Клініки, які займаються лікуванням поранених солдатів, зареєстрували різке збільшення випадків AMR – стійкості до протимікробних препаратів, коли бактерії розвиваються та вчаться захищатися від антибіотиків та інших ліків і це робить їх неефективними

Коли рядового Олександра Безверхнього евакуювали до шпиталю «Феофанія» у Києві, майже ніхто не вірив, що він виживе. У 27-річного чоловіка була тяжка травма живота, а уламок пробив йому сідниці. Обидві його ноги були ампутовані. Потім лікарі виявили, що його інфекції стійкі до антибіотиків і тому порятунок життя солдата став майже безнадійним. Про це йдеться у спецрепортажі ВВС, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Стійкість до протимікробних препаратів (AMR) – це коли бактерії розвиваються та вчаться захищатися від антибіотиків та інших ліків і це робить їх неефективними.

Україна — далеко не єдина країна, яка має таку проблему: у 2021 році у всьому світі від стійкості до протимікробних препаратів померло близько 1,4 мільйона людей, а у Великій Британії у 2023 році було зареєстровано 66 730 серйозних інфекцій, стійких до антибіотиків. Проте війна, мабуть, прискорила поширення патогенів із множинною стійкістю в Україні.

Клініки, які займаються лікуванням поранених солдатів, зареєстрували різке збільшення випадків AMR. За словами заступника головного лікаря Андрія Строканя, понад 80% усіх пацієнтів, які надійшли до лікарні «Феофанія», мають інфекції, які спричинені мікробами, стійкими до антибіотиків.

За іронією долі, інфекції, стійкі до протимікробних препаратів, часто виникають у медичних закладах.

Медичний персонал намагається дотримуватися суворих гігієнічних протоколів і використовувати засоби захисту, щоб мінімізувати поширення цих інфекцій, але медичні установи можуть бути переповнені людьми, пораненими на війні.

Лікар Володимир Дубина, завідувач відділення інтенсивної терапії у лікарні імені Мечникова, сказав, що з початку російського вторгнення у 2022 році, тільки його підрозділ збільшив кількість ліжок із 16 до 50.

Строкань пояснив, що ці обставини можуть вплинути на поширення бактерій AMR.

«У хірургічних відділеннях одна медсестра доглядає 15–20 пацієнтів. Вона фізично не може мити руки часто і ретельно, щоб не поширювати інфекції», – пояснює лікар.

Характер цієї війни також означає, що пацієнти зазнають впливу набагато більшої кількості штамів інфекції, ніж у мирний час. Коли солдатів евакуювали з медичних причин, вони проходять через кілька установ і у кожній з них є свої штами AMR.

Так було із Олександром Безверхнім, який лікувався у трьох різних медустановах, перш ніж потрапити до лікарні у Києві. Оскільки його інфекції не можна було лікувати звичайними медпрепаратами, його стан погіршився і він п’ять разів заражався сепсисом.

Ця ситуація відрізняється від інших нещодавніх військових конфліктів, наприклад війни в Афганістані, де американських солдатів стабілізували на місці, а потім переправляли літаками до європейських клінік і вони не проходили через кілька різних місцевих установ.

«Це було б неможливо в Україні, оскільки такого припливу пацієнтів не спостерігалося з часів Другої світової війни. Як тільки стан пацієнтів у нашій лікарні у Дніпрі стабілізується, їх переводять до іншої клініки, якщо там є місце. З точки зору мікробіологічного контролю, це означає, що вони поширюють [бактерії]. Але якщо цього не зробити, ми не зможемо працювати. Тоді це катастрофа», – констатує Дубина.

За такої кількості поранених, українські лікарні зазвичай просто не можуть дозволити собі ізолювати інфікованих пацієнтів, а це означає, що мультирезистентні та небезпечні бактерії поширюються безконтрольно.

Проблема у тому, що інфекції, які вони викликають, потрібно лікувати спеціальними антибіотиками із «резервного» списку. Але якщо лікарі їх часто призначають, то швидше бактерії адаптуються і ці антибіотики стають неефективними.

«Ми повинні збалансувати наші ваги. З одного боку, ми маємо врятувати пацієнта. З іншого боку, ми не повинні виводити нові мікроорганізми, які матимуть стійкість до протимікробних препаратів», –  зауважує Строкань.

У випадку із Олександром Безверхнім, лікарям довелося використовувати дуже дорогі антибіотики, які волонтери привезли з-за кордону. Після 12 місяців у лікарні та понад 100 операцій, його життю більше нічого не загрожує. Але патогени стають дедалі стійкішими, тому боротьба за порятунок інших солдатів стає складнішою.