Данія у 2024 році забезпечила Україну вітчизняною зброєю на суму близько 590 мільйонів євро і є однією з найбільших країн-донорів військової допомоги Україні в абсолютних цифрах, після США, Німеччини та Великої Британії

Данія більше відома своїми LEGO-конструкторами та лідерством у галузі вітрової енергетики, аніж військовою потужністю — можливо, саме тому президент США Дональд Трамп вважає, що має право вимагати від цієї країни передачі території Гренландії. Незважаючи на обмежену військову могутність, датчани зробили вагомий внесок в оборону від російської агресії, започаткувавши ініціативу використовувати західну військову допомогу на закупівлю української зброї замість іноземної. Це допомагає Україні відновити та розвивати свою постраждалу оборонну промисловість, фінансуючи закупівлю гаубиць, ракет і дальнобійних ударних дронів. Про це йдеться в аналітичній публікації Defence News, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Для таких країн, як Данія, які хочуть допомогти Україні у боротьбі з російським вторгненням, але не мають великої оборонної промисловості, фінансування виробництва озброєння є логічним кроком. Закупівля місцевої продукції дозволяє швидше доставляти зброю на передову за нижчою ціною та сприяє тренуванням і обслуговуванню. Це також створює для України потенціал стати великим європейським експортером оборонної продукції.

«Це не випадковість, що саме датчани почали цю ініціативу, адже Данія має дуже обмежену власну військову промисловість, але при цьому багато грошей», — пояснює Якоп Функ К’єркегард, старший науковий співробітник брюссельського економічного аналітичного центру Bruegel.

Україна покладає «великі надії» на розширення данської моделі і очікує зібрати щонайменше 1 мільярд доларів через цю ініціативу у 2025 році. Залучення нових союзників до цієї ініціативи було одним з основних пунктів у порядку денному президента України Володимира Зеленського під час нещодавніх зустрічей з Генеральним секретарем НАТО Марком Рютте та міністром оборони Німеччини Борисом Пісторіусом.

«Ця данська модель є ідеальною, вона підтримує українську оборонну промисловість і збройні сили одночасно. Ми маємо величезний потенціал для розвитку цього проекту», — зазначив Михайло Самусь, директор аналітичного центру «Нова геополітика» у Києві.

Оборонна промислова потужність України може досягти фінансових обсягів на рівні 34 мільярдів євро (35,4 мільярда доларів США) до 2025 року, але країні потрібна допомога, щоб досягти цієї мети і вона хоче залучити 16 мільярдів євро фінансування. Для порівняння, вся оборонна промисловість Європи звітувала про доходи на рівні 158,8 мільярдів євро у 2023 році.

Данія стала першою країною НАТО, яка безпосередньо закупила зброю в Україні, замовивши 18 гаубиць «Богдана», виготовлених у липні 2024 року. З того часу три країни Північної Європи, ЄС та Канада приєдналися до цієї ініціативи, і Зеленський неодноразово хвалив цей підхід, виокремлюючи Данію як одного з найбільш надійних оборонних партнерів України.

Данія у 2024 році забезпечила Україну вітчизняною зброєю на суму близько 590 мільйонів євро і є однією з найбільших країн-донорів військової допомоги Україні в абсолютних цифрах, після США, Німеччини та Великої Британії, за даними Трекера підтримки України Кільського інституту світової економіки.

Закупівля в Україні дозволяє вирішити проблему обмеженої пропозиції з боку західних оборонних компаній, які стикаються з різким зростанням попиту через переозброєння європейських країн.

«Перше замовлення на гаубиці «Богдана» було повністю виконано до середини вересня 2024 року, коли закупівля такої кількості артилерійських систем у Європі тривала б роками», – підкреслив Троельс Лунд Поульсен, міністр оборони Данії.

Швидкість постачання зброї, ймовірно, є найбільшою перевагою данської моделі.

«Прямі інвестиції у виробництво іноземними компаніями — це набагато триваліший і складніший процес. І у кінцевому підсумку, хтось все одно повинен фінансувати закупівлю вироблених товарів. Виділення допомоги на закупівлю у місцевих виробників дозволяє їм зосередитися на виробництві зброї для фронту, а не на експорті чи виживанні бізнесу. Фінансові механізми, які існували до запровадження данської моделі, в основному допомагали іноземним індустріям», – каже Павло Верхняцький, керуючий партнер і директор київської аналітичної компанії COSA.

До жовтня 2024 року Україна збільшила виробництво гаубиць «Богдана» до 15–20 одиниць на місяць, почавши з кількох одиниць на місяць у 2023 році та 10 одиниць у квітні 2024 року. Для порівняння, французька компанія KNDS збільшила місячне виробництво аналогічної гаубиці Caesar до 6 одиниць у квітні 2024 року, порівняно з 2 одиницями на місяць до російського вторгнення в Україну, з планами досягти 12 одиниць на місяць у майбутньому.

«Французька та німецька оборонні індустрії досі не досягли необхідного темпу виробництва для війни високої інтенсивності. Україна, включаючи її оборонну промисловість, знаходиться в умовах війни, тому ми мислимо інакше. У нас є мотивація, яка не лише фінансова, як прибуток для звичайного бізнесу, наша головна мета — віддати все, що можемо, нашим збройним силам, щоб зупинити росіян», – наголошує Самусь.

Україна створила те, що Зеленський називає фактично новою оборонною промисловістю, після того як російські бомбардування залишили більшість передвоєнної промислової бази в руїнах. Україна виготовила у 25 разів більше артилерійських і мінометних снарядів у першій половині 2024 року, ніж за весь 2022 рік, а виробнича потужність дронів зросла до 4 мільйонів одиниць у 2024 році, порівняно із близько 300 000 одиниць у 2023 році.

Зараз Україна виробляє близько третини зброї, яку використовує, порівняно з менш ніж 10% на початку війни. Безпілотні літальні апарати, вироблені в Україні, становили 96% від усіх використаних Збройними силами у 2024 році.

«У довгостроковій перспективі очевидно, що Україна хоче стати більш самодостатньою в питаннях озброєнь, щоб у майбутньому не бути залежною від західної військової підтримки та доброзичливості. І, звісно, якщо у них буде велика, дуже конкурентоспроможна, бойова та перевірена на війні промисловість, вони матимуть можливість експортувати зброю», – вважає К’єркегард.

Зеленський заявив, що Україна має стати «дуже сильним гравцем» на глобальному ринку озброєнь і оборонних технологій. На оборонних підприємствах України працює близько 300 000 осіб, майже стільки ж, скільки працює людей на підприємствах всієї європейської оборонної промисловості.

Цей потенціал не залишився непоміченим у Франції, другому найбільшому експортері зброї у світі.

«Україна будує надзвичайно важливу оборонну промисловість і має стати основним експортером озброєння», — сказав Брюно Бертє, голова міжнародного комітету французького лобі аерокосмічної промисловості Gifas.

Франція та Україна обговорили у жовтні 2024 року французьку модель співпраці, яку Зеленський назвав відмінною від данської, з включенням технологій та будівництвом виробничих потужностей. Французька модель, за словами президента України, буде можливістю залучити інвестиції саме у нові виробничі потужності.

«Я не очікую, що Франція стане основним гравцем у данській моделі, але якщо ви запитаєте основних французьких виробників зброї, то вони матимуть інтерес у тому, щоб бути присутніми в Україні — і ми це бачимо», – зазначає К’єркегард.

У січні 2025 року Норвегія обговорила ще один механізм співпраці з Україною, який назвали норвезькою моделлю, після того як вже пообіцяла фінансування для данської ініціативи у листопаді 2024 року. Міністерство оборони Норвегії повідомило, що не має коментарів з приводу цих переговорів.

Низькі витрати на виробництво дають українському обладнанню перевагу над аналогічними зразками з Франції чи Німеччини. За інформацією українських ЗМІ, самохідна гаубиця «Богдана» коштує близько 2,5 мільйона доларів, тоді як Франція у 2024 році профінансувала 12 нових гаубиць Caesar для України, вартість кожної з яких становить близько 4,2 мільйона євро. Тим часом, за словами Зеленського, виробляти дрони в Україні вигідніше, ніж де-небудь в Європі.

«Ви отримуєте набагато більше за ваші гроші, буквально. Якщо бюджети загалом обмежені, то це має бути вигідно всім, і донорам, і, звісно, Україні як отримувачу, щоб виробляти це більш економічно ефективно», – констатує К’єркегард.

Зарплати в українській промисловості в середньому становили 22 186 гривень (529 доларів США) на місяць у перші дев’ять місяців 2024 року, що складаєж близько 33% від  середньої зарплати у сусідніх Польщі та Румунії і 12% від середньої заробітної плати у Німеччині, згідно з даними українських та європейських статистичних відомств.

«Низькі витрати, промислові потужності та досвід війни з Росією зроблять оборонну промисловість України надзвичайно конкурентоспроможною та дуже ефективною у довгостроковій перспективі. Якщо Україна приєднається до ЄС, то стане центром виробництва озброєнь. Я люблю думати про Україну як про своєрідний арсенал ЄС», — розповідає К’єркегард.

Данська модель не виключає спільних підприємств, і це може бути найкращим засобом інвестування, оскільки деякі союзники можуть віддати перевагу фінансуванню обладнання, виготовленого компаніями, які пов’язані з їхніми національними підприємствами.

«Союзницькі держави та їхні компанії можуть виграти від співпраці з українськими підприємствами у дослідженнях і розробках, а також у спільному виробництві. Після війни ці спільно виготовлені продукти значно легше знайдуть свій шлях на глобальні ринки. Бренд «Виготовлено в Україні» має бути конкурентною перевагою», – запевняє Верхняцький.

Окрім політичного бажання допомогти Україні, для європейських виробників оборонної продукції буде існувати корпоративна логіка розширення в Україні, на прикладі Rheinmetall, KNDS та інших компаній.

Rheinmetall була однією з найактивніших європейських оборонних компаній в Україні, створивши спільне підприємство з державною компанією «Укроборонпром» у жовтні 2023 року, при цьому німецька компанія володіє 51% акцій.

KNDS створила у 2024 році підрозділ у Києві, який має підтримувати співпрацю з українським урядом та місцевою оборонною промисловістю.

«У короткостроковій перспективі для України вигідно мати гроші, інвестовані в існуючі потужності, адже тоді можна швидше масштабувати виробництво. У довгостроковій перспективі я очікую, що буде дуже тісна співпраця між українськими оборонними виробниками та європейськими компаніями. Будуть злиття, будуть поглинання, будуть спільні підприємства», – прогнозує К’єркегард.