Риторика Трампа часто є тактичним маневром, а не справжньою зміною альянсів: наприклад, із північнокорейським лідером Кім Чен Ином, президент США часто чергував лестощі та погрози, щоб досягти поступок

Непохитна відданість Сполучених Штатів Україні під час трирічної війни проти Росії, схоже, швидко розпадається за адміністрації Дональда Трампа. Тетяна Кулакевич, доцентка кафедри викладання у Школі міждисциплінарних глобальних досліджень при Університеті Південної Флориди (США) в інтерв’ю The Conversation розповіла, що кроки Трампа, які можна було б сприйняти як меркантильні, є частиною стратегії у попередніх обговореннях. Foreign Ukraine пропонує ознайомитись з цим інтерв’ю.

The Conversation: Чи можете ви пояснити нинішню динаміку відносин між США, Україною та Росією?

Тетяна Кулакевич: Люди не повинні панікувати, бо США та Росія ведуть лише попередні переговори. Ми не повинні називати їх мирними переговорами, принаймні поки що. Очікувалося, що Україна не буде запрошена на переговори в Саудівській Аравії, бо поки нема про що говорити. Ми не знаємо, що насправді обговорюють США та Росія, окрім угоди щодо відновлення нормального функціонування дипломатичних місій один одного. Люди сприймають США та Росію як закоханих. Однак політика Трампа щодо Росії була войовничішою, ніж часто зображають у ЗМІ. Розглядаючи історію попередньої адміністрації Трампа, ми бачимо, якщо щось не на користь США, то це не буде зроблено. Трамп не робить послуг. Він схвалив продаж протитанкових ракет Україні у 2019 році. У тому ж році Трамп вийшов із Договору про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності, що обмежувала кількість зброї, яку кожна країна могла закуповувати, через порушення з боку Росії. У 2019 році Трамп також запровадив економічні санкції проти російського судна, яке брало участь у будівництві газопроводу «Північний потік — 2». Ці санкції були спробою заблокувати прямий експорт російського газу до Німеччини — цей зв’язок між Росією та Німеччиною розглядався Україною як економічна загроза.

The Conversation: На основі переговорів Трампа з Росією та висловлювань проти України може здатися, що США та Росія більше не є супротивниками. Як ви це сприймаєте?

Тетяна Кулакевич: Немає чітких вказівок на те, що Росія та США перестали бути супротивниками. Незважаючи на те, що Трамп час від часу використовує такі терміни, як «друзі» у дипломатії, його риторика часто є тактичним маневром, а не справжньою зміною альянсів. Ключовим прикладом є його взаємодія з північнокорейським лідером Кім Чен Ином, де Трамп чергував лестощі та погрози, щоб досягти поступок. Навіть якщо США зустрічаються з Росією, а публічний наратив, схоже, говорить про інше, стратегічна відмова від України не на користь Сполучених Штатів. Однією з причин є те, що відхід США від України зробить Росію та Китай щасливими. Трамп розглядає Китай як головну загрозу для США, а Китай підтримує вторгнення Путіна в Україну. Держсекретар США Марко Рубіо також, як і раніше, заявляє, що всі, включаючи Україну, сидітимуть за столом для можливих мирних переговорів. Звинувачення у тому, що Росія зберігає деяку інформацію про Трампа і шантажує його, з’явилися задовго до його президентського терміну і не завадили запровадити контрзаходи проти Росії. Перша адміністрація Трампа зробила понад 50 політичних дій для протидії РФ, переважно у формі публічних заяв та санкцій.

The Conversation: Що виграють США від розвитку дипломатичних відносин із Росією?

Тетяна Кулакевич: Трамп – це транзакційний політик. Американські компанії могли б отримати зиск від об’єднання США з Росією. Але США також могли б отримати економічну вигоду від запропонованої угоди з Україною про передачу рідкісноземельних мінералів. Історично з часів холодної війни існував дипломатичний трикутник між Радянським Союзом, пізніше Росією, Китаєм і США. І завжди був один бік, що воює проти двох інших сторін. Спроби Трампа налагодити дипломатичні відносини із Росією можуть означати, що він намагається дистанціювати її від Китаю. Схожа динаміка розгортається між США та авторитарним лідером Білорусі Олександром Лукашенком, співучасником агресії у війні проти України. Лукашенко близький як із Росією, так і з Китаєм. Адміністрація США прагне послабити санкції щодо білоруських банків та експорту калійних добрив в обмін на звільнення білоруських політичних опозиціонерів. Ця стратегія зовнішньої політики США спрямована на те, щоб надати Лукашенку можливість стати менш економічно залежним від Росії та Китаю.

The Conversation: Чи є цей рівень співпраці між США та Росією безпрецедентним?

Тетяна Кулакевич: Хоча відносини між США та Росією часто визначаються конкуренцією, історія показує, що прагматична співпраця мала місце, коли обидві країни бачили взаємну вигоду — чи це стосується контролю над озброєннями, космосу, боротьби з тероризмом, арктичних справ або охорони здоров’я. Більше того, США завжди ставили власні інтереси у пріоритет у відносинах із Росією. Наприклад, США та їхні союзники запровадили санкції проти російської уранової та нікелевої промисловості лише у травні 2024 року, через два роки після повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Це було пов’язано зі стратегічними економічними залежностями Сполучених Штатів та побоюваннями щодо стабільності ринку. Навіть після того, як Росія анексувала Крим у 2014 році і надала підтримку російським сепаратистам на Донбасі, США та інші західні країни запровадили символічні санкції. Це включало заморожування активів російських громадян, обмеження деяких фінансових транзакцій та доступу до західних технологій. Також варто зазначити, що у січні 2025 року Трамп пообіцяв запровадити санкції проти Росії, якщо вона не припинить війну в Україні. США досі не скасували жодної санкції, що свідчить про їх прихильність до жорсткої позиції щодо Росії, незважаючи на сприйняття тісних відносин між Трампом і Путіним. Зважаючи на транзакційний підхід Трампа до зовнішньої політики, його жорстка риторика щодо Зеленського може бути навмисною переговорною стратегією, щоб змусити Україну піти на великі поступки у потенційних мирних переговорах, а не сигналом про відмову.