Інтенсивність боїв на східному фронті України часто не дозволяє забирати тіла загиблих добровольців зі США, щоб передати родичам для поховання

Понад 20 американців зникли безвісти на фронті в Україні. Тіла щонайменше п’яти американських добровольців, які записалися до української армії, не вдалося забрати з поля бою після того, як вони загинули за останні шість місяців. Двоє з них нещодавно були репатрійовані з території, окупованої Росією на українську землю після тривалих переговорів. Про це йдеться в аналітичній публікації CNN, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Жорстоке свідчення їхніх побратимів та зростаючі втрати малюють невидиму, але важливу роль американських добровольців на передовій в Україні.

Родичі зниклих безвісти американців розповіли CNN про складність поховання своїх синів, оскільки не можуть офіційно оголосити своїх близьких померлими, а також про російських інтернет-тролів, які переслідують їх в інтернеті. Інтенсивність боїв на східному фронті України означає, що тіла солдатів з обох сторін часто не можна зібрати, і вони залишаються на полі бою.

Двоє американських добровольців загинули на околиці Покровська наприкінці вересня 2024 року. Їх тіла так і не знайшли. Колишній американський солдат Закарі Форд зі штату Міссурі та інший американський доброволець без військового досвіду з позивним «Гюнтер», загинули від удару безпілотника під час спроби зірвати міст поблизу села Новогродівка.

Американський доброволець з позивним «Реднек» описав як група з трьох американських добровольців швидко потрапила в оточення в окопі, приблизно за 500 метрів від їхньої цілі — мосту.

Форд сказав своїм командирам по радіо, що вони скасовують місію, але йому наказали продовжувати. Коли почалася атака, Реднек відкрив вогонь з кулемета по росіянах безпосередньо перед собою, і українці, які керували гранатометом і протитанковою системою «Джавелін», загинули, утримуючи російську бронетехніку.

Він зайшов у бункер, щоб взяти боєприпаси, ледь уникнувши удару дрону, який поранив Форда і Гюнтера. На Форда наклали два джгути, щоб зупинити кровотечу, і він бачив, як українського солдата смертельно поранили в обличчя прямо перед ним.

 «Я спустився перевірити, і український солдат, який був там, просто подивився на мене і сказав: «друг мертвий». Він знав, що ми не переживемо ще одну атаку, тому просив мене вбити його», – розповідає Реднек.

Він відмовився і запевнив Форда, що вони знайдуть спосіб вибратися з цієї ситуації, після чого продовжив перезаряджати зброю в очікуванні нової атаки.

Реднек повідомив, що останнім проханням Форда було побачити сонячне світло перед смертю.

Найяскравіший його спогад про Форда — це маленький блакитний динамік, який той завжди носив із собою і з якого постійно слухав пісню британського артиста Артемаса «I like the way you kiss me».

Ймовірність виживання іноземних добровольців на передовій залежить від їхнього рівня досвіду, але також від завдань, які дають бригади.

Реднек звинуватив у втратах у своїй бригаді «поганого офіцера… який не бачив різниці. Це була м’ясорубка, і він просто відправляв кого міг».

Процес вилучення тіл з передової є важким і емоційно насиченим.

Колишній морський піхотинець зі США Керрі Новрокі загинув у жовтні 2024 року, воюючи на території Росії.

Його тіло разом з тілами ще майже 800 загиблих, було повернуте в Україну, як і тіло ще одного зниклого американця.

Його мати, Санді Новрокі описала сина, морського піхотинця, який служив 20 років, мав шість турів в Ірак і два в Афганістан, як «розумника», який любив смішити її, але поїхав на війну в Україні, оскільки не міг спостерігати за тим, як страждають цивільні.

Згодом, Новрокі загинув від кулі, коли намагався допомогти пораненому побратиму. Зображення його тіла та зброї масово поширювались у російських соціальних мережах.

Репатріація загиблих американців — це кульмінація складного та емоційного шляху для всіх учасників. Лорен Гійом, яка працює у некомерційній організації RT Weatherman Foundation, допомагає іноземним родинам знайти своїх близьких, часто обходячи морги разом з українським слідчим фонду Іриною Хорошаєвою.

Позитивна ідентифікація можлива через поєднання методів візуальної ідентифікації та ДНК-тестування.

Українські чиновники заявили, що завдання ідентифікації загиблих є складним, коли тіла повертаються з російської сторони.

«Після обміну тілами нам можуть передати сумку із 10 фрагментами тіл, що належать різним людям», — розповідає Артур Добросердов, уповноважений України з питань зниклих осіб при Міністерстві внутрішніх справ.

Він підтвердив, що понад 20 американців вважаються зниклими безвісти в Україні, і зазначив, що частину залишків для репатріації можна буде віддати лише після ідентифікації усіх фрагментів тіл, оскільки родичі не хочуть, щоб ховали частину близької людини, а потім отримували ще частину залишків.

Одним з перших випадків, в якому Гійом змогла допомогти, був випадок ветерана армії США Седріка Хамма із Техасу, який загинув на півночі Сумської області у березні 2024 року. Сім’я Хамма змогла ідентифікувати унікальну суміш татуювань у стилі ацтеків і американської армії на його тілі за допомогою відеотрансляції, яку Гійом організувала з моргу. Тіло було репатрійоване до Сан-Антоніо у грудні 2024 року.

«Я дуже пишаюся своїм сином. Він врятував іншого молодого чоловіка під час стрілянини, але сам загинув. Мій син заплатив найвищу ціну на полі бою за українську свободу, і це назавжди залишиться зі мною. Моя дитина не померла даремно», — підкреслила його мати, Ракель Хамм.

Гійом зазначила, що іноземців можна визнати загиблими через фізичне підтвердження, наприклад, за допомогою ДНК-тестування їхніх залишків, або через судове рішення, якщо є вагомі докази їхньої загибелі.

У березні 2024 року  її організація працювала із 16 справами. Зараз вони займаються 88 випадками загиблих або зниклих безвісти іноземців — половина з яких є американцями.

«Точна кількість загиблих американських добровольців в Україні досі невідома. Їх відправляють на складні і передові ділянки фронту, де потрібен попередній військовий досвід. Ми бачимо, що іноземці заповнюють прогалини у дуже складних та високоризикованих операціях, за які дають високу винагороду. Їхні жертви не були даремними», – підсумувала Гійом.