Військова допомога Україні від США має вирішальне значення для стримування Китаю, адже перемога Росії надихне його на воєнні дії проти Тайваню

Пріоритети оборони США, схоже, перебувають на роздоріжжі. Чи можуть США матеріально підтримати Україну у її боротьбі з Росією, одночасно готуючись до можливої ​​боротьби з Китаєм на захист Тайваню? Схоже, що існує конкуренція за ресурси між двома, начебто, різними цілями зовнішньої політики США. Але якщо Росія переможе Україну і між США та Китаєм розпочнеться майбутня війна через Тайвань, то російсько-українська війна виявиться першим етапом цієї китайсько-американської війни. Захист Тайваню завтра нерозривно пов’язаний із обороною України сьогодні. Якщо США сподіваються убезпечити Тайвань — чи то шляхом стримування, чи то шляхом перемоги у майбутній боротьбі — США мають спочатку забезпечити збереження суверенітету України, незважаючи на російське вторгнення. Про це йдеться в авторській колонці Браяна Керга, оперативного планувальника Корпусу морської піхоти США і позаштатного наукового співробітника Ініціативи з безпеки в Індо-Тихоокеанському регіоні у Центрі стратегії та безпеки імені Скоукрофта Атлантичної ради на сторінках Atlantic Council, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Дві погрози, одна дилема

Україна перебуває в екзистенційній боротьбі з Росією, опираючись смертоносному вторгненню завдяки рішучості, мужності та витривалості українського народу. Український опір тим більше вражає, враховуючи значні переваги Росії в ресурсах та людях, а також грубу зневагу до людського життя, яке вона перетворює на тактичні переваги на полі бою. Враховуючи цю нерівність, підтримка українського опору потребує зовнішньої підтримки від коаліції партнерів, які надають допомогу у сфері безпеки у вигляді зброї, боєприпасів та матеріальних засобів. Сполучені Штати є і залишаються одним із ключових членів коаліції, яка озброює Україну.

Водночас, Китай продовжує свою кампанію тиску на Тайвань, одночасно підвищуючи військову готовність до вторгнення через протоку. Незалежно від того, чи буде успішною кампанія тиску Китаю чи майбутній військовий напад, мета одна: знищити суверенітет вільного та демократичного Тайваню та підпорядкувати його комуністичному Китаю.

Китай визнаний головною загрозою інтересам національної безпеки США, і Сполучені Штати віддані захисту Тайваню. Таким чином, готовність США, союзників та партнерів до цієї непередбаченої ситуації має бути адекватно забезпечена ресурсами. Це необхідно для стримування і, якщо стримування не спрацює, для боротьби та перемоги.

У цьому полягає очевидна дилема. Хіба ж військова підтримка України з боку США не виснажує критично важливі ресурси для захисту Тайваню? Цей ймовірний конфлікт змусив деяких коментаторів припустити, що підтримка України підриває готовність до війни з Тайванем.

Їхній аргумент простий: підтримка України виснажує обмежені ресурси США, які варто берегти та віддавати пріоритет стримування та боротьбі з Китаєм. Кожна ракета, танк та артилерійський снаряд, відправлені в Україну, — це на один снаряд менше, який може бути випущений у непередбаченій ситуації з Китаєм. Вони стверджують, якщо підготовка до майбутньої війни з Китаєм є пріоритетом, то Сполучені Штати мають депріоритетувати опосередковану війну, яку вони ведуть проти Росії в Україні.

Долі України і Тайваню переплетені

Але якщо це так, то чому офіційна позиція Тайваню полягає у тому, що російське вторгнення має бути зупинено? Чому його офіційні особи кажуть, що Сполучені Штати мають продовжувати надавати непохитну підтримку Україні навіть за рахунок Тайваню? Джозеф Ву, колишній міністр закордонних справ Тайваню при адміністрації Цай Інвень, а тепер генеральний секретар Ради національної безпеки Тайваню, переконливо доводив, що допомога Україні має вирішальне значення для стримування Китаю, а перемога Росії надихне Китай на дії проти Тайваню.

Хоча вірно, що ресурси обмежені, подання підтримки України чи Тайваню як взаємовиключних є хибною дилемою, яка стратегічно необґрунтована та непродуктивна для ухвалення політичних рішень. Більше того, це суперечить недооцінці стратегічного часу та послідовності, а також зв’язку між російською агресією в Європі та китайською агресією у Тихому океані.

Україна не готується до потенційної майбутньої війни проти Росії; вона бореться за своє виживання проти Росії просто зараз. Хоча Росія не є головною загрозою Сполученим Штатам, вона залишається гострою загрозою інтересам США, одним із яких є вільна Україна. За підтримки США Україна вичавлює з Росії всі соки — у рамках фінансової угоди для Сполучених Штатів, без втрат для американців та без політичного ризику. Російські погрози інтерпретувати західну підтримку як військові дії виявилися лише брязканням зброєю, оскільки Сполучені Штати перетнули кожну російську червону лінію без істотних наслідків.

Нездатність Росії вести війну до кінця виснажила її військові ресурси настільки, що, незважаючи на її прагнення до статусу великої держави, вона повинна прийняти зовнішню підтримку для продовження власної кампанії. Велика частина цієї матеріальної та фінансової допомоги надходить із Китаю, що робить Володимира Путіна зобов’язаним Сі Цзіньпіну. Ще більш шокуючою демонстрацією потреби Росії у військовій підтримці стало залучення нею північнокорейських військ на театр військових дій.

Більше того, затяжний характер війни продовжує надавати згубний вплив на російську національну міць. Якщо ця тенденція збережеться і Україна збереже свій суверенітет наприкінці війни, те, що раніше становило гостру загрозу інтересам США, стане лише оболонкою. Росія, як зламана оболонка, не отримає економічних вигод від завоювання України загалом і буде дуже утруднена з погляду впливу на операції США у потенційній боротьбі з Китаєм. Крім того, збройні сили США, які, можливо, необхідно було б берегти для захисту від російської агресії та розгорнути в Європі для виконання зобов’язань США щодо договору про союз із НАТО, могли б натомість посилити військові потреби у Тихому океані для захисту Тайваню. Зрештою, Китай буде ще більше стриманий від агресії перед стійкою рішучістю США підтримувати Україну. Незважаючи на тривалість конфлікту, збереження підтримки України розглядатиметься як паралель тому, наскільки стійкою була б підтримка Тайваню, якби Китай загрожував йому.

Якщо підтримка України ослабне, а Росія вийде переможцем, то вона викачає економічну міць із ресурсів, які забирає у завойованої України, відновить свою військову міць і стане сміливішою для більшої агресії по всій Європі. Китай також стане сміливішим через нерішучість США, яка призвела до поразки України, тому у них не вистачить сміливості протистояти цілям, за які Китай готовий боротися. І у майбутньому Росія буде готова підтримати Китай у скрутну хвилину та відповісти матеріальною підтримкою, водночас створюючи значну загрозу для решти Європи. Це прив’яже життєво важливі збройні сили та боєприпаси США до європейського континенту, де вони не нададуть жодної допомоги у боротьбі за захист Тайваню. Через свої стратегічні наслідки програна війна проти Росії виявиться етапом у можливій війні проти Китаю. Щоб захистити Тайвань завтра, Сполучені Штати мають продовжувати захищати Україну сьогодні.

Між Україною і Тайванем немає гри з нульовою сумою

Не існує компромісу один до одного чи гри з нульовою сумою доступності боєприпасів, що зіштовхує Україну із Тайванем. Багато систем, оптимальних для використання в обороні України, не підходять для сценарію оборони Тайваню, і навпаки. Допомога США, яка надана Україні після російського вторгнення, підходить для ведення континентальної сухопутної війни, що характеризується масою та виснаженням, з використанням сучасних технологій. Зокрема, вона здебільшого складалася з артилерійських та мінометних снарядів, танків, бойових машин піхоти, бронетранспортерів, протитанкових систем та безпілотних літальних апаратів ближньої дії. Все це було б погано для повітряних, морських та прибережних боїв, які домінуватимуть у сценарії з Тайванем. Між цими системами й тими, які оптимізовані для захисту Тайваню та боротьби з Китаєм, існує невелика пряма конкуренція, що також характеризує продаж сотень Harpoon, Patriot, ракет Sidewinder та баражуючих боєприпасів Switchblade тощо.

Зрештою, постачання американської зброї в Україну послужило своєрідним тестом для військово-промислової бази США, виявивши проблеми, затори та інші перешкоди для своєчасного досягнення виробничих цілей. Це змусило Сполучені Штати скоригувати курс, що призвело до прискорення підтримки Тайваню, включаючи Закон про підвищення стійкості Тайваню, який вперше дозволив іноземне військове фінансування Тайваню та вніс поправки до Президентських повноважень щодо скорочення чисельності військ для надання Тайваню безпосередньо запасів та послуг Міністерства оборони США. Замість гри з нульовою сумою інвестиції в оборону України сьогодні створюють більше можливостей для Тайваню завтра.