Понад 50% родовищ рідкісноземельних металів України знаходяться в окупованих регіонах

Україна володіє одними із найбільших родовищ рідкісноземельних металів у Європі, включаючи літій й титанові ресурси, але 50% з них знаходяться в окупованих регіонах. Про це повідомляє Foreign Ukraine з посиланням на The Independent.

За даними Інституту геології, Україна має такі рідкісні елементи, як лантан і церій, які використовуються у телевізорах та освітленні; неодим, що застосовується у вітрових турбінах і акумуляторах для електромобілів; а також ербій та ітрій, застосування яких варіюються від ядерної енергетики до лазерів. Дослідження, профінансовані ЄС, також вказують на наявність запасів скандію, але детальні дані класифіковані.

Усі ці мінерали є життєво важливими для електричних транспортних засобів та інших ініціатив з альтернативної енергетики, а також для виробництва оборонної продукції.

За даними Foreign Policy, Україна має «комерційно значущі родовища 117 зі 120 найпоширеніших промислових мінералів на понад 8700 досліджених родовищах.

До цього переліку входить 500 тисяч тонн літію, який ще взагалі не видобувався. Це робить Україну найбільшим клондайком літію в Європі. Зокрема, одне із родовищ літію розташоване на околиці Шевченково у Донецькій області неподалік від міста Велика Новосілка, яке нещодавно було окуповане російськими військами.

Запаси графіту в Україні, що є ключовим компонентом для акумуляторів електричних автомобілів і ядерних реакторів, становлять 20% від світових ресурсів. Родовища графіту розташовані у центрі та на заході України.

Близько 53% від загальних запасів рідкісноземельних металів України, знаходяться у чотирьох регіонах, які Росія анексувала у вересні 2022 року: Луганська, Донецька, Запорізька та Херсонська області.

Кримський півострів, незаконно анексований і окупований у 2014 році, також містить мінерали на суму приблизно 165 мільярдів фунтів стерлінгів.

Дніпропетровська область містить мінеральних ресурсів на 2,8 трильйона фунтів стерлінгів.

Хоча Україна має висококваліфіковану та порівняно недорогу робочу силу, а також розвинену інфраструктуру, інвестори вказують на кілька бар’єрів для інвестицій. Йдеться про неефективні та складні регуляторні процеси, а також труднощі із доступом до геологічних даних і отриманням земельних ділянок. Такі проекти потребуватимуть кількох років для розробки та значних попередніх інвестицій.