Основним фактором, який забезпечує конкурентоспроможність української оборонної промисловості є нижчі витрати на робочу силу у 3-8 разів

Україна розбудовує свою оборонну промисловість, незважаючи на загрози і має певні неочевидні переваги, хоча фінансова підтримка західних партнерів є вкрай важливою. Про це йдеться в аналітичній публікації польського видання Defence24, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Ключовою перевагою української зброї є її вартість: наприклад, ціна української самохідної гаубиці «Богдана» становить приблизно 2,5 мільйона доларів, тоді як її конкурент – французька гаубиця Caesar – коштує понад 4 мільйони доларів за одиницю.

Варто звернути увагу на фактори, що забезпечують конкурентоспроможність української оборонної промисловості. Окрім очевидних, таких як бойовий досвід, важливу роль відіграють і витрати на робочу силу: вони втричі нижчі, ніж у Польщі та Румунії, і у вісім разів нижчі, ніж у Німеччині. Оборонний сектор України, включаючи приватні компанії, які виробляють, наприклад, малі безпілотники, налічує близько 300 000 працівників. Це майже половина від усіх зайнятих в оборонній промисловості Європи.

Це означає, що в Україні можна здійснювати виробництво, яке в європейських країнах у мирних умовах було б економічно невигідним або надто складним для реалізації. Водночас, варто враховувати вплив бойових дій – виробництво ускладнюється через російські обстріли, диверсії, перебої з електропостачанням тощо. Однак Росії не вдається знищити оборонний потенціал України завдяки розосередженню та маскуванню підприємств, а також ефективній протиповітряній обороні за межами фронтових зон. Більшість російських повітряних ударів, окрім балістичних ракет, успішно перехоплюється українськими ППО.

Таким чином, поряд із інноваціями та адаптацією до бойових умов, вагомим чинником є людські ресурси – не лише інженерні, але й залучені безпосередньо до виробництва. Це свідчить про успішну мобілізацію економіки України. Водночас виробництво на території України не є повністю автономним, а відбувається у співпраці з партнерами з ЄС і НАТО. Прикладом цього є не лише згадані гаубиці «Богдана», але й імпорт комплектуючих і матеріалів, зокрема для боєприпасів, які Київ поки що не виробляє самостійно.

Водночас для України критично важливою залишається фінансова підтримка західних партнерів. Оборонна промисловість України нині виробляє продукцію на суму приблизно 16 мільярдів євро. Це більше, ніж річні витрати Міністерства оборони Польщі до 2021 року включно, з урахуванням військових пенсій і зарплат цивільних працівників армії. Це ще раз підтверджує тезу про низькі витрати на робочу силу (подібна ситуація, хоча й у іншому масштабі, спостерігається і в російській промисловості). Крім того, в Україні немає регуляторних обмежень, зокрема екологічних, які діють у ЄС.

Теоретично обсяги виробництва озброєння в Україні можна було б збільшити вдвічі, проте для цього бракує фінансування. Таким чином, знову підтверджується теза, що Захід не використовує наявні можливості України повною мірою.

Основним обмежувальним фактором є не лише побоювання щодо ескалації війни, наприклад, у разі постачання ударних систем, але й брак коштів. Оцінки свідчать, що оборонні підприємства Заходу (зокрема, Німеччини, де промислові потужності перевищують реальну потребу та оборонний бюджет) разом з Україною могли б забезпечити виконання додаткових замовлень на суму не менше 30–50 мільярдів доларів щорічно.

Однак жодна зі сторін не готова виділити ці кошти. Це, своєю чергою, спричиняє більші втрати української армії та підвищує ризики подальшої втрати територій.

Окремим питанням, яке потребує аналізу, є майбутнє оборонної промисловості України після завершення війни або в разі укладення перемир’я. З одного боку, вона стане конкурентом для країн ЄС і НАТО, особливо у певних сегментах. З іншого боку, припинення фінансування призведе не лише до втрати виробничих спроможностей, але й завдасть удару по й без того ослабленій економіці України.

Крім того, існує ризик, що частина фахівців, які сьогодні працюють в українській оборонній промисловості, може перейти до нелегального сектору, постачаючи безпілотні системи або вибухові матеріали кримінальним угрупованням. Усі ці потенційні загрози необхідно обговорювати вже сьогодні.