Якщо послаблення напруженості з Іраном і підтримка крихкого перемир’я в Ємені спрямовані на зменшення вразливості королівства до регіональної нестабільності, то сприяння дипломатії щодо України є відносно безкоштовним способом зміцнити мінливі наративи про Саудівську Аравію

Саудівська Аравія знаходиться за декілька тисяч кілометрів від України і ще далі політично, тому на перший погляд може здатися, що вона не має жодного стосунку до війни. Однак ця країна Перської затоки стала ключовим посередником у найсерйозніших переговорах про припинення вогню з часу вторгнення Росії в Україну три роки тому. Про це йдеться в авторській колонці Крістіана Коутса Ульріхсена, наукового співробітника Інституту Бейкера при Університеті Райса (США) на сторінках The Conversation, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Хоча саме американські офіційні особи безсумнівно очолюють зусилля для укладення угоди, саме саудівська столиця Ер-Ріяд стала місцем проведення важливих переговорів.

10 березня 2025 року, у вирі дипломатичної активності, саудівський кронпринц Мухаммед бін Салман провів окремі зустрічі із президентом України Володимиром Зеленським та делегацією США на чолі з державним секретарем Марко Рубіо та радником з національної безпеки Майком Уолтцом.

Наступного дня інші саудівські чиновники сприяли проведенню особистих зустрічей між делегаціями США та України.

Якщо мирна угода буде досягнута, то є усі підстави вірити, що її підпишуть саме в Саудівській Аравії, яка не лише приймала останні переговори між США та Україною, але й попередні раунди високорівневих російсько-американських зустрічей.

Але чому країна Перської затоки виступає посередником у конфлікті в Східній Європі? Як експерт з політики Саудівської Аравії, я вважаю, що відповідь на це питання криється у дипломатичних амбіціях королівства та його прагненні продемонструвати світу більш позитивний імідж. А у контексті цього стоїть мета краще позиціонувати країну на випадок дипломатичних маневрів у її власному регіоні, зокрема щодо будь-яких переговорів між США та Іраном.

Дипломатична трансформація Саудівської Аравії

Зростаюча дипломатична роль Саудівської Аравії стала однією з особливостей зовнішньої політики королівства з 2022 року.

Кронпринц Мухаммед, який став прем’єр-міністром після свого батька, розглядає Саудівську Аравію як головну державу, що скликає представників арабського та ісламського світу.

Відповідно, посадовці королівства отримали вказівку очолити регіональну дипломатію з низки актуальних питань, зокрема щодо конфліктів у Газі та Судані.

Водночас Саудівська Аравія розпочала процес примирення з Іраном, який довгий час сприймався як головний регіональний суперник впливу Саудівської Аравії.

Цей дипломатичний поворот відзначає зміну курсу від конфронтаційної політики, яку кронпринц проводив під час свого підйому до влади в Саудівській Аравії з 2015 по 2018 рік. Такі кроки як військове втручання Саудівської Аравії в Ємені, блокада Катару, затримання прем’єр-міністра Лівану Саада Харірі та перетворення готелю Ritz-Carlton в Ер-Ріяді на тимчасову в’язницю, створили образ молодого принца як імпульсивного можновладця. Потім у 2018 році сталося вбивство журналіста Джамала Хашоґгі в саудівському консульстві у Стамбулі.

Такий підхід не приніс стабільності. Натомість він залишив країну затягнутою у невигідну війну в Ємені, безрезультатний конфлікт з Катаром та дипломатичну ізоляцію з боку західних чиновників.

Друг для України та Росії

Що стосується війни в Україні, роль посередника Саудівської Аравії підтримується сприйняттям королівства як нейтральної держави в цьому конфлікті.

Саудівські чиновники, як і їхні колеги з інших країн Перської затоки, довгий час прагнули уникати зайняття сторін у новій епосі конкуренції великих держав і стратегічного суперництва. Відтак, королівство підтримувало робочі відносини як з Росією, так і з Україною з початку війни в Європі.

У 2022 році, наприклад, Саудівська Аравія та Росія, обидві лідери ОПЕК+, узгодили зменшення видобутку нафти, щоб пом’якшити ефекти глобальних санкцій, накладених Заходом після вторгнення Росії в Україну. Однак лише кілька місяців по тому Саудівська Аравія запросила президента України Володимира Зеленського виступити на саміті Ліги арабських держав у саудівському місті Джидда.

Це був пролог до міжнародного саміту 2023 року, також у Джидді, на якому зібралися представники 40 країн для обговорення триваючої війни.

Незважаючи на те, що цей захід не призвів до прориву, зустріч продемонструвала можливості кронпринца в організації переговорів і його намір діяти як дипломатичний посередник у війні між Україною та Росією.

Саудівська Аравія та сусідні Об’єднані Арабські Емірати пізніше організували обміни полоненими між двома країнами — рідкісні дипломатичні успіхи за три роки конфлікту.

Платформа для дипломатії

Пряме залучення до високопрофільної міжнародної дипломатії, що стосується найбільшої війни в Європі з 1945 року, безсумнівно, є кроком вперед у дипломатичних амбіціях Саудівської Аравії. Але зусилля країни не є чисто альтруїстичними. Ер-Ріяд вважає, що в таких дипломатичних спробах можна отримати вигоду.

Прихід до влади у США президента Дональда Трампа відповідає саудівським прагненням. Трамп чітко висловив своє бажання бути визнаним як творець угод і миротворець, але для цього йому потрібне нейтральне місце, де може розцвітати важка робота дипломатії.

Вже через кілька тижнів після приходу до влади нової адміністрації у Білому домі, саудівська столиця стала місцем першої зустрічі між державним секретарем США та міністром закордонних справ Росії з моменту вторгнення Росії в 2022 році.

Зустріч призвела до укладення угоди про «відновлення двосторонніх відносин» і створення механізму консультацій для «вирішення проблем у відносинах».

Два раунди діалогу в Ер-Ріяді – спочатку з Росією, потім з Україною – зміцнили лідерство Саудівської Аравії у дипломатичному процесі. Це також допомогло частково відновити імідж Мухаммеда бін Салмана.

Вид кронпринца, який тепло вітає Зеленського, різко контрастував з образами з напруженої зустрічі у Білому домі, що облетіли світ, представляючи кронпринца як державного діяча.

Поворот до Тегерана

Такі позитивні образи здавалися б немислимими ще у 2019 році, коли кронпринц був персоною нон-ґрата, а кандидат у президенти США Джо Байден назвав країну «парією».

Зміна цього негативного глобального сприйняття Саудівської Аравії є важливою, якщо королівству хочеться залучити десятки мільйонів відвідувачів, що є ключовими для успіху «гіга-проєктів» — спортивних, культурних і туристичних подій, які саудити сподіваються зробити рушійною силою економіки та дозволити королівству менше залежати від експорту викопних видів палива.

Якщо послаблення напруженості з Іраном і підтримка крихкого перемир’я в Ємені спрямовані на зменшення вразливості королівства до регіональної нестабільності, то сприяння дипломатії щодо України є відносно безкоштовним способом зміцнити мінливі наративи про Саудівську Аравію.

Адже будь-який зрив у переговорах між Росією, США та Україною навряд чи буде покладений на саудитів.

Дійсно, саудівські посадовці можуть розглядати свою участь у переговорах з американськими чиновниками щодо України як передумову для подальшої дипломатичної співпраці. І це буде особливо вірно, якщо кронпринц Мухаммед зможе зарекомендувати себе як незамінний партнер в очах Трампа.

Саудівські посадовці були виключені з останніх великих переговорів між Іраном та США, до яких також долучилися кілька інших великих світових держав і які призвели до ядерної угоди з Іраном у 2016 році. Трамп вийшов з угоди незабаром після вступу на посаду вперше у 2017 році, і відносини між США та Іраном залишаються млявими з того часу.

Адміністрація США вже висловила ідею відновлення переговорів з Тегераном щодо його ядерних можливостей.

Помістити Саудівську Аравію у центр будь-яких спроб досягнення нової ядерної угоди, яка б замінила або перевершила попередню угоду, було б високоризикованим кроком, враховуючи інтенсивність емоцій як з боку США, так і з боку Ірану, а також напружену співіснування Тегерана та Ер-Ріяда.

Але це дало б королівству те, що воно найбільше хоче: місце за столом переговорів.