Проблеми на передовій викликають запитання щодо якості військового командування Збройних сил України, яке намагається перейти від жорсткої радянської системи до західних принципів, водночас ведучи екзистенційну війну проти Росії

Анастасія, бойовий медик, добровільно вступила до української армії у 2022 році. Вона не мала військового чи медичного досвіду, але хотіла допомагати пораненим українським військовим у тилових шпиталях і планувала триматися подалі від бойових дій. Восени 2024 року, перебуваючи у відпустці за станом здоров’я, вона дізналася, що командування перевело її в один із найгарячіших районів бойових дій – під Курахове на сході Донецької області. Про це йдеться у спецрепортажі Politico, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

«На той момент у мене не було навіть базової військової підготовки. Моє попереднє командування сфальсифікувало мої документи. Я могла б дезертувати через цю несправедливість, але це не мій шлях. Хлопцям я потрібна тут», – розповідає Анастасія, яка попросила називати її лише за ім’ям.

Військові чиновники заперечують можливість таких випадків.

За словами Анастасії, нові побратими допомагають їй адаптуватися: «У цій бригаді водії навчили мене збирати зброю й дуже підтримують».

Її історія повторюється по всій Україні, оскільки в ЗСУ намагаються компенсувати нестачу особового складу, спричинену затяжним і виснажливим наступом Росії на сході.

Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський 11 січня 2025 року видав наказ про переведення понад 5 000 військовослужбовців Повітряних сил до Сухопутних військ. Це викликало занепокоєння, що Україна змушена залучати до бойових дій висококваліфікованих фахівців, яких важко буде замінити.

Однак Сирський запевнив, що «незамінний» персонал переводити не будуть.

На ситуацію звертають увагу у Вашингтоні.

«Проблема України не в тому, що в неї закінчуються гроші, а в тому, що закінчуються люди», – заявив держсекретар США Марко Рубіо під час слухань щодо його затвердження.

Ця ситуація виснажує армію, спричиняючи зростання кількості погано підготовлених і втомлених військовослужбовців, які самовільно залишають службу, ускладнення з набором новобранців та арешти досвідчених і популярних командирів.

Це перетворюється на політичну проблему для Києва, який намагається довести президенту США Дональду Трампу доцільність продовження військової підтримки України, тоді як він наполягає на якнайшвидшому завершенні війни.

Проблеми керівництва

Проблеми на передовій викликають запитання щодо якості військового командування Збройних сил України, яке намагається перейти від жорсткої радянської системи до західних принципів, водночас ведучи екзистенційну війну проти Росії.

«Сучасна війна швидко змінюється. Вона є технічною, складною та непередбачуваною. Вона вимагає офіцерів, які є підприємливими, готовими ризикувати, здатними аргументувати свою позицію і працювати зі солдатами, які можуть бути більш кваліфікованими за них. Слабкі командири ненавидять таких людей і намагаються або змусити їх мовчати через бюрократію і тиск, або ж повністю позбутися їх. Інспекційні команди – це найгірше зло для армії, оскільки вони прагнуть до радянської уніфікації, а це призведе до поразки України», – заявив Глен Грант, колишній офіцер британської армії та експерт з оборони Фонду безпеки Балтії, який протягом останнього десятиліття спостерігав за військовими реформами в Україні.

Анастасія підтверджує його слова.

«Під командуванням Сирського Генштаб ЗСУ перетворився на групу лоялістів. Багатьох командирів замінили людьми Сирського, які не турбуються про особовий склад і хочуть звітувати лише про перемоги перед вищим командуванням, незалежно від кількості жертв», – зазначила вона.

Пресслужба Генерального штабу України, який здійснює оперативне управління Збройними силами, заперечила ці звинувачення у відповіді для POLITICO.

«Одним із фундаментальних принципів є цінність життя особового складу, що забезпечує довготривалу боєздатність і стійкість колективу», – йдеться в електронному листі Генштабу ЗСУ.

Попри те, що вище командування відмовилося публічно обговорювати проблеми, з якими стикається українська армія, оскільки це може зашкодити воєнним операціям проти Росії, воно визнало наявність випадків дезертирства – хоча запевнило, що ця проблема вирішується.

«Це вимагає системного підходу, який охоплює як управлінські, так і психологічні аспекти», – заявили у Генеральному штабі ЗСУ.

Київ прагне зміцнити комунікацію та довіру між командуванням і солдатами, а також покращити підготовку, медичне забезпечення та психологічну підтримку військовослужбовців.

Криваве поле бою

Розкол у Збройних силах України зумовлений величезними масштабами кровопролиття.

У грудні 2024 року Президент України Володимир Зеленський заявив, що за майже три роки бойових дій Київ втратив понад 43 000 військовослужбовців убитими та понад 370 000 пораненими.

Кремль не розкриває своїх втрат, проте за оцінками Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, лише у 2024 році Росія втратила 150 000 солдатів убитими та понад 400 000 пораненими. За даними Генерального штабу України, з початку повномасштабної війни втрати Росії становлять 818 740 осіб убитими або пораненими.

Попри те, що Сирський наголошує, що втрати Росії «в рази перевищують» українські, їхній вплив відчутний на передовій.

«Чим довше триває війна, тим менше професійних військових залишається на передовій. Водночас зростає потреба у залученні та підготовці людей із цивільного життя, які не мають попереднього військового досвіду. Ці люди часто психологічно та фізично не підготовлені до бойових дій, і їхня адаптація займає час. Це неминучий виклик, з яким зіткнулася Україна — як і будь-яка інша країна, яка опинилася б у такій затяжній війні», – зазначила Олена Трегуб, виконавча директорка Незалежної антикорупційної комісії та членкиня Громадської антикорупційної ради при Міністерстві оборони України.

Проблеми із персоналом виходять на перший план, оскільки Україна намагається уповільнити наступ Росії. З травня 2024 року Кремль відновив контроль над частиною Харківської області, звільненою Україною у 2022 році, і захопив близько 2 800 квадратних кілометрів території — приблизно 0,4% території України.

Росіяни зараз стискають кільце навколо східного логістичного хабу Покровськ, що призводить до нових звинувачень на адресу вищого командування.

«Основною причиною катастрофи на Покровському напрямку є вищий командний склад, який ставить нереалістичні завдання для підрозділів. Генерали, які не розуміють можливості підрозділів і не орієнтуються в ситуації на передовій», — заявив Сергій Філімонов, командир батальйону «Вовки Да Вінчі» у своєму Telegram-каналі.

Потреба у змінах

Заклики до змін набирають популярності.

«На папері є багато людей на передовій, багато зброї, багато техніки, і їм дають боєприпаси — але фронт розпадається. Не тому, що люди не борються, а тому, що в командуванні – хаос», — заявив Тарас Чмут, відомий український військовий експерт і голова фонду Come Back Alive, який допомагає українській армії.

Нещодавно українські правоохоронні органи заарештували двох генералів Збройних сил України за підозрою у «недостатньому захисті Харківської області» під час російського наступу у 2024 році. Також було затримано колишнього командира 155-ї бригади ЗСУ за підозрою у приховуванні дезертирств під час навчань у Франції.

Деякі українські депутати стверджують, що ці арешти є політично мотивованими.

«Такі дії не тільки підривають довіру до армії під час війни, але й становлять прямі загрози обороноздатності України. Це негативно впливає як на моральний стан військових, так і на суспільну довіру, ослаблюючи національну єдність у критичний момент боротьби за незалежність», — заявив Роман Костенко, військовий ветеран та народний депутат від опозиції, який є секретарем комітету з оборони у Верховній Раді України.

Також є критика того, як армія впроваджує новобранців у військові частини. Дехто вважає, що нові солдати повинні бути об’єднані з ветеранами, щоб вони навчили їх виживати на полі бою. Є скарги на те, що вищий командний склад замість цього скеровує новачків у нові бригади, а потім відправляє ці недосвідчені підрозділи на найгарячіші ділянки фронту.

Це призвело до поразок на полі бою.

«Якщо солдат потрапляє у підрозділ, де він відчуває, що командування знає, що робити, він намагається залишитися там за будь-яку ціну. Якщо командування відправляє його на позицію одразу після навчання в Європі або після базової військової підготовки в Україні без додаткової роботи з ним, він або гине, або дезертирує», — підкреслює Філімонов.

Попри зростаючі проблеми, українська армія продовжує реформування.

«Вона переходить до сучасної західної структури, що підвищує ефективність командування, а також очищається від бюрократії і прискорює ухвалення рішень завдяки цифровізації ключових процесів», – наголошує Трегуб.