Найманців з Африки заманюють стартовою виплатою у розмірі 2000 доларів за підписання контракту, а також обіцяють щомісячну допомогу у розмірі 2200 доларів, медичну страховку та російські паспорти для них та їхніх сімей

Велика кількість африканців приєдналася до російської армії після вторгнення в Україну у лютому 2022 року. У той час, як деякі добровільно взяли до рук зброю через приватні компанії за контрактом з Кремлем, інших спокусили хибними обіцянками. Один камерунець, який думав, що їде до Росії працювати наглядачем, розкриває масштаби цієї торгівлі людьми у спецрепортажі французького видання RFI, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

«Завтра вони хочуть, щоб ми вирушили на самогубну місію. Я збираюся кинути зброю, щоб мені не довелося йти. Мене, ймовірно, будуть катувати і посадять у в’язницю, але я вважав би за краще врятувати своє життя», –це було одне з останніх повідомлень, які Семюел (ім’я змінено) відправив у середині грудня 2024 року.

Декількома тижнями раніше, коли RFI вперше зв’язалися з ним, він перебував у лазареті табору свого підрозділу на сході України, місцезнаходження якого не уточнювалось з міркувань безпеки. Він отримав ще одну травму, нещодавно також лікувався у військовому шпиталі від серйозного поранення руки після атаки безпілотника.

«Тут, коли ми можемо ходити, вони відправляють нас на фронт. Африканці перебувають на передовій. Росіяни залишаються у таборі, відправляючи чорношкірих та іноземних солдатів на фронт, щоб наступати. Але щоразу, коли ми перемагаємо, є ціна, особливо міни, які нищать нас», – розповів Семюел.

Поїздка у долину смертної тіні

Історія Семюеля розпочалася у травні 2024 року. Здобувши освіту вченого та відпрацювавши у Міністерстві кадастру та земельних відносин у Камеруні, він отримав телефонний дзвінок від одного зі своїх друзів, з яким поділився власними мріями про роботу за кордоном.

«Патріс [ім’я змінено] запитав мене, як у мене справи, чи хочу я ще залишити країну та працювати за кордоном. Втомившись від своєї низькооплачуваної роботи в Яунді, він не вагався. Того дня у своїй кімнаті я не знав, що тільки-но погодився на поїздку у долину смертної тіні. [Патріс] сказав мені, що це буде в Росії, але у нього не було жодних подробиць, крім зарплати, яка мала бути величезною. Він був у контакті із жінкою, яка займалася оформленням документів, тому мені потрібно було лише надіслати фотографію свого паспорта. Вона сказала мені, що як тільки я приїду до Москви, то вони обміняють мій паспорт на російський, який дозволить мені подорожувати і працювати. Вона пояснила, що це буде у військовому таборі, і що я буду як доглядач із такими обов’язками, як прибирання та приготування. Коли вона розповіла мені про зарплату та бонуси, мої очі спалахнули. Ми з мамою зібрали 2,5 мільйона франків [3830 євро], і я поїхав з Патрісом, який теж звільнився з роботи, та ще трьома людьми», – зазначає Семюель.

Він поділився назвою та номером телефону агентства, про яке йдеться. Він також поділився фотографією групи людей, які побажали йому «щасливої ​​дороги» на тлі банера агентства в аеропорту Яунде. На своїй сторінці у Facebook, створеній у січні 2024 року, ця агенція пропонує широкий спектр допомоги в оформленні віз у декілька країн, включаючи Росію, «без мовного тесту» та «за доступними цінами».

Але, опинившись у Росії, на Семюеля чекав сюрприз. Замість кухонного приладдя та засобів для чищення йому видали автомат Калашнікова, який він прийняв дуже неохоче. У таборі, де пробув кілька тижнів занять, він спілкувався з багатьма північноафриканцями та жителями країн на південь від Сахари.

Посольство «прикриває» торгівлю людьми

Семюель опинився у військовій формі, не знаючи точно, за кого він воює і в якому підрозділі.

«Контракти, які вони змусили нас підписати, були фіктивними. У нас немає копії документа, тому ми не отримували зарплати, яку обіцяли. Зважаючи на все, російський командир, який змусив нас підписати контракти, отримує частку з наших зарплат, тож це цілий ланцюжок», – зазначає Семюель.

Він зв’язався із посольством Камеруну, щоб обговорити свою ситуацію, але безрезультатно.

«Вони заперечують, що знають про нашу присутність тут, хоч нас так багато. Вони прикривають торгівлю людьми», – вважає Семюель.

Він називає дипломатичну службу Камеруну співучасником і зазначив, що Індія домоглася репатріації 45 своїх громадян, які стали жертвами такого обману, після того як публічно засудила цей тип вербування.

«Нашим урядам на нас начхати, і вони ніколи не будуть нас шукати», – підкреслив Семюель.

Міністерство закордонних справ Камеруну поки що не відповіло на прохання прокоментувати ситуацію або надати додаткові подробиці.

Спочатку на навчаннях, а потім на фронті Семюель потоваришував з іншими камерунцями та переслав повідомлення від дружини одного з них, яка благала його повідомити новини про її чоловіка.

Коли ми розмовляли з нею по телефону, вона тримала на руках немовля, якому ще не виповнився один рік, і пояснила: «У батьків були серйозні проблеми зі здоров’ям, тому він хотів поїхати, щоб спробувати знайти способи допомогти своїй сім’ї. Він знайшов агентство, яке розповіло йому про роботу у Росії. Він поїхав у червні, не давши жодних додаткових подробиць. Потім я зрозуміла, що йому запропонували роботу в армії і що він підписав річний контракт. Він мав пройти чотиримісячну підготовку, але наприкінці липня повідомив, що перебуває в Україні, вирушає у 10-денну місію і дасть мені знати, коли повернеться. Він сказав мені молитись за нього. З того часу я про нього нічого не чула».

«Якщо відступите, над вами будуть знущатись»

Семюель описав кілька фотографій, на яких він зображений у невеликих групах з «малійцями та гамбійцями» на одній світлині та між «двома єгиптянами» на іншій. Один з них загинув під час бомбардування, про іншого нічого не відомо.

Врешті-решт він розповів, що сталося з Патрісом, «його багаторічним приятелем». Він також помер, «залишивши чотирьох дітей». Семюель додав: «Його дружина телефонує мені, я не знаю, що їй сказати, він був як брат, це так боляче».

З групи із п’яти осіб, які сіли на той самий літак у Яунді, троє загинули, а один втік, отримавши поранення.

Реальність бойових дій стала шоком для людини, яка «жодного разу у житті не користувалась зброєю до того, як приїхала сюди».

Українці, сказав Семюель, уникають контакту, щоб врятувати свої збройні сили проти російської армії, яка не соромиться відправляти у бій іноземних помічників.

«Я жодного разу не бачив українця з того часу, як я тут. Я знаю людей, які тут уже два роки, вони жодного разу не бачили українця на власні очі, вони жодного разу не стріляли в будь-кого, навіть ворогів немає. Вони [українці] ховаються, втікають від нас, відправляють нам безпілотники з величезними бомбами, це те, що вбиває вас разом із мінами. І ми маємо рухатися вперед, нам не дозволено відступати. Росіяни не відступають. Якщо ви відступите, то вас катуватимуть. Ми повинні рухатися вперед, щоб зайняти територію. Але ми дуже погано обладнані. Росіяни мають машини, щоб глушити хвилі безпілотників, але вони тримають їх при собі. Вони відправляють нас воювати і вмирати із порожніми руками», – зазначає Семюель.

Хоча важко перевірити цифри людських втрат в Україні, співвідношення явно не на користь Росії та її стратегії «гарматного м’яса». За оцінками Міністерства оборони Сполученого Королівства Великобриатнії, у листопаді 2024 року загинуло 45 680 росіян – більше, ніж за будь-який місяць з початку війни.

«Я ховався серед мертвих, щоб уникнути дронів»

Підштовхувані на передову своїми офіцерами, у воєнізованих групах, найнятих Кремлем, зі зброєю в руках і під дулом пістолета, африканські «новобранці» вживають відчайдушних заходів, щоб урятувати себе.

«Я бачив, як люди стріляли собі в руку, щоб не йти на фронт і не потрапити до лікарні. Я навіть ховався серед мертвих, щоб уникнути дронів. Ми провели тижні без їжі, ховаючись», – згадує Семюель.

Скільки людей, які заманені під хибним приводом, опинилися в такій ситуації? Точну цифру встановити неможливо, але з’являються численні повідомлення.

У травні 2024 року видання Kyiv Independent опублікувало звіт української розвідки про вербування Росією іноземних громадян до своєї армії, включаючи найманців з Непалу, Індії та Куби, а також Сомалі, Руанди, Бурунді, Конго та Уганди.

Найманців заманюють стартовою виплатою у розмірі 2000 доларів за підписання контракту, обіцяють щомісячну допомогу у розмірі 2200 доларів, медичну страховку та російські паспорти для них та їхніх сімей.

У вересні 2024 року вищезгадане видання опублікувало відео свідчень сомалійця та сьєрралеонця, взятих у полон українською армією.

У той же час ганський телеканал транслював свідчення групи із 14 громадян Гани, які стверджували, що були обдурені та вступили до російської армії . Вони прибули до Росії, сподіваючись влаштуватися на роботу у сфері безпеки, але натомість у них конфіскували паспорти та змусили підписати контракти, написані російською мовою.

В іншому звіті Jeune Afrique, опублікованому у жовтні 2024 року, центральноафриканець, якому вдалося втекти до Латвії, стверджував, що був завербований найманцями Вагнера, перебуваючи під вартою у поліції. Воєнізоване угруповання нібито «купило» його звільнення за кілька сотень тисяч франків в обмін на підписання контракту з «охоронною компанією».

За його свідченнями, у грудні 2023 року він вилетів до Росії з іншими колишніми ув’язненими з Центральної Африки у складі групи із 300–400 африканців із країн на південь від Сахари.

Його розповідь викликала засудження з боку прокуратури Центральноафриканської Республіки, яка заявила, що жодного вербування осіб, які утримуються під вартою у підрозділах судової поліції Центральноафриканської Республіки, ніколи не було».

«Більше жодних африканців, які приїжджають сюди вмирати»

Поряд із новобранцями, заманеними на лінію фронту під хибним приводом, є також повідомлення про добровольців, таких як Жан Клод Сангва, конголезець, який навчається в окупованому Луганську.

А є й ті, хто був залучений до повстанських угруповань у своїх рідних країнах. У березні 2022 року нігерійський журналіст Філіп Обаджі написав в американському виданні Daily Beast, що близько 200 так званих «чорних росіян», колишніх повстанців із Центральноафриканської Республіки, які змінили лояльність і пройшли навчання у Вагнера, були відправлені до Росії.

Обаджі також стверджує, що центральноафриканські ув’язнені, зокрема винні у тяжких злочинах, були звільнені для участі у війні в Україні, наслідуючи приклад масового вербування з російських в’язниць групою Вагнера.

Добровільно чи ні умови для цих бійців залишаються небезпечними на східноукраїнському фронті. Російські найманці не соромляться публікувати відео того, що відбувається з дезертирами, включаючи смерть від кувалди – улюбленого інструменту найманців Вагнера.

Семюель розуміє: коли виявиться, що він усе розповів, його вб’ють. Але він готовий піти на ризик.

«Я хочу звернутись до африканців, які їдуть до Росії, аби вони зрозуміли, що їх використовують. Я хочу розповісти людям, що відбувається… аби це припинилося, щоб африканці перестали приїжджати сюди вмирати. Я втратив близьких. Ми приїжджаємо сюди вмирати на війні, про яку не знаємо, звідки вона взялася і чому почалася», – підсумував Семюель.