Зовнішня політика Дональда Трампа посилає Росії та іншим ворожим країнам сигнал: Сполучені Штати готові віддати пріоритет короткостроковій фінансовій вигоді над своїми довгостроковими інтересами та міжнародною репутацією

Україна наближається до підписання угоди щодо передачі частини своїх доходів від природних ресурсів Сполученим Штатам під сильним тиском адміністрації президента США Дональда Трампа. Угода в її нинішньому вигляді не включатиме жодних гарантій безпеки для стримування російської агресії. Білий дім стверджує, що саме існування американських економічних інтересів має бути достатнім для України, яка стикається із суворою реальністю: Сполучені Штати хочуть отримувати гроші в обмін на військову допомогу Україні для оборони від атак російського загарбника. Про це йдеться в аналітичній публікації The New York Times, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

«Що може бути кращим для України, ніж економічне партнерство зі Сполученими Штатами?» — заявив Майк Уолц, радник президента США з питань національної безпеки.

Трамп давно вимагав, щоб НАТО та інші союзники робили більший внесок у власну оборону. Але угода про корисні копалини з Україною буде серйозною ескалацією в його транзакційному підході до зовнішньої політики. Сполучені Штати колись вважалися світовим поліцейським, але багатьом аналітикам вони тепер здаються швидше здирником та ватажком мафії.

«Явний апетити на мінеральні багатства України, поки вона перебуває у скрутному становищі, «схожий на рекет», — вважає Вірджинія Пейдж Фортна, політолог із Колумбійського університету.

Експерти не можуть згадати прецедент, коли Сполучені Штати чи будь-яка інша країна вилучали б гроші чи ресурси у своїх союзників під час війни. Вони кажуть, що транзакційна дипломатія Трампа посилає союзникам сигнал про те, що від нього не варто чекати допомоги або дотримання своїх зобов’язань. І це свідчить про те, що він готовий відмовитися від довгострокових стратегічних інтересів заради короткострокових перемог.

«Нова гарантія безпеки для України від США по суті є здирством», — вважає Стівен А. Кук, старший науковий співробітник Ради з міжнародних відносин у США.

Щоправда, Тімоті Кроуфорд, політолог із Бостонського коледжу нагадав, що у 1940 році президент США Франклін Делано Рузвельт передав Великобританії 50 есмінців в обмін на 99-річну оренду британських земель в Америці.

Може здатися, що вимога про те, аби Україна передала свої мінеральні багатства, — це просто прямолінійність Трампа щодо дипломатичної істини, яка зазвичай залишається невисловленою: гарантії безпеки часто мають неявну ціну. Але насправді, експерти кажуть, що його підхід є радикальним відходом від американської зовнішньої політики.

Є багато випадків, коли Сполучені Штати використали свою військову міць для захисту економічних інтересів. Наприклад, забезпечення доступу до нафти було центральним стовпом політики США на Близькому Сході, особливо під час першої війни у ​​Перській затоці, коли США захищали Кувейт від вторгнення Іраку.

«Але Сполучені Штати ніколи не говорили кувейтцям: «Гей, ви повинні нам за це заплатити», – відзначає Кук.

Послання дружнім країнам: «Заплатіть мені»

Остання тактика президента США свідчить про те, що він намагається застосувати уроки машинної політики у Нью-Йорку, де побудував свою кар’єру у сфері нерухомості, до світу міжнародних відносин.

Модель лідерства Трампа, схоже, ґрунтується на таких постатях, як Мід Еспозіто, голова бруклінської демократичної машини, який контролював патронажні посади та правив «залізним кулаком». У машинній політиці кожне рішення по суті є можливістю для політичних босів отримати вигоду для себе та своїх прихильників, а отримання додаткових послуг є сигналом більшої влади.

Але фахівці з міжнародних відносин кажуть, що зовнішня політика так не працює. У міжнародних відносинах авторитет є найважливішим елементом сили. Стримування залежить від того, чи країна виконує свої обіцянки. Без цього авторитету, ворожі країни з більшою ймовірністю перекроюватимуть кордони.

Більше не зрозуміло, які країни адміністрація Трампа вважає за друзів, а які ворогами. Але у будь-якому разі його дії також надсилають чіткий сигнал про те, що Сполучені Штати в кращому разі ненадійний і дорогий партнер, а в гіршому — що вони ставитимуться до залежності будь-якої країни від Сполучених Штатів як слабкості, яку можна використати.

«Те, що ми бачимо, – це успішна короткострокова стратегія і катастрофічна довгострокова стратегія. Примусовий, ворожий підхід, подібний до підходу Трампа, може бути ефективним для отримання короткострокових поступок», – пояснює Джозеф Най, політолог із Гарвардської школи Кеннеді, який вигадав термін «м’яка сила».

Канада та Мексика пообіцяли посилити безпеку кордонів і добиватися суворішого дотримання правил щодо фентанілу, що дало їм 30-денну відстрочку за тарифами, якими погрожував Трамп.

Але у довгостроковій перспективі країни, які є партнерами США у торгівлі та зовнішній політиці, тепер мають сильний стимул шукати тісніші відносини з такими країнами, такими як Китай.

У Європі вже є прагнення збільшити військові витрати, аби менше залежати від Сполучених Штатів, що може мати непередбачувані наслідки. Туреччина, яка має другу за величиною армію серед країн НАТО, може стати важливішою регіональною державою.

Послання ворогам: «Давайте укладати угоду»

Аналітики кажуть, що зовнішня політика Трампа посилає Росії та іншим ворожим країнам сигнал, який може бути ще більш значущим: Сполучені Штати готові віддати пріоритет короткостроковій фінансовій вигоді над своїми довгостроковими інтересами.

Або, можливо, Сполучені Штати можна просто купити, зробивши вигіднішу пропозицію. Президент Росії Володимир Путін заявив, що угода США та України щодо мінеральних ресурсів його не турбує, оскільки в Росії «значно більше ресурсів такого роду, ніж в України». Він готовий запропонувати мінеральні ресурси американським партнерам, зокрема із нових територій, які Росія окупувала на сході України.

Президент Демократичної Республіки Конго Фелікс Чісекеді, можливо, відчувши, що підтримка США тепер доступна тим, хто може заплатити, нещодавно запропонував укласти угоду зі Сполученими Штатами про постачання корисних копалин, надавши доступ до родовищ колтану і кобальту.

Зниження авторитету США на світовій арені може спонукати Китай перевірити їх готовність до захисту Тайваню або територій у Південно-Китайському морі. Це може поставити під загрозу давніх партнерів США та збільшити ризик того, що Сполучені Штати будуть втягнуті у руйнівну війну з Китаєм.

Навіть, якщо Трамп відмовиться від своїх провокацій в Україні та інших країнах, як він зробив зі своїм планом окупації Сполученими Штатами Сектору Гази, може знадобитися багато часу, аби відновити те, що було втрачено за останні кілька тижнів.

«Великі збитки авторитету Сполучених Штатів вже завдано», — резюмує Фортна.