Якщо президент США Дональд Трамп вирішить змусити президента України Володимира Зеленського сісти за стіл переговорів із президентом РФ Володимиром Путіним проти його волі, а Європа продовжить закликати до боротьби та підтримувати Україну, Новій Зеландії доведеться обрати сторону

Наслідки однієї з найбільш недипломатичних — і сумнозвісних — зустрічей у Білому домі за останні роки свідчать про зміну світового порядку. Розкритикувавши президента України Володимира Зеленського за начебто небажання досягти миру з Росією та недостатню вдячність Сполученим Штатам, президент США Дональд Трамп призупинив усю військову допомогу Україні. Нова Зеландія знаходиться далеко від лінії фронту в Україні, але наслідки односторонньої відмови Трампа від підтримки України створюють серйозну проблему для зовнішньої політики цієї країни. Про це йдеться в авторській колонці Александра Гіллеспі, професора права в Університеті Вайкато (Нова Зеландія) та Роберта Патмана, професора міжнародних відносин в Університеті Отаґо (Нова Зеландія) на сторінках The Conversation, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Окрім однозначного засудження дій Росії, Нова Зеландія надала Україні персонал Сил оборони для навчання, розвідки, логістики та координації на суму майже 35 мільйонів новозеландських доларів. Уряд Нової Зеландії також надав додатково 32 мільйони доларів гуманітарної допомоги.

Одночасно Нова Зеландія підтримала глобальні юридичні ініціативи щодо притягнення Росії до відповідальності як у Міжнародному суді ООН, так і в Міжнародному кримінальному суді. З огляду на підрив цих колективних зусиль Трампом, перед Новою Зеландією постають суворі питання для вибору.

Союзники у стані війни

Хоча справжнє припинення вогню та досягнення миру в Україні є правильними цілями, одностороння пропозиція Трампа передбачає прямі переговори між Росією та США з виключенням усіх інших сторін, зокрема й безпосередньої жертви російської агресії.

Зловісні паралелі з Мюнхенською угодою 1938 року між нацистською Німеччиною, Великою Британією, Францією та Італією вказують на те, що умови миру можуть бути продиктовані невинній стороні. Україні, ймовірно, доведеться пожертвувати частиною своєї території в надії на досягнення миру.

В обмін на це Україна може отримати певні «гарантії безпеки». Однак яким буде формат такої домовленості і яка миротворча місія буде прийнятною для Росії — залишається невизначеним.

Якщо нинішні пропозиції Великої Британії та Європи щодо припинення вогню зазнають краху, Європа може бути втягнута у конфлікт безпосередньо. Після зневаги з боку Трампа, європейські лідери почали тісніше обіймати Зеленського, остерігаючись зміцнілої Росії, яка може погрожувати іншим державам з великими російськими громадами, таким як Естонія та Латвія.

Присутність європейських військ на території України може перетворити наявну війну на значно глобальніший і небезпечніший конфлікт. Усі ці складнощі уже виливаються у дебати на рівні Організації Об’єднаних Націй.

Роздоріжжя

Попри те, що Рада Безпеки ООН зрештою погодилася на загальну заяву щодо підтримки тривалого миру, його бачення викликало протилежні резолюції в Генеральній Асамблеї.

18 лютого 2025 року 53 країни, включно із Новою Зеландією, проголосували за резолюцію із засудженням російської агресії та закликом до повернення українських територій. Резолюція була ухвалена, однак США, Росія, Білорусь і Північна Корея виступили проти.

Після цього США винесли на розгляд власну резолюцію із закликом до миру, проте без визнання незаконної анексії українських територій. Нова Зеландія також підтримала цю резолюцію.

Ці два голосування чітко вказують на те, що Нова Зеландія опинилася на роздоріжжі.

Окрім глобальних наслідків і можливих прецедентів для безпеки в Європі й Тихоокеанському регіоні, існує й безпосередня проблема — підтримка України.

З огляду на глибокі розбіжності між США та Європою — двома традиційними союзниками Нової Зеландії — будь-який шлях, який обере уряд, матиме прямий вплив на нинішні та майбутні безпекові домовленості, включаючи потенційне приєднання до «другого стовпа» угоди AUKUS.

Ще більше ускладнює ситуацію той факт, що цивільний союзник Трампа Ілон Маск публічно виступив за вихід США з ООН і НАТО. Незалежно від того, чи станеться це насправді, сама лише загроза підкреслює серйозність поточного моменту.

Жоден варіант не позбавлений ризику

Зрештою, якщо Трамп вирішить змусити Зеленського сісти за стіл переговорів із Путіним проти його волі, а Європа продовжить закликати до боротьби та підтримувати Україну, Новій Зеландії доведеться обрати сторону. Виступати за обидві вона не зможе.

Коаліційний уряд, очолюваний Національною партією, або відмовиться від позиції, яку Нова Зеландія послідовно демонструвала щодо російського вторгнення протягом останніх трьох років, або ж чекатиме на реакцію Європи та приєднається до зусиль із підтримки міжнародного правопорядку, заснованого на правилах.

Перший варіант означатиме відхід від традиційної зовнішньополітичної позиції: припинення військової допомоги Україні (із довірою до процесу, запропонованого Трампом), імовірне скасування санкцій проти Росії та завершення дипломатичних зусиль щодо притягнення її до юридичної відповідальності.

Інший шлях потребуватиме збільшення витрат на військову допомогу та, можливо, розгортання додаткового контингенту оборонних сил для заповнення вакууму, створеного рішенням Трампа.

Жоден із варіантів не є абсолютно безпечним. Проте, загалом, європейський підхід до міжнародних справ виглядає ближчим до світогляду Нової Зеландії, аніж той, який нині озвучує адміністрація Трампа.