В’ячеслав Кантор (Група Акрон) піднявся із 33-го на 13-е місце, більш ніж подвоївши своє ймовірне багатство. Андрій Гур’єв (№ 16) із ФосАгро та його діловий партнер Володимир Литвиненко (№ 42) подвоїли свої потенційні статки.

Андрій Мельниченко (ЄвроХім), перебуваючи під західними санкціями, зберіг своє 7-е місце у списку мільярдерів. Крім того, деякі з цих компаній із виробництва добрив виготовляють матеріали для військових потреб, де попит різко зріс. Наприклад, Уралхім та ЄвроХім поставляють концентровану азотну кислоту та різні нітрати кільком оборонним підприємствам, які виробляють вибухові речовини, боєприпаси для ракетних систем, протитанкові ракети, авіабомби та артилерійські снаряди.

Ще одним бенефіціаром збоїв на європейських ринках під час війни в Україні стала енергетична галузь. Незважаючи на західні санкції, російські нафтогазові компанії досягли рекордного прибутку у 2022 та 2023 роках. Наприклад, Леонід Міхельсон (власник «Новатека» та «Сібура») перемістився на 1-е місце, а Геннадій Тимченко («Новатек»/«Сібур»/«Будтрансгаз»/«Трансойл») став 6-м у списку Forbes.

Інші бізнесмени в енергетичній галузі показали ще більш вражаюче зростання добробуту: Андрій Бокарєв («Усть-Луга Ойл») піднявся з 59-го на 33-е місце (зростання добробуту на 56%), Михайло Гуцерієв («Сафмар») із 60-го го на 34-е місце (зростання добробуту на 48%), а Микола Буйнов («Іркутськ Ойл») із 66-го на 39-е місце (зростання добробуту на 50%). Злиття Групи ТАІФ із «Сибуром» у 2022 році забезпечило доступ до передових технологій та глобальних ринків. У підсумку, його власники продемонстрували значний приріст добробуту: Айрат Шаймієв (№91–№56, +71%), Рустем Сультєєв (№109–№61, +83%), Радик Шаймієв (№98–№58, +69%) та Альберт Шигабутдінов (№111–№59, +83%).

Зростання внутрішнього попиту

Сергій Шнайдер (№93, $1,4 млрд) увійшов до списку Forbes-2024, оскільки його супермаркет-дискаунтер Svetofor виявився успішним на тлі зниження реальних доходів. Сергій Студенников з Red&White піднявся із 78-го місця на 38-е місце (+78%, $3,2 млрд), отримуючи вигоду зі споживання алкоголю в Росії, яке досягло дев’ятирічного максимуму у 2023 році. Ігор Кесаєв та Сергій Кацієв, які контролюють 70% російського ринку сигарет через Megapolis, піднялися із 25-го на 38-е місце (+38%) та 65-е місце (+18%) відповідно. Засновники мережі роздрібної торгівлі електронікою DNS Group Юрій Карпцов та Дмитро Алексєєв піднялися на 99-е та 101-е місце, відповідно. Брати Фартушняк та їх партнер Олександр Михальський увійшли до списку (на 71, 82 та 100 місці відповідно) через свою роздрібну імперію, яка включає спортивні магазини Sportmaster, мережі одягу O’stin, Funday та Zolla, а також агропереробний холдинг Prodimex Agro (колишній шведський Agrokultur).