Як суперечка про старі воєнні злочини погіршує польсько-українські відносини

Росія використовує історичні дискусії між Україною та Польщею, сподіваючись убити клин між ними

Ганна Петрівна, якій зараз 91 рік, була школяркою, коли побачила, як вантажівки з десятками поляків із довколишніх сіл під’їхали до її будинку у Вишнівці. Бійці Української повстанської армії (УПА) загнали їх до підвалу церкви, «кинули всередину трохи сіна і спалили живцем». Ганна згадує різдвяні колядки, яких вона навчилась від своїх польських друзів, та співає одну з них. Про це йдеться в інформаційній публікації The Economist, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

До 100 000 етнічних поляків загинули від рук УПА та українських селян по всій Волині та Галичині, на території сучасного заходу України у 1943 році під час циклу геноцидного насильства, який охопив регіон під час Другої світової війни. Серед інших масових поховань є могили євреїв на Волині, масово вбитих нацистами та їхніми місцевими посібниками, та українців, страчених радянськими агентами. Вони й досі залишають шрами на території регіону. Деякі з них були виявлені, інші – ні.

У той час як вирує російсько-українська війна, скандал через поховання псує відносини України з Польщею, одним із її ключових союзників у Європі. Польща давно звинувачує Україну у зменшенні масштабів різанини, перешкоджанні пошуку жертв і, таким чином, відмові їм у належному похованні. Україна заявляє, що вбивства були частиною масштабного конфлікту, що сягає 1920-х років, зі смертю та переміщенням з обох сторін.

Потенційний прорив стався 24 листопада 2024 року, коли міністри закордонних справ Польщі та України заявили, що не буде жодних перешкод для ексгумацій на Волині та сусідніх територіях. Україна заявляє, що розкопки можуть розпочатися навесні 2025 року. Але багато поляків сумніваються у таких запевненнях.

У грудні 2024 року вкрай права партія «Право і справедливість» (PiS), головна опозиційна політична сила Польщі, звернулася до парламенту з проханням розглянути можливість зробити «прославлення» УПА та Степана Бандери, головного ідеолога угруповання, злочином, за який передбачено позбавлення волі на термін до трьох років.

Міністр оборони Польщі Владислав Косиняк-Камиш викликав ще більший переполох у жовтні 2024 року, попередивши, що Польща заблокує вступ України до ЄС, якщо ексгумації поляків не буде проведено. Опитування громадської думки свідчать, що більшість поляків погоджуються з цим.

Історики з кожної країни продовжують сперечатись. Конрад Навроцький, голова Польського інституту національної пам’яті (INR), органу, створеного для розслідування нацистських та радянських військових злочинів, звинуватив Україну у несумлінних діях. Він каже, що польські організації можуть розпочати ексгумації «через 24 години» і відстоює ідею музею на згадку про жертв на Волині.

«Для різних сил у Польщі минуле стало інструментом здобуття певних політичних дивідендів», — каже Володимир Тилищак, заступник голови Інституту національної пам’яті України.

Суперечка почалася у 2017 році, коли Україна заблокувала ексгумації у відповідь на вандалізм щодо пам’ятників солдатам УПА, яких убили росіяни у Польщі. Ця тема зникла із заголовків у ЗМІ, як тільки у 2022 році російські танки увійшли до України. Польща посилила свою підтримку України, закликала до її членства в ЄС та стала головним центром військової допомоги. Майже мільйон українських біженців виїхали до Польщі. Перед обличчям спільного ворога, Росії, тема масових вбивств, репресій з боку польських бійців опору, що вбили тисячі українців, та подальших депортацій близько 150 000 українців комуністичним режимом Польщі зійшла нанівець.

Або так здавалося. Суперечка знову спалахнула у 2023 році і виплеснулася назовні у вересні 2024 року після того, як Дмитро Кулеба, тодішній міністр закордонних справ України, незграбно відповів на запитання про Волинь на конференції у Польщі. Польські політики та історики звинуватили його у відмові протистояти минулим українським помилкам.

«Українці недостатньо знають про Волинь, але поляки також мають цінувати українські страждання», – зауважує Тилищак.

Ця суперечка, разом із попереднім рішенням Польщі заборонити імпорт зерна з України, знаменує собою кінець медового місяця між двома країнами. Частка поляків, які підтримують нову військову допомогу Україні, впала з 87% на початку війни до 63% у жовтні 2024 року. Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск заявив, що не хоче брати участі у відправленні миротворців до України у разі припинення вогню з Росією. Лише за два роки частка українців, які позитивно ставляться до поляків, скоротилася вдвічі — до 41%.

Версії історії з України та Польщі конкурують між собою. Поляки бачать в особі УПА воєнних злочинців, які прагнули незалежності України шляхом етнічних чисток, тоді як для багатьох українців вони символізують спротив радянській владі та російській агресії, особливо після повномасштабного вторгнення у 2022 році. Згідно з соцопитуваннями, частка українців, які позитивно ставляться до Бандери, сягнула 74% у 2022 році, порівняно із 22% у 2012 році.

Росія використовує історичні дискусії, сподіваючись убити клин між двома сусідніми країнами. Щоб розпалити лють в Україні, російські соціальні мережі транслюють старі фотографії ушкоджених пам’яток УПА у Польщі. Чиновники у Варшаві підозрюють, що Росія причетна до цих інцидентів. Українські й польські історики та дипломати кажуть, що єдиний вірний шлях для обох країн — зосередитись на ексгумаціях та відкласти історію убік.