Дослідники з Австралії опитали керівників 85 різних малих та середніх підприємств у 19 галузях промисловості України, зокрема машинобудування, транспорт, авіація, гірничодобувна промисловість, сільське господарство, туризм, ІТ, охорона здоров’я, розваги та фінанси

Минуло три роки з того часу, як Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. За цей час українці пережили одну з найбільших та найжорстокіших гуманітарних криз у світі. Тим не менш, їхня стійкість залишається високою. За оцінками Організації Об’єднаних Націй, 64% мікро-, малих та середніх підприємств були змушені або призупинити або закрити свою діяльність в Україні на якомусь етапі після початку війни. Але переважна більшість із них відтоді знову відкрилися. Протягом 2024 року наша міжнародна група дослідників з Австралії та України намагалася з’ясувати, що може сприяти такій надзвичайній стійкості. Відповідь, за словами українських бізнес-лідерів, — це їхні люди. Про це йдеться в авторській колонці Емі Кенворті, професорки менеджменту в Університеті Бонда (Австралія) та Герріта Антона де Ваала, доцента кафедри підприємництва в Університеті Бонда (Австралія) на сторінках The Conversation, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Для підприємств війна вплинула на всі аспекти комерційної діяльності: від порушення ланцюжків постачання до частих відключень електроенергії.

ООН оцінює, що завантаження виробничих потужностей мікро-, малих та середніх підприємств України знизилося з 72,4% до війни до 45,7% у 2023 році. З огляду на те, що мільйони людей залишили Україну, знайти та утримати кваліфікований персонал стало вкрай складно.

Жінки приходять у традиційно чоловічі професії, такі як гірничодобувна промисловість, кермування вантажівками та зварювання, але ще існує значний дефіцит робочої сили.

За останній рік наша міжнародна група дослідників з Австралії та України опитала керівників 85 різних малих та середніх підприємств у 19 різних галузях промисловості України. Вони охоплювали машинобудування, транспорт, авіацію, гірничодобувну промисловість, сільське господарство, туризм, ІТ, охорону здоров’я, розваги та фінанси.

Ми запитали, які ресурси були та залишаються ключовими для виживання їхніх організацій.

Фінанси та доступ до фінансування посіли друге місце, за ними йдуть виробництво та енергетика, нові клієнти та ринки, обладнання, технології та інформація, а також політика та правила.

Найважливішим ресурсом, який виділили 82% опитаних керівників українських підприємств, були їхні люди. В умовах серйозної кризи та потрясінь, тиск може бути величезним, але українські керівники знайшли спосіб поєднати та вести свої команди у майбутнє.

Деякі перейшли на «пласкішу» організаційну структуру, прискоривши ухвалення рішень за рахунок надання співробітникам більшої автономії. Інші інвестували у командне навчання, яке було зосереджено на наданні співробітникам можливості ділитися своїми думками про те, як краще рухатися вперед.

Процеси та обрії планування повністю змінилися. Підприємцям довелося стати гнучкішими та рухливішими у підході до лідерства, часто скорочуючи цикли планування та адаптуючись до нових реалій набагато швидше, ніж раніше.

Ще однією поширеною темою був акцент на добробуті. Деякі компанії проводили більше зустрічей, щоб дозволити своїм співробітникам ділитися історіями — не лише про роботу, але й про особисті страхи та перемоги.

Дехто заохочував своїх співробітників виконувати волонтерську роботу разом у робочий час.

Під час дослідження наголошувалося, що всім співробітникам потрібен додатковий час для відпочинку та відновлення, і їх закликали брати відпустку за необхідності.

Багато нових механізмів підтримки мали фінансові наслідки для організацій. Одна компанія скасувала зарплати своїй команді топ-менеджерів за місяць після початку війни. Інша найняла штатного психолога для надання консультацій як на офіційних, так і неофіційних сесіях.

Усвідомлення того, що їхній бізнес підтримує військові зусилля, позитивно вплинуло на мотивацію співробітників. Єдина відмінність у мотивації працівників полягає у розумінні того, що компанія активно підтримує Збройні сили України. Таким чином, кожен співробітник компанії розуміє, що своєю роботою він бере участь у цій підтримці.

«Як би важко не було, скільки б лиха та страждань ми не перенесли, ми точно знаємо, що завтра зійде сонце. І навіть, якщо не для нас, то для наших дітей. Це те, що дає нам сили продовжувати жити, творити та зберігати Україну — для себе та для майбутніх поколінь», – зазначили українські підприємці у дослідженні.