Як Україна передавала тактичні ядерні боєприпаси Росії: хронологія роззброєння

Україна передала Росії приблизно 2800–4200 тактичних ядерних боєзарядів, які знаходились у різних регіонах, зокрема у Криму

Коли Україна проголосила незалежність від СРСР у серпні 1991 року, Київ отримав у своє розпорядження третій за величиною арсенал ядерної зброї у світі після Радянського Союзу та Сполучених Штатів. Окрім великих і складних стратегічних ракет, Київ також отримав тисячі «тактичних» ядерних боєприпасів Радянського Союзу, призначених для використання безпосередньо на полі бою. Генерал-лейтенант Олександр Скіпальський очолював воєнну розвідку України впродовж 1990-х років і в інтерв’ю Радіо Свобода він розповів про те, як приблизно 2800–4200 тактичних ядерних боєзарядів України були передані Росії — крок, який міг змінити хід історії. Foreign Ukraine пропонує переказ цього інтерв’ю.

«Нам було сказано, що Росія налаштована позбавити Україну тактичної ядерної зброї будь-якою ціною. Це робилося свідомо, щоб позбавити Україну найпростіших ядерних пристроїв, які не потребували складних систем зберігання та обслуговування», — згадує Скіпальський про період після розпаду СРСР.

На відміну від стратегічних міжконтинентальних ракет, що потребують значних витрат на утримання, тактичні ядерні боєприпаси можуть зберігатися десятиліттями з мінімальними зусиллями. Деякі з них можуть бути розміром з артилерійський снаряд.

Після того, як Скіпальський ініціював перевірку питання передачі тактичної ядерної зброї до Росії, був підготовлений звіт, у якому пропонувалося скасувати заплановану передачу.

«Я на власні очі бачив, як [голова Служби безпеки України] Євген Марчук поклав наш звіт із аргументами проти вивезення тактичної ядерної зброї у теку і сказав: «Я віднесу це президенту». Протягом двох тижнів після подання цього звіту вивезення зброї було призупинене. А потім воно відновилося без жодних пояснень; принаймні мені нічого не повідомили. Я вважаю, що [тодішній президент України Леонід] Кравчук ухвалив остаточне рішення самостійно. Але хто йому радив і які аргументи наводили? Цього я не знаю», — зазначає Скіпальський.

За його словами, російські бригади, які відповідали за вивезення зброї, працювали «швидко і цілодобово», завантажуючи й транспортуючи тактичні ядерні боєголовки з України.

Коли останню зброю було вивезено, Скіпальський стверджує, що «росіяни та їхні прихильники в Україні відкрито святкували, заявляючи: «Ми повністю обдурили [українців], залишили їм кістки, а собі забрали м’ясо!».

Київ вимагав контролювати кожен етап передачі, яка мала завершитися знищенням тактичної ядерної зброї в Росії. Однак, за словами Скіпальського, «українцям не дозволили відправити спостерігачів, а їм показали якусь будівлю і сказали: «це наш об’єкт переробки», але нікого не впустили всередину, тому ніхто не бачив фактичного знищення цих боєголовок».

Скіпальський зазначає, що Москва змогла налякати Вашингтон і змусити його чинити тиск на Київ.

«Кремль стверджував, що контроль над ядерною зброєю відсутній, тому існує загроза ядерного тероризму. Навіть якщо українських терористів як таких не було, вони заявляли, що технологічна ситуація є небезпечною. У підсумку, американці допомогли викрутити Україні руки, вимагаючи передачі ядерної зброї», – каже Скіпальський.

Тактична ядерна зброя зберігалася у різних регіонах України, зокрема у Криму. У деяких випадках на місцях намагалися перешкодити її передачу до Росії.

«В Івано-Франківській області була велика база зберігання, і місцева адміністрація почала заявляти, що вивезення є помилкою. Подібне протистояння також було зафіксовано у Самборі, на заході України. Будь-хто, хто має здоровий глузд, розумів, що ядерна зброя — це передусім стримувальний фактор, інструмент безпеки. Багато людей висловлювали свою стурбованість неофіційно, а військовослужбовці навіть надсилали відповідні листи», – наголосив Скіпальський.

Проте у перші місяці незалежності України деякі військові структури залишалися безпосередньо пов’язаними з Москвою.

«Військові — це дисципліновані люди, які підпорядковуються своїм командирам. Тому, коли їм наказували: «це погоджено з вашим керівництвом, негайно відправляйте все на утилізацію», вони просто виконували накази», – розповідає Скіпальський.

Ще одним фактором, який ускладнював ситуацію з тактичною ядерною зброєю на той час, була ідея, що колишні радянські армії можуть об’єднатися у певний союз. З появою кількох нових незалежних держав, які мали тісні відносини із РФ, дехто стверджував, що ядерний компонент має бути централізованим».

Пізніше, коли почалася ліквідація або вивезення потужніших стратегічних ядерних озброєнь та засобів їхньої доставки, за словами Скіпальського, «здійснювались більш організовані спроби їх зберегти, але тиск і погрози [щодо їхнього знищення чи передачі] були надзвичайно сильними».

Колишній президент США Білл Клінтон, який відіграв ключову роль у процесі денуклеаризації України, у 2023 році заявив, що це було стратегічною помилкою, з огляду на війну, яку Росія веде проти України з 2014 року.

Скіпальський зазначає, що нинішні дискусії щодо можливості створення Україною власного ядерного потенціалу не варто обговорювати публічно.

 «Жодна держава не створювала ядерну зброю, гучно заявляючи про це. Ті, хто публічно закликає до цього, не діють відповідально. Потрібно просто дбати про безпеку своєї країни й діяти обачно», – вважає Скіпальський.