Міжнародне агентство з атомної енергії зіграло провідну роль у наданні допомоги Україні в управлінні її ядерною енергетикою з початку повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року

Росія майже досягає вирішальної переваги на енергетичному фронті війни проти України. Останнім часом посилилися повторні атаки на ключову інфраструктуру, внаслідок чого пошкоджена електромережа України на 70% залежить від трьох комплексів ядерних реакторів. Ці реактори дедалі більше наражаються на загрозу через нестабільність самої електромережі та можуть стати небезпечними для експлуатації, що призведе до відключення та колапсу електромережі. Оскільки Україна погодилась на посилений нагляд Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ), то не зможе самостійно ухвалювати рішення про відключення атомних станцій, якщо потенційний ризик стане занадто високим. Захист ключових підстанцій наразі є найважливішим пріоритетом для виживання української держави. Націлившись на електропостачання, Росія перетворила нинішній етап війни на битву між темрявою та світлом — і існує чіткий сценарій, за якого темрява може перемогти. Про це йдеться в аналітичній статті Терези Сабоніс-Хельф, професорки та завідувачки кафедри науки, технологій та міжнародних відносин у Джорджтаунському університеті (США) на сторінках американського видання War on the Rocks, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Попит та пропозиція в Україні

Температура у січні та лютому в Україні переважно є нижчою за нуль градусів. Через крах значної частини промисловості, поточний попит на електроенергію знизився, хоча досі перевищує доступну пропозицію. Зимовий попит на електроенергію становить 18 гігават, але нині Україна може виробляти лише 12–13 гігават усередині країни. Це призводить до частих вимкнень. Українські джерела повідомляють, що відключення електроенергії у домогосподарствах у 2024 році склали майже 2000 годин: у листопаді електроенергія була відсутня 25% часу, а у грудні цей показник зріс майже до 40%. Україна може компенсувати частину дефіциту за рахунок імпорту електроенергії із сусідніх країн ЄС. Однак, відповідно до існуючих угод, Україна не може імпортувати достатньо електроенергії для задоволення попиту. По всій країні часто відбуваються масові відключення електроенергії у житлових будинках, навіть коли електростанції та електромережа не зазнають безпосередніх атак з боку Росії.

І постачання, схоже, постійно перебувають під загрозою: з початку війни було здійснено понад 1000 атак на енергосистему України, а у 2024 році Росія посилила свої атаки, спрямовані на енергетику. Новий раунд бомбардувань у серпні 2024 року підірвав зусилля української влади щодо відновлення електропостачання влітку. До вересня 2024 року електромережа виробляла лише третину від рівня до лютого 2022 року. Через неодноразові бомбардування теплових і гідроелектростанцій більша частина електроенергії в Україні, тепер виробляється дев’ятьма атомними електростанціями, об’єднаними у три комплекси: Рівненська (чотири реактори), Південноукраїнська (три реактори) та Хмельницька (два реактори). Росія не хотіла атакувати ці об’єкти через ризик викиду радіоактивних забруднюючих речовин у навколишнє середовище.

Російські націлювання на українські атомні електростанції

Росії не потрібно атакувати три комплекси атомних електростанцій, аби зруйнувати електропостачання України. Національна мережа з’єднана 103 підстанціями, які раніше об’єднували електроенергію з декількох джерел (наприклад, атомну, вугільну, газову та гідроенергію), але тепер переважно покладаються на атомну енергію. Така відсутність різноманітності джерел послаблює електромережу, збільшуючи ймовірність каскадної відмови.

Підстанції є життєво важливою частиною всієї системи. Без них атомні електростанції не можуть ані постачати мережу, ані підтримувати резервне джерело енергії, яке необхідне для безпеки реактора. Тому втрата зовнішнього живлення атомної електростанції є серйозною проблемою.

Найгірше, що багато підстанцій України відкриті та вразливі, не маючи адекватного захисту від російських повітряних атак. 28 листопада 2024 року атаки на чотири підстанції призвели до тимчасової зупинки одного з чотирьох реакторів на комплексі у Рівному. Та ж серія атак змусила атомні електростанції на всіх трьох комплексах скоротити вироблення електроенергії як запобіжний засіб, оскільки завдані збитки створили небезпечну нестабільність у мережі.

Примусове відключення атомної електростанції шляхом атаки на довколишні підстанції це суть російської стратегії: у вересні 2022 року Росія змусила закрити Запорізьку атомну електростанцію (ЗАЕС), використовуючи аналогічні засоби. Атакуючи прилеглі підстанції і цим часто перериваючи постійний потік електроенергії протягом кількох тижнів, Росія змусила об’єкт знизити виробництво, потім постачати електроенергію лише собі і, врешті-решт, втратити підключення до зовнішнього електропостачання. Ця втрата зовнішнього електропостачання відбувалася неодноразово під час атак, підвищуючи ймовірний ризик аварії настільки, що Міжнародне агентство з атомної енергії втрутилося, спонукавши Україну закрити об’єкт у вересні 2022 року. Росія 5 жовтня 2022 року заявила, що взяла під контроль закриту ЗАЕС. Сьогодні вона залишається у руках Росії.

З цього досвіду Росія дізналася, як Міжнародне агентство атомної енергії може реагувати на ситуацію підвищеної небезпеки для атомної електростанції. Фактично агентство зіграло провідну роль у наданні допомоги Україні в управлінні її ядерною енергетикою з початку повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року. Таким чином, перспектива використання агентства як інструмент примусу до закриття є потенційно привабливим варіантом для Кремля.

Роль МАГАТЕ у російсько-українській війні

25 лютого 2022 року уряд України повідомив МАГАТЕ про втрату контролю над Чорнобильською АЕС, яка перебувала під управлінням української влади з моменту її закриття у 1986 році. З того дня МАГАТЕ відігравало важливу роль у війні, повідомляючи про стан енергопостачання України та працюючи над зниженням ризиків ядерної катастрофи. Воно надало щедру підтримку Україні, виконавши 86 постачань обладнання для забезпечення безпеки та захисту на суму понад 14 мільйонів доларів.

У березні 2022 року агентство встановило сім «незамінних стовпів» ядерної безпеки та захисту в умовах війни і відтоді регулярно надає звіти про небезпеки для цих стовпів. Наявність «безпечного зовнішнього електропостачання від мережі для всіх ядерних об’єктів» – або стовпа чотири – є одним з найбільш сполучених. На запрошення України агентство створило групи моніторингу на кожному із комплексів українських атомних електростанцій, включаючи Запорізьку АЕС. Агентство продовжує повідомляти про ризики на Запорізькій АЕС і регулярно наголошує на тому, що закриття станції значно знизило — але не усунуло — ризик.

Стовпи ядерної безпеки Міжнародного агентства з атомної енергії згодом схвалили всі держави-члени, включаючи Україну та Росію. Офіс генерального директора МАГАТЕ випускає прес-реліз щоразу, коли відбувається інцидент, пов’язаний із ядерною безпекою. Станом на 23 січня 2025 року було зроблено 271 заяву про ситуацію в Україні. Агентство, безперечно, зробило всю Європу безпечнішою.

Однак саме це втручання передбачає потенційний важіль для Кремля. Агентство стало ключовим засобом надання європейської донорської допомоги українським атомним електростанціям. Постійні повідомлення про порушення та ризики можуть посилити стурбованість Європи можливими ризиками для прилеглих територій у разі аварії чи інциденту. Росія усвідомлює це занепокоєння і, схоже, навмисно нагнітає страх, зокрема здійснивши атаку безпілотників 10 грудня 2024 року на транспортний засіб спостерігачів МАГАТЕ.

Прийнятний рівень ризику

Таким чином Україна, частково залежить як від МАГАТЕ, так і від європейських енергетичних відносин. Починаючи з 2011 року Україна приєдналася до Європейської енергетичної спільноти, взявши курс на повну відповідність енергетичному законодавству ЄС та сумісність із величезною європейською мережею. Це вимагало поступового від’єднання від російської мережі та підвищення прозорості всієї торгівлі енергоносіями з Росією. Європейська енергетична спільнота, до якої входять усі члени ЄС, вітала членство України, сподіваючись, що новий член із надмірними потужностями атомної генерації зможе допомогти у досягненні амбітних цілей Європи щодо збільшення виробництва електроенергії за постійного зниження викидів парникових газів. Розуміючи потенційну економічну вигоду, Україна зуміла провести та реалізувати складні, але необхідні структурні енергетичні реформи. З 2011 по 2022 рік послідовне від’єднання від російських енергетичних структур та систем сприяло подальшому посиленню напруженості у відносинах із Росією.

До лютого 2022 року Україна мала виконати лише одну умову для набуття членства в європейській енергосистемі: продемонструвати, що вона може надійно керувати своєю внутрішньою мережею в ізоляції протягом тижня. Це «від’єднання» (від Росії, Білорусі та Польщі) було заплановане на 24 лютого 2022 року. Оскільки повномасштабне вторгнення почалося того ж дня, і Україна пішла на від’єднання, незважаючи на атаку, енергосистема України продовжувала працювати в ізоляції, доки 16 березня 2022 року її не було прийнято на постійній основі до європейської енергосистеми. Після цього Україна стала нетто-експортером, стабільно експортуючи електроенергію до Європи з березня 2022 до серпня 2022 року. Дохід і статус, які Україна отримала від цього експорту, стали суттєвими чинниками у рішенні Росії посилити обстріл підстанцій та ліній електропередач, пов’язаних із Запорізькою атомною електростанцією. Після закриття цього об’єкту 12 вересня 2022 року, Україна стала нетто-імпортером електроенергії, регулярно звертаючись до європейської енергосистеми з проханням про збільшення обсягів імпорту та розширення інфраструктури. За даними міністерства енергетики України, Київ розглядає свої енергетичні відносини з Європою як найважливіше джерело імпорту та експортний ринок у довгостроковій перспективі. Таким чином, підтримка репутації надійності та безпечної експлуатації своєї генерації електроенергії має важливе значення.

Україна – не єдина країна, яка зосереджена на ядерній енергетиці майбутнього. Фактично, ядерну енергетику закріплено в європейському законодавстві як довгострокове джерело палива для зеленого переходу, і 12 держав ЄС приєдналися до США, Великобританії та України, пообіцявши потроїти ядерну енергетику до 2050 року в рамках кліматичних зобов’язань ООН. Проте історія показує, що ядерна аварія, спричинена війною, може зірвати потенційний ядерний ренесанс. Катастрофа на Фукусімі у 2011 році призвела до падіння світових цін на уран і вплинула на траєкторію ядерної енергетики в усьому світі, оскільки змусила країни переглянути непередбачені ризики. Експерти вже переглядають військові наслідки ядерної енергетики та закликають до суворішого міжнародного нагляду перед новим будівництвом АЕС.

Через страх перед аварією з локальними та міжнародними наслідками Європейський Союз, Великобританія та США, ймовірно, приєднаються до Міжнародного агентства з атомної енергії, наполягаючи на закритті будь-якого з комплексів атомних електростанцій України, якщо вони або мережа, до якої вони підключені, не відповідатимуть міжнародним стандартам безпеки. У статті 342 Угоди про асоціацію між ЄС та Україною йдеться про те, що Україна має співпрацювати з принципами та стандартами Міжнародного агентства з атомної енергії в галузі ядерної безпеки. Оскільки агентство здійснює моніторинг на місцях і регулярно випускає прес-релізи, Україна матиме мало можливостей для переговорів.

Варіанти енергетичної безпеки України

Міжнародні радники та українські експерти в галузі енергетики сходяться на думці, що найкращий захід, який Україна може вжити, щоб уникнути краху мережі, — це зосередити системи ППО на захисті ключових підстанцій: захист мережі так само важливий, як і захист мегават, що залишилися. Навіть Міжнародне енергетичне агентство, яке зазвичай фокусується на інфраструктурі та розвитку ринку своїх членів, включило «зміцнення фізичної та кібербезпеки критичної енергетичної інфраструктури України» до пріоритетних рекомендацій щодо проведення Україною решти зими.

Хоча протиповітряна оборона в Україні значно покращилася з першого року війни, вона виснажена. Забезпечення того, щоб експлуатовані системи мали достатньо боєприпасів, також було проблемою. Незрозуміло, якою мірою Україна віддала пріоритет протиповітряній обороні для електроенергетичного сектору, хоча вітчизняні та міжнародні експерти в енергетичному секторі рішуче виступали за це. Українська оборона під час різдвяної атаки 2024 року є показовою: повідомлений показник успішності знищення 65% ракет та безпілотників не дозволив Росії контролювати повітря, але це залишає значний простір для збитків, якщо атаки будуть добре націленими.

Тим часом, здатність проводити швидкий ремонт мережі та підстанцій — це галузь, в якій Україна досягла успіху. Спроможність України відновити електропостачання півмільйона громадян протягом 24 годин після різдвяних атак була чудовою. За словами експертів, які були присутні на діалозі з енергетичної безпеки України у грудні 2024 року зазначили, що здатність швидко ремонтувати трансформатори значно покращилася (хоча досі забирає 17 днів). Крім того, Україна прагнула стійкості за рахунок нарощування розподіленої енергетики: було імпортовано понад 1,5 мільйона електрогенераторів, закуплено 200 мегават накопичувачів енергії для підвищення стійкості мережі, та впроваджено деякі децентралізовані енергосистеми. Однак за відсутності достатньої протиповітряної оборони, для електромережі цих заходів може бути недостатньо.

Якщо Україна зможе пережити зиму, наступний рік виглядає перспективнішим. Міжнародне енергетичне агентство нещодавно опублікувало звіт, у якому наводиться аргумент на користь децентралізованої системи електропостачання для країни на додаток до її ядерної енергетики. Така система інтегруватиме відновлювані джерела енергії, батареї та модульні газові турбіни, що може значно підвищити стійкість мережі. Розподілені системи енергоресурсів, як правило, складніше піддаються атакам, але при цьому дозволяють генерувати електроенергію ближче до центрів попиту. Якщо вдасться знайти достатні інвестиції, таку систему можна буде запровадити відносно швидко.

У той час як Україна покращує власні можливості щодо генерації електроенергії, вона також може збільшити імпорт електроенергії з європейської мережевої системи. Поточні рівні імпорту обмежені існуючими контрактами та інфраструктурою, але імпорт України значно зріс за останній рік з 1,7 до 2,5 мегават і може бути додатково збільшений навесні 2025 року. Основними бар’єрами для імпорту є безпека та вартість. Росія регулярно націлювалася на транскордонні лінії електропередач, тому збільшення імпорту має поєднуватися з покращенням протиповітряної оборони у додаткових стратегічних місцях. Зрештою, як і більшість країни, електроенергетичний сектор бореться з неплатоспроможністю. Після року майже постійних атак, оператору мережі «Укренерго» довелося призупинити платежі у листопаді 2024 року. Хоча український уряд заявляє про «реструктуризацію», нездатність оператора платити за імпорт електроенергії знижує ентузіазм щодо розширення експорту.

Найгірший сценарій

Якщо підтримка роботи електромережі України, мабуть, потребує величезних інвестицій, подумайте про вартість нездатності зробити це. Спроможність України підтримувати світло тісно пов’язана як із виживанням режиму, так і з європейською стабільністю. Україна на 70% міська країна, у п’яти великих містах мешкає понад 900 000 осіб у кожному. Такі великі міські райони швидко стають некерованими без електрики. Високоцентралізовані системи в Україні означають, що втрата електрики ставить під загрозу водопостачання, каналізацію та опалення, що збільшує ймовірність масштабного переміщення населення.

За оцінками, 6,8 мільйона біженців уже залишили Україну, а ще 4 мільйони стали внутрішньо переміщеними особами. Катастрофічна міграція призведе до кризи біженців у всій Європі, особливо у сусідніх державах. Польща вже приймає понад 900 000 українських біженців, а Німеччина приймає понад 1,5 мільйона. Ще дев’ять країн Європи приймають від 100 000 до 900 000 біженців кожна. Європа в основному була привітною, але друга хвиля біженців виснажить ресурси навіть найщедріших держав. Повномасштабна зимова криза біженців може послабити волю Європи продовжувати підтримувати Україну в її боротьбі та переговорах щодо умов миру.

Колапс електромережі, якщо він відбудеться, покаже роль, яку відіграє енергетика в цій війні. З моменту відключення Криму від української електромережі у 2015 році та до масованих кібератак на українську мережу у 2015–2016 роках та знищення трубопроводу «Північний потік-2», енергетика значною мірою вплинула на образи та цілі, шляхи та засоби російсько-української війни із самого початку. Зараз ми знаходимося у моменті, коли повільна війна на виснаження може раптово закінчитися тріумфом холоду й темряви. Виживання України тепер залежить не від мегатон електроенергії, а від мегават електроенергії.