Якщо російський диктатор і припинить війну в Україні, то не через економічні причини. Ймовірніше за все, це буде з розрахунку на те, що припинення війни може забезпечити йому визнання з боку США як лідера великої держави, що заслуговує на повагу. Саме цього завжди прагнули всі керівники як Радянського Союзу, так і Росії

Останніми місяцями багато західних коментаторів у ЗМІ стверджували, що економіка Росії перебуває у настільки серйозній кризі, що президент Володимир Путін невдовзі буде змушений припинити війну в Україні. У грудні 2024 року The Washington Post повідомляла про побоювання російського бізнесу, що підвищення облікових ставок для стримування інфляції може зупинити економіку у 2025 році. А нещодавно Politico припустило, що причина, через яку Путін зараз начебто готовий до переговорів щодо завершення війни, полягає у прагненні «уникнути принизливого банкрутства». Про це йдеться в авторській колонці Джуліана Купера, почесного професора Центру російських, євразійських та європейських досліджень у Бірмінгемському університеті (Великобританія) на сторінках The Conversation, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну три роки тому та запровадження жорстких економічних санкцій, російська економіка, безсумнівно, опинилася під тиском. Проблеми накопичуються, і Росія дійсно переживає поступове економічне зниження — але не таке, про яке часто заявляють.

Економічні показники Росії за останні чотири роки можна підсумувати за ключовими індикаторами. Попри сумніви щодо точності окремих офіційних російських статистичних даних, вони все-таки дають досить достовірне уявлення про загальну ситуацію.

Незважаючи на війну та санкції, російська економіка виявилася досить стійкою. Зростання значною мірою забезпечується різким збільшенням бюджетних витрат — не лише на військові потреби, але й на інфраструктурні проєкти.

До таких проєктів належать інвестиції у покращення транспортного сполучення з Китаєм, посилення економічної самостійності шляхом виробництва товарів, що раніше імпортувалися із Заходу, а також вирішення деяких соціальних проблем — передусім низької народжуваності.

У 2025 році уряд РФ підвищує розмір виплат при народженні дитини: мами, які народжують уперше, отримуватимуть 677 000 рублів (приблизно 5 800 фунтів стерлінгів) — проти 630 400 рублів у 2024 році. Як заявив речник Путіна Дмитро Пєсков у коментарі The Washington Post у 2024 році, забезпечення того, щоб росіяни мали «якомога більше дітей», є «основною метою державної політики».

Однак прогноз зростання ВВП Росії на 2,5% у 2025 році, ймовірно, є занадто оптимістичним. За останні місяці проблеми накопичилися. Економіка Росії перегрілася — це стало наслідком масштабного бюджетного фінансування та щедрого кредитування, що спричинило інфляцію щонайменше на рівні 10%.

Зростання військового виробництва, мобілізація персоналу до збройних сил і значна еміграція призвели до гострої нестачі робочої сили. Рівень безробіття наприкінці 2024 року становив у РФ лише 2,3% порівняно із 4,5% до початку війни. Щоб залучити працівників і рекрутів, зарплати та виплати за підписання контрактів із армією зростають дуже швидко.

Центральний банк Росії підвищив облікову ставку з 16% у грудні 2023 року до 21% у жовтні 2024 року, і на цьому рівні вона залишається. Саме ці обставини стали підставою для заяв, що економіка Росії наближається до катастрофи.

Проте високі відсоткові ставки в Росії уже траплялися раніше: 19% у 1998 році та 13,1% у 2009 році — і в обох випадках інфляція швидко спадала. Є ознаки, що економіка починає остигати — вона під тиском, так, але аж ніяк не в стані кризи.

Бізнес уже відчуває наслідки високих ставок: уряд РФ вибірково скорочує обсяг пільгового кредитування, а підприємства вживають заходів для підвищення продуктивності.

Російський рубль зміцнюється, а інфляція та відсоткові ставки, ймовірно, почнуть знижуватися пізніше цього року. У січні 2025 року рівень безробіття у РФ трохи підвищився — до 2,4%. Очікується, що федеральний бюджет РФ залишиться майже збалансованим цього року, причому ймовірне й додаткове збільшення військових витрат понад запланований рівень.

Хоча загрози неминучого економічного краху немає, перспективи розвитку також не спостерігається. Економіка Росії входить у фазу стагнації — із застарілою інфраструктурою та обладнанням і майже повною відсутністю технологічних інновацій.

Витрати на наукові дослідження й розробки протягом багатьох років залишаються на рівні трохи більше 1% ВВП. До того ж, Росія стає дедалі економічно залежною від Китаю, який нині є її найбільшим торговельним партнером — у 2024 році на нього припадало 39% імпорту. Китай є основним постачальником для Росії багатьох промислових і споживчих товарів (не завжди високої якості).

Флот цивільної авіації Росії стабільно скорочується та деградує під впливом санкцій, які ускладнили постачання запчастин. Країна намагається утримувати в експлуатації численні літаки Boeing та Airbus, тоді як обіцяні повністю російські літаки поки що так і не з’явилися — і навряд чи з’являться раніше 2027–2028 років.

Автопарк у Росії також старіє. Покупці змушені обирати між далекими від сучасних вітчизняними «Ладами», китайськими автомобілями, які не зовсім підходять до російських доріг і клімату, та імпортованими вживаними машинами сумнівної якості. У 2024 році 69% усіх придбаних автомобілів у Москві були китайського виробництва — це 139 000 авто, тоді як «Лад» було продано лише 13 000.

Накопичення цих проблем свідчить про деградацію економічного устрою в Росії. Згодом цей тиск може змусити російського президента шукати кращих відносин із Заходом. Але цей момент поки що не настав.

Якщо Путін і припинить війну в Україні, то не через економічні причини. Ймовірніше за все, це буде з розрахунку на те, що припинення війни може забезпечити йому визнання з боку США як лідера великої держави, що заслуговує на повагу. Саме цього завжди прагнули всі керівники як Радянського Союзу, так і Росії.