Китай домінує у видобутку критично важливих корисних копалин, і президент США Дональд Трамп вдається до тактики потужного тиску, щоб їх отримувати з інших країн світу

Підвищений інтерес президента США Дональда Трампа до корисних копалин України, здавалося, виник нізвідки. Але критично важливі корисні копалини України були цікавими для Трампа принаймні із 2017 року, коли він підписав відповідний указ про це під час свого першого терміну повноважень. Вони також привернули увагу експрезидента США Джозефа Байдена. І нещодавні коментарі Трампа про корисні копалини України були не першими за час його нового терміну. Про це йдеться в аналітичній публікації The New York Times, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Президент США говорив про придбання корисних копалин у Гренландії та Канаді. Прем’єр-міністр Канади Джастін Трюдо заявив групі підприємців, що зосередженість Трампа на корисних копалинах Канади означає, що його погрози анексувати країну були «реальними».

Захоплення мінеральних багатств за кордоном стало основною метою зовнішньої політики Трампа і стимулом для його імперіалістичних висловлювань з моменту вступу на посаду. Його інстинкти повертають нас до прагнень зруйнованих імперій, коли видобуток ресурсів мотивував правителів розширювати територію.

Після майже двох тижнів складних переговорів, українські та американські офіційні особи досягли угоди про рамки розподілу доходів від критично важливих мінералів України.

Критичні мінерали зустрічаються по всьому світу, зокрема у Чилі та Аргентині, на контрольованому Китаєм Тибетському плато та у Демократичній Республіці Конго, і є невід’ємною частиною звичайних технологій (акумулятори для електромобілів) та спеціалізованих технологій (ракетні системи). У 2022 році Геологічна служба США опублікувала список із 50 критично важливих мінералів, який варіюється від алюмінію до цирконію.

Через конкуренцію із Китаєм, пошук найважливіших корисних копалин уже майже десятиліття має значення для Сполучених Штатів. Байден під час останньої закордонної поїздки у період свого президентства відвідав підтримувану США залізницю в Анголі, яка мала допомогти транспортувати критично важливі мінерали із Центральної Африки на узбережжя для експорту.

Чиновники Держдепартаменту в його адміністрації раніше створили групу союзних країн для створення або зміцнення ланцюжків постачання критично важливих мінералів за межами Китаю. І вони створили міжнародний форум, щоб країни, які багаті на мінерали, могли обговорювати із потенційними країнами-клієнтами та іноземними компаніями питання розробки шахт і переробних заводів.

Україна, Гренландія та Канада були частиною цього. Фактично, Україна та Сполучені Штати були близькими до підписання угоди восени 2024 року, в межах якої Київ обіцяв інформувати Сполучені Штати про потенційні проекти, надаючи американським компаніям або підприємствам із союзних країн достатньо часу для подання заявок на контракти. Держдепартамент США також надав Україні технічну допомогу у картографуванні та написанні правил. Це не підхід Трампа.

«Трамп та його помічники говорять, що це не потрібно. Це країни, які хочуть інвестицій. Але вони хочуть партнерства. Вони не шукають колоніальних стосунків», — сказав Хосе В. Фернандес, який був архітектором ініціатив Держдепартаменту критично важливих мінералів в адміністрації Джо Байдена.

Він додав, що ці країни були залучені американськими фінансовими та комерційними партнерами, оскільки їм не подобалися примусові варіанти, включаючи пропозиції Китаю.

У вересні 2024 року президент України Володимир Зеленський почав представляти союзним урядам, а також Трампу, який балотувався на посаду президента США, «план перемоги» проти Росії, який, серед іншого, пропонував партнерство щодо критично важливих мінералів.

Фернандес мав підписати меморандум про взаєморозуміння у жовтні 2024 року із віце-прем’єр-міністром України Юлією Свириденко, але 29 жовтня у день запланованого підписання вона не з’явилася у Вашингтоні. Свириденко пізніше мала підписати угоду на конференції з відновлення України у Варшаві 13 листопада 2024 року, але знову не з’явилася.

На той час Трамп уже переміг на президентських виборах, і українські чиновники повідомили американських дипломатів, що вважають за краще почекати із підписанням угоди з новою адміністрацією.

Українські чиновники уже вели переговори з деякими іноземними бізнесменами, включаючи Рональда С. Лаудера, спадкоємця косметичної компанії, який є другом Трампа, щодо інвестиційних можливостей у гірничодобувному секторі України.

Спочатку Зеленський відмовився від умов, які Скотт Бессент, міністр фінансів США, представив йому у Києві. Пропозиція передбачала, що Україна має віддавати Сполученим Штатам половину своїх доходів від природних ресурсів, включаючи мінерали, газ та нафту, а також доходи від морських портів та іншої інфраструктури.

Трамп спочатку зажадав 500 мільярдів доларів для Сполучених Штатів. Він сказав, що Америка заслуговує компенсації за зброю та бюджетну допомогу, які вона надала Україні під час правління адміністрації Джо Байдена, хоча ця сума становила незначну частину річних федеральних витрат США. Критики назвали умови Трампа хижацькими, колоніалістськими та меркантилістськими.

Американські чиновники пом’якшили деякі вимоги, продовжуючи чинити тиск на Свириденко та інших українських переговорників, щоб ті підписали угоду. Поточний проект рамок містить розпливчасте посилання на гарантії безпеки для України, які, за словами Зеленського, необхідні для запобігання спробам Росії розпочати нове вторгнення після будь-якого майбутнього припинення вогню для закінчення війни. Трамп після того заявив, що він не планує давати «дуже багато» гарантій.

«Багато країн розглядають свої природні ресурси як центральні для національного суверенітету та потенціалу економічного розвитку. Це робить переговори щодо критично важливих мінералів вкрай чутливими, оскільки уряди побоюються іноземного контролю чи експлуатації», – сказала Ебігейл Хантер, виконавчий директор Центру стратегії критично важливих мінералів у SAFE, дослідницькій групі з енергетичної безпеки.

Китай уже багато років прагне досягнення світового панування у видобутку та переробці критично важливих мінералів. Водночас, Сполученим Штатам доводиться імпортувати значні обсяги критично важливих мінералів для комерційного та військового використання.

У звіті, опублікованому Центром стратегічних та міжнародних досліджень, зазначається, що Сполучені Штати імпортують від 50% до 100% кожного з 41 із 50 критично важливих мінералів, перерахованих Геологічною службою США. Китай є найбільшим видобувником 29 мінералів.

«І Китай неодноразово демонстрував свою готовність використовувати ці мінерали у військових цілях, включаючи запровадження експортного контролю та заборон за останні два роки на низку сировинних мінералів. Крім того, Китай тепер переробляє від 40% до 90% світових поставок рідкісноземельних елементів, графіту, літію, кобальту та міді», – йдеться у звіті.

Указ, який підписаний Трампом у 2017 році, був спрямований для «гарантування безпечних та надійних» постачань критично важливих мінералів. Міністра внутрішніх справ США зобов’язали опублікувати їх список, що спонукало Геологічну службу США оприлюднити оцінку у 2018 році та у 2022 році.

Деякі іноземні лідери намагалися використати цей підхід. Ашраф Гані, тодішній президент Афганістану, просував мінеральні багатства своєї країни перед Трампом, щоб американський президент зберіг американські війська у країні, поки уряд боровся із заколотом Талібану. Спроба Гані провалилася. Але мінерали залишалися у планах Трампа.

У вересні 2020 року він підписав указ, який спонукає відомства дослідити «надмірну залежність» країни від «іноземних супротивників» щодо критично важливих мінералів, а саме Китаю.

Порушення у глобальних ланцюжках поставок під час пандемії коронавірусу посилили занепокоєння в уряді США. Байден видав указ на початку 2021 року, в якому, серед іншого, міністру оборони США було доручено виявити ризики для потоку критично важливих мінералів з-за кордону.

У 2022 році Фернандес, тодішній головний економічний чиновник Держдепартаменту США, займався створенням агентства Minerals Security Partnership, групи із 15 країн, які прагнуть розширити глобальні ланцюжки поставок критично важливих мінералів. Білий дім та індійський уряд згадали цю групу у спільній заяві, коли Трамп зустрівся у лютому 2025 року із Нарендрою Моді, прем’єр-міністром Індії, заявивши, що їхні країни, могли б співпрацювати у галузі критично важливих мінералів.

У 2024 році Державний департамент США створив форум із 15 країнами-виробниками, включаючи Україну та Гренландію, які шукають інвесторів для розвитку своїх галузей.

«Суть полягає у тому, що Україна уже давно шукає інвестиції», – зазначив Фернандес.

Те саме і Гренландія. У листопаді 2024 року форум провів зустріч у Нууку, на якій компанії презентували сім проектів у країні приблизно 100 потенційним інвесторам.

Під час першого терміну Трамп зациклився на ідеї покупки Гренландії після того, як його підштовхнув Лаудер, спадкоємець косметичної компанії.

Інший діловий союзник Трампа, Говард Лютник, міністр торгівлі США, який пов’язаний із гірничодобувним проектом у Гренландії через інвестиції, вкладені його компанією Cantor Fitzgerald, у нью-йоркську компанію Critical Metals Corp.

Деякі головні помічники Трампа розглядали стратегічну дилему, пов’язану з Китаєм та критично важливими мінералами ще до початку роботи цієї адміністрації.

У липні 2024 року Марко Рубіо, тодішній сенатор, який представляв Флориду, виступив співавтором законопроекту щодо вирішення цієї проблеми. Після того, як він став держсекретарем США, одразу заявив, що енергетичне домінування буде пріоритетом. Малоймовірно, що Рубіо та інші посадові особи Трампа будуть говорити про використання мінералів для вирішення кліматичної кризи або прискорення переходу до чистої енергетики, що зробили помічники Байдена.

Під час візиту до Домініканської Республіки у лютому 2025 року Рубіо говорив про потенціал використання рідкісноземельних мінералів країни для систем зброї та інших передових технологій.

«Наявність країни-союзника із доступом до цих елементів у південній півкулі є дуже добрим. Ми хочемо допомогти розвинути це багатство Домініканської Республіки», – резюмував Рубіо.