На думку Енн Епплбаум, багато людей у Європі не хочуть війни, але саме час згадати, чого досяг цей континент після Другої світової війни і ці здобутки, які принесли процвітання та свободу протягом трьох поколінь, необхідно захищати всіма засобами

Війна Росії проти України продовжується уже четвертий рік. Дуже мало людей думали, що це триватиме так довго. І ще менше людей думали у 2022 році, що Росія взагалі нападе на Україну. Видатна американська журналістка, історик та письменниця  Енн Епплбаум не була здивована: ані у 2022 році, коли армія Путіна перетнула український кордон, ані сьогодні, коли нова адміністрація президента США Дональда Трампа готується зруйнувати атлантичну безпекову архітектуру, яка формувалася протягом 80 років. Про це йдеться в аналітичній публікації швейцарської телерадіокомпанії  Schweizer Radio und Fernsehen, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Порушена обіцянка

«Трамп давно казав, що хоче укласти угоду з Путіним. Чому ми маємо чекати чогось іншого зараз?» — ставить Епплбаум риторичне запитання. Він хотів уявити себе переможцем: Путіну і йому довелося підписати щось, що підкреслювало б завершення війни в Україні, каже вона. І Трамп повинен виконати свою передвиборчу обіцянку покласти край війні протягом 24 годин: «Обіцянка, яку він порушив давним-давно».

Однак просто домовитися про припинення вогню недостатньо, продовжила Епплбаум. «Росіяни досі не погодилися на припинення вогню та не відмовилися від своєї головної мети, а саме знищення українського суверенітету та української нації».

Енн Епплбаум вже кілька десятиліть пише про Східну Європу та Радянський Союз. Американський історик, яка також має польське громадянство і розмовляє польською мовою, вже близько 20 років попереджає про путінізм.

Вона засунула палець у рану

Коли у 2007 році Епплбаум читала в Берліні лекцію про те, куди рухається Путін і чому це може загрожувати Європі, настрій в аудиторії був далеко не позитивним. «Люди в кімнаті були на мене люті і звинувачували в тому, що я воїн і баламут. Путін – технократ, який намагається з нами ужитися. «Зміни через торгівлю» — таким був девіз тих часів». «Тому я чудово розумію, що сказала це надто поспішно. Я зробила це, адже почула відлуння минулого і розповідала про те, що люди не хотіли чути на той час».

Одне дежавю за іншим

Відлуння, яке почула Епплбаум, прийшло з Другої світової війни. Ближче до кінця війни Червона Армія Сталіна окупувала східну Польщу і пізніше використовувала її як розмінну монету проти західних союзників. У лютому 1945 року США та Великобританія домовилися про анексію східної Польщі. Натомість Польща отримала колишні східні території Німецького рейху, зсунувши таким чином свої кордони на захід. Почалося масове переселення народів.

На цій же конференції СРСР, США та Великобританія ухвалили рішення про бомбардування Японії та денацифікацію Німеччини. Крім того, у Польщі мали відбутися вільні вибори — рішення, яке так і не було реалізовано. «2014 рік став для мене дежавю», — каже Епплбаум. «Те, що Путін зробив на сході України та у Криму, було точно тим самим, що Сталін зробив на сході Польщі у 1944 році».

На жаль, менталітет залишився тим самим: «Ми переконані, що можемо грубо нав’язати свою систему. Ми знищуємо інтелектуалів, інститути та символи країни. І той факт, що так багато людей не хотіли цього бачити у 2014 році, мене дуже розлютило».

Вісь автократів розширюється

Вторгнення РФ в Україну переслідувало мету не лише «денацифікувати» її та стерти з карти світу. Йшлося також про «підрив ідей, правил і договорів, на яких засноване міжнародне право, кодифіковане після 1945 року, руйнування європейського порядку, створеного після 1989 року, та заподіяння шкоди впливу та репутації Сполучених Штатів та їх союзників». Про це пише Епплбаум у своїй останній книзі «Вісь автократів».

За словами Епплбаум, це буде актуальним і у 2025 році. Але тепер США готуються приєднатися до «осі автократів»: президент США, який відповідає майже всім вимогам бездоганного автократа, веде прямі переговори з Путіним і, можливо, захоче відвернутися від НАТО.

Швейцарія має послабити грошовий обіг

Тепер потрібен тривожний сигнал: «Європі потрібен військовий та фінансовий альянс, щоб протистояти Росії». Гроші на це є: «Заморожені російські активи становлять 300 мільярдів доларів США, 80-90% із них перебувають у європейських фінансових інститутах. Відсотки від цих грошей уже йдуть на відновлення України. Думаю, настав час взятися за інше».

Це великі гроші, і є чудовий юридичний аргумент на користь їхнього використання: «Після оголошення війни та неспровокованого вторгнення, Росія була засуджена переважною більшістю держав-членів Генеральної Асамблеї ООН». На підставі цього рішення вилучення цих грошей є законним.

Ми маємо захищати наші цінності

Еплбаум пояснює, що фінансовий та військовий сектори мають вирішальне значення. Але не менш важливими є й цінності, які Україна відстоює перед Заходом. Під цінностями вона має на увазі демократію, права людини, свободу слова, а також світову торгівлю. Швейцарія, зокрема, здобула величезну вигоду з таких цінностей: «Невипадково, що так багато міжнародних інституцій базуються у Швейцарії. Усі, хто розуміє, що їхнє процвітання ґрунтується на міжнародній торгівлі та міжнародному праві, має бути зацікавленим у захисті цих ідей».

Вона розуміє, що багато людей у Європі не хочуть війни. Але війна прийшла до нас, навіть якщо ми цього не хотіли. Зараз саме час згадати, чого досяг цей континент після Другої світової війни — за допомогою США. І ці здобутки, які принесли процвітання та свободу Заходу протягом трьох поколінь, необхідно захищати всіма засобами.

Інвестиції в армію забезпечать мир

«Якби Україна була членом НАТО у 2022 році чи вже у 2014 році, росіяни, можливо, не напали б. Таким чином, війна також стала результатом того, що Україна не була учасницею будь-якого пакту безпеки та вважалася країною з незначною силою. Насправді українська армія у 2022 році виявилася кращою, ніж думали росіяни». На жаль, інвестиції в армію, стратегію та стримування іноді запобігають війні. Томас Манн та інші зрозуміли це ще у 1938 році.

Довідка. Енн Епплбаум народилась у 1964 році у Вашингтоні (США) і є одним із найвідоміших критиків радянської влади та російської експансіоністської політики. Серед її найвідоміших книг — «ГУЛАГ», «Залізна завіса» та «Червоний голод». Її остання книга називається «Вісь автократів». У 1988 році вона розпочала свою кар’єру журналістки у Варшаві. Писала статті для таких світових видань, як The Atlantic та The Guardian. У 2004 році отримала Пулітцерівську премію, а у 2024 році — Премію миру Німецької книжково-торгівельної організації. Енн Епплбаум одружена з колишнім журналістом і нинішнім міністром закордонних справ Польщі Радославом Сікорським. Живе у Польщі та США.