Індія обережно позиціонує себе як миротворця у російсько-українській війні і це відображає її геополітичне балансування та стратегічну автономію у світі, але їй конче необхідно привертати увагу ЄС та США до своїх зусиль, підкреслити підтримку міжнародного права одночасно дбаючи про свої національні інтереси

З початку російсько-української війни, Індія працювала над захистом своїх стратегічних відносин з Росією, зберігаючи при цьому відносини зі Сполученими Штатами та Європою. Баланс Індії проявився, коли прем’єр-міністр Нарендра Моді відвідав Росію у липні 2024 року та здійснив історичний візит в Україну у серпні 2024 року. Моді продемонстрував нейтральну позицію щодо війни в Україні та позиціонував Індію як ключового гравця у будь-якому потенційному мирному процесі. Про це йдеться в аналітичній публікації Джаганата Панди, керівника Стокгольмського центру у справах Південної Азії та Індо-Тихоокеанського регіону в Інституті політики безпеки та розвитку (Швеція), професора Варшавського університету (Польща) та старшого наукового співробітника Гаазького центру стратегічних досліджень (Нідерланди) на сторінках інтернет-видання Американського центру миру, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Які дії Індія зробила щодо війни в Україні?

Індія дотримується переважно нейтральної позиції щодо війни в Україні, утримавшись від більшості резолюцій ООН, які засуджують дії Росії, і підкреслюючи діалог та дипломатію. Попри тиск Заходу, Індія зберегла відносини з Росією. Хоча Моді час від часу критикував війну Володимира Путіна, він також намагався уникати образливих підтекстів. Індійська спільнота ретельно охороняла своє «привілейоване стратегічне партнерство» з Росією та розглядає погіршення становища Росії у світовому порядку як стратегічно важливе та несприятливе зрушення для Індії. Моді також був зацікавлений у зусиллях щодо побудови миру та неодноразово зустрічався з президентом України Володимиром Зеленським.

У той час, як Індія значно збільшила імпорт російської нафти зі знижкою з початку війни, вона також відправила в Україну медичне приладдя, обладнання та гуманітарні вантажі. Індія також зробила інші конкретні зусилля щодо підтримки України, такі як просування відкриття Чорноморського зернового коридору та підтримка прямої лінії з Росією щодо побоювань навколо Запорізької атомної електростанції, а також зміцнення економічних відносин. Такий підхід сприяв формуванню «човникової дипломатії», коли Делі прагне підтримувати канали зв’язку як з Росією, так і з Україною, позиціонуючи себе як миротворця і посередника в діалозі. Моді після візиту до Москви у липні 2024 року — його перша закордонна поїздка після третього обрання на посаду прем’єр-міністра Індії — відвідав Київ у серпні 2024 року – це перший візит індійського лідера в Україну з моменту здобуття нею незалежності у 1991 році. Цей візит не лише пожвавив двосторонні відносини між двома країнами, але й надав сигнал Заходу, що Індія зацікавлена ​​у майбутньому України. Візит призвів до того, що Зеленський запропонував провести мирний саміт в Індії; хоча наразі це навряд чи вирішено, оскільки Індія хотіла б запросити Путіна на будь-який мирний саміт, але цей візит був успішним для позиціонування Індії як потенційного миротворця у російсько-українській війні.

Які мотиви та прагнення Індії у дипломатії та які потенційні обмеження і перешкоди?

Підхід Індії до України відображає обережний баланс між її історичними відносинами з Росією, зростанням стратегічного партнерства із Заходом та принципами «стратегічної автономії», які є центральними для її зовнішньої політики. Будучи ядерною державою, оточеною ядерними сусідами, ескалація між Росією та Україною стала справжньою причиною занепокоєння Індії. Вона також була стурбована продовженням впливу війни в Україні на продовольчу та енергетичну незахищеність Глобального Півдня. За правління Моді Індія прагнула обережно позиціонувати себе як лідера Глобального Півдня, який цілком очевидно стає сферою конкуренції між Індією та Китаєм.

У багатополярному світі, що формується, стратегічна автономія і незалежна зовнішня політика стали наріжними каменями зовнішньої політики Індії. Ця структура передбачає, що Індія виступатиме як міст між конкуруючими блоками. Її зустрічі на високому рівні як із Росією, так і з Україною допомагають зміцнити цей статус. Індія певною мірою обмежена своїм історичним та стратегічним партнерством із Росією, що може викликати скептицизм в інших потенційних партнерів. Незважаючи на диверсифікацію, оборонний сектор Індії значною мірою залежить від російських технологій та обладнання, і ця залежність робить життєво важливим для Делі делікатне позиціонування у війні.

На початкових етапах війни виникали питання про те, якою мірою (нейтральна) позиція Індії викликає засудження, особливо з боку Заходу. Відмова Індії відкрито критикувати Росію могла бути витлумачена багатьма європейськими країнами, такими як Швеція, Польща, країни Північної Європи та Балтії з їхніми власними територіальними проблемами, як мовчазна підтримка агресора, що підриває її авторитет як морального лідера. Тим часом зростання закупівлі російської нафти зі знижкою — хоча і зрозумілі для забезпечення енергетичної безпеки Індії в умовах глобальних цінових потрясінь — також могли здатися корисливими для країн, які не мають аналогічних можливостей і сильно страждають від зростання цін на енергоносії.

Хоча у довгостроковій перспективі є ймовірність, що помітна «човникова дипломатія» може привернути до себе увагу, досі Індії вдавалося уникати серйозних дипломатичних наслідків. Шанси на те, що «човникова дипломатія» Індії загострить відносини з Росією, Україною чи Заходом у стратегічному плані є низькими. Геополітичне проникнення Росії на Глобальний Південь, включаючи Південно-Східну Азію та Африку, історично міцне. Для більшості держав цього регіону, НАТО розглядається як агресор у російсько-українській війні. Таким чином, сприйняття того, що Індія ставить свої власні економічні та оборонні інтереси вище за війну в Україні, навряд чи послабить її позицію на міжнародному рівні, включаючи Європу і, що важливо, Глобальний Південь.

Наскільки сприйнятливими є Росія, Україна та Європейський Союз до зусиль Індії?

Позицію Індії щодо війни в Україні зустріли з різним ступенем сприйнятливості з боку Росії, України та ЄС. Росія вітала нейтральну позицію Індії, а збільшення індійського імпорту російської нафти зі знижкою створило для цього непогані фінансові передумови. Однак Росія усвідомлює, що участь Індії має швидше прагматичний, ніж ідеологічний характер. Хоча Москва уважно стежить за розвитком відносин Індії із західними партнерами, ці відносини не сприймаються з якимось незвичайним почуттям підозри, і роль Індії як посередника цілком влаштовує Росію.

Індія залишається важливим партнером для Росії, особливо поки триває війна в Україні, і Москва, ймовірно, прагнутиме забезпечити збереження позитивних відносин з Делі. Більше того, Росія, ймовірно, віддає перевагу Індії у ролі миротворця, а не Китаю. У Кремлі нещодавно заявили: «дуже конструктивні» та «дружні» відносини між Моді та Путіним означають, що Індія зможе вільно спілкуватися з Росією, Україною та Сполученими Штатами. Наполегливість Індії у тому, що вона буде просто посередником — і що рішення про переговори має виходити від України та Росії, яка має сидіти за столом переговорів, щоб продовжити мирні переговори з будь-яким імпульсом — надає Москві більшої впевненості Індії у статусі миротворця.

Україна, безперечно, розчарована відмовою Індії відверто засудити Росію та її енергетичні відносини із Москвою. Україна також вважає, що позиція Індії є недостатньою для активної підтримки, особливо з огляду на серйозні гуманітарні наслідки війни. Україна неоднозначно сприйняла дипломатичні зусилля Індії. Спочатку публічна критика Зеленським позиції Індії щодо Росії, включаючи гучні обійми Путіна і Моді після смертоносного ракетного удару по найбільшій дитячій лікарні України «Охматдит» у Києві у липні 2024 року, наголосила на явному розчаруванні України індійською дипломатією. Тим не менш, Україна визнає вплив Індії на Глобальний Південь, зусилля Індії з надання гуманітарної допомоги та потенціал Індії принаймні для створення умов для мирної угоди, зокрема як можливого посередника. Для Києва Індія може бути однією з небагатьох держав, які здатні відігравати роль миротворця. Наприклад, Китай не розглядається як нейтральний гравець, зусилля таких країн, як Саудівська Аравія, провалилися, а відносини Росії зі США значною мірою заморожені.

Багато європейських держав висловили своє розчарування і невдоволення нейтральною позицією Індії, особливо її торгівлею із Росією. Хоча позиція Індії сприймається з меншою підозрою, ніж позиція Китаю, але вона підриває західні санкції та колективні зусилля демократій щодо ізоляції Москви та захисту ліберального міжнародного порядку. Тим не менш, дискомфорт Європи щодо позиції Індії помітно знизився з початку війни в Україні, в основному з урахуванням переваг, які економічно висхідна Індія приносить за стіл переговорів. Оскільки Індія розширює свою взаємодію з партнерами по ЄС, вони можуть бути впевненішими та згідними з тим, що вона візьме на себе масштабну роль миротворця.

Якими були б кроки, якби Індія продовжила мирні переговори?

Якщо Індія прагне посилити свою роль у російсько-українській війні, ймовірними наступними кроками можуть стати використання її дипломатичного капіталу та глобального становища для того, щоб посадити обидві сторони за стіл переговорів. І Київ, і Москва схоже погодилися з ідеєю проведення мирного саміту в Індії. Розширення гуманітарної підтримки України, включаючи фінансування реконструкції, може зробити великий внесок у зміцнення авторитету Індії у світі.

Щоб Індія могла ефективно грати таку роль, їй необхідно розширити діалоги на високому рівні з цієї теми не лише із Москвою та Києвом, але й залучити лідерів ЄС та США для вирішення їхніх проблем. У той же час, Індія могла б розглянути можливість вивчення питання про те, чи можна ефективно обговорювати це лише через двосторонні та інші канали, пов’язані з війною в Україні, а не через існуючі регіональні та міжнародні багатосторонні форуми, такі як ООН, G20, БРІКС чи Шанхайська організація співробітництва. Варіанти залишаються відкритими, оскільки діалог та переговори переважатимуть будь-які конкретні засоби або майданчики для розробки мирного плану.

Розширення гуманітарної підтримки України, включаючи фінансування реконструкції, може зробити великий внесок у зміцнення авторитету Індії. Ці зусилля необхідно буде доповнити ефективнішою стратегічною комунікацією, аби наголосити, що позиція Індії — миротворча, а не відверто проросійська. Індії також необхідно підкреслити, що вона підтримує міжнародне право і норми, дбаючи про свої національні інтереси, як і повинна робити будь-яка відповідальна країна, що розвивається.