Мікаель Колвіл-Андерсен заснував неприбуткову організацію Bikes4Ukraine.org і доставляє вживані велосипеди в Україну в якості гуманітарної допомоги, яка розподіляється між внутрішніми переселенцями, соціальними працівниками та волонтерами

Коли я намагаюся описати, як це — жити й працювати в Україні під час повномасштабної війни, то часто кажу про енергію. Відтоді як я вперше приїхав в Україну у червні 2022 року, то гостро відчуваю певний прихований, потужний струм, що пульсує вулицями України — органічну, стійку енергію, яка народжується з незламності її людей. Це джерело сили, з яким варто рахуватись: воно живить колективний дух відбудови зруйнованих районів і надихає на створення нових образів кращого міського життя. Про це йдеться в авторській колонці данського дизайнера-урбаніста Мікаеля Колвіла-Андерсена на сторінках американського видання Planetizen, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Схожа енергія відчувається у будь-якій зоні бойових дій чи районі, що пережив катастрофу або кризу. Ви могли це побачити під час пожеж у Лос-Анджелесі у 2024 році: кожна людина, яку тоді опитували журналісти, говорила з особливою інтенсивністю, описуючи те, що відбувається.

«Кризи створюють не лише масштабне спустошення, але й унікальну можливість для системних змін і радикального переосмислення. У нормальні часи такі фундаментальні зміни потребували б довгострокових стратегічних зусиль і значних витрат часу та ресурсів — без гарантії успіху. Кризи ж руйнують статус-кво настільки глибоко, що дають змогу сформувати нові припущення, підходи та організаційні цінності», — пишуть автори книги Effective Crisis Communication: Moving from Crisis to Opportunity.

Як урбаніст-доброволець, що вже 2,5 роки працює в Україні, я намагаюся черпати цю відновлювану енергію, допомагаючи проєктувати простори, які втілюють потенціал суспільства, загартованого через випробування. Ця енергія — не просто метафора. Це відчутна сила, викувана на ковадлі конфлікту й катастроф — сила, яка лежить в основі кожної ідеї міського оновлення й кожного прагнення уявити краще, більш сталий майбутній простір для життя.

У 2022 році, коли російські війська стояли під Києвом, я зовсім не планував стати волонтером-урбаністом у зоні війни. Для цього був потрібен заклик до дії — і він пролунав об 11:06 ранку 25 квітня 2022 року, коли я отримав електронного листа від Вадима й Ореста, двох українських урбаністів. Це був чіткий заклик по допомогу: їм були потрібні вживані велосипеди з Данії.

Місто Львів на заході України прийняло 200 000 внутрішньо переміщених осіб — колосальний наплив для міста із населенням 700 000 мешканців. Велосипеди могли б зняти напруження у транспорті та дати переселенцям свободу пересування після того, як вони залишили все позаду.

Я дуже добре пам’ятаю цей момент: стою у своїй квартирі у Копенгагені, відчуваю безсилля з моменту початку вторгнення — буквально на порозі Європи. І ось — звернення від колег про допомогу в тій сфері, в якій я найбільше компетентний. Заклик до дії був гучним і однозначним — і я відповів.

Велосипеди як гуманітарна допомога

Я заснував неприбуткову організацію Bikes4Ukraine.org і почав шукати спосіб, як доставити вживані велосипеди з Копенгагена до Львова. Я проєктував велосипедну інфраструктуру у містах по всьому світу й написав про це книжку, але тепер мені довелося швидко навчатися логістиці.

Перше відправлення приїхало у липні 2022 року. Ми розподілили велосипеди між внутрішньо переміщеними особами у таборах на околицях Львова. Це був дуже емоційний момент — бачити, як простий велосипед викликає радість і вдячність у дорослих і дітей.

Я продовжив відправляти велосипеди, але швидко зрозумів, що існує й інша потреба: соціальним працівникам і волонтерам також потрібні велосипеди для доставки їжі, води, ліків та гуманітарної допомоги до найуразливіших мешканців найбільш зруйнованих регіонів України. Велосипеди, які надходять як гуманітарна допомога, самі стають засобом доставки гуманітарної допомоги — і ця «поезія» не втрачає сили. Усі наші велосипеди виконують саме цю місію.

Протягом лише одного року один єдиний непотрібний велосипед з Європи здійснює 3600 поїздок, долає 10 800 км, перевозить 18 000 кг найнеобхідніших речей (що водночас вивільняє місце у фургонах і вантажівках для іншого вантажу) й допомагає 7000 людям. Ми вже доставили в Україну 1250 велосипедів із мого особистого мережевого кола у Данії, Німеччині, Бельгії, Франції та Угорщині.

Я кілька разів відвідував Україну з Bikes4Ukraine, але дуже швидко був втягнутий у справу ще глибше. Наприкінці 2022 року мер Миколаєва Олександр Сєнкевич сказав мені щось дійсно переломне — ми сиділи й розмовляли у кав’ярні, а до лінії фронту залишалося лише 10 км, і місто нещадно обстрілювали:

«Половина мого населення виїхала. Це мій шанс створити для них краще місто, коли вони повернуться. Ця війна — можливість для позитивних міських змін», – зазначив тоді Сенкевич.

Ось так мислять українці — і я приєднався до них. Це було шаленим шляхом. Як урбаніст, я можу тут реалізовувати речі, які неможливо зробити в жодній іншій точці світу — і вже точно не так швидко й ефективно. За проханням мера моя команда розробила Велосипедну стратегію Миколаєва — комплексний план створення міста, дружнього до велосипедистів.

Громадський простір як зцілення

У 2024 році я працював разом із 1000 волонтерами над створенням першого Скандинавського терапевтичного саду, щоб допомогти зцілити психічні травми після ПТСР. Його облаштували у лісовій зоні поруч із найбільшою психіатричною лікарнею України. Навесні 2025 року ми відкриємо перший громадський сад у Києві. Він поверне до життя занедбану земельну ділянку, яку поглинули б забудовники, і водночас подарує місцевим жителям зелену оазу для зміцнення продовольчої безпеки, міжособистісних стосунків і фізичного та ментального здоров’я.

Наша нова громадська організація DIY Ukraine наразі займається розробкою і плануванням найбільшого у світі тимчасового міського простору, заснованого на принципах тактичного урбанізму. Протягом 1500 років територія навколо Контрактової площі була справжнім серцем Києва — перехрестям усього регіону із жвавим ринком. Проте за останні 10 років ці 11 000 м² перетворилися на суцільну асфальтову пустку, якою люди лише проходять транзитом. Але площа з такою історією заслуговує на краще. Жителі Подолу зокрема, та Києва загалом, заслуговують на якісний громадський простір після трьох років війни.

Ми прагнемо активізувати цю площу за допомогою травмоорієнтованих, доступних місць для сидіння, зелених насаджень і затінення, які також допоможуть боротися з ефектом міських островів спеки. Завдяки ключовій підтримці данської фармацевтичної компанії Novo Nordisk, наші спортивні й рекреаційні зони допоможуть киянам зміцнювати тіло й розум. Урбанізм — це інструмент, але також і ліки.

Я не міг уявити цього всього у квітні 2022 року, але тепер це — моя щоденна реальність. Життя дивне. Мій ретельно вибудуваний баланс між роботою і відпочинком у Данії зник. Кожен день — робочий. Мій тривожний розлад то слабшає, то посилюється у режимі 24/7 — через повітряні тривоги, атаки та невизначеність у фандрейзингу. Але зупинитися — не варіант. Я під’єднаний до цього невидимого джерела енергії. Воно мене живить.

Ми всі вже звикли до того, що слово «стійкість» часто використовують, описуючи українців після 2022 року. Дозвольте мені бути відвертим: зараз усе змінилося. Українці — виснажені. Але вони й далі стоять, захищаючи свою країну. У 2022-му ти міг вийти з бару з гучним «Слава Україні!», і незнайомці відповідали — «Героям слава!». Сьогодні я навіть не згадаю, коли востаннє чув «Слава Україні» — хіба що від політиків.

Стійкість трансформувалася у фінське поняття «сі́су». Якщо стійкість — це здатність адаптуватися й відновлюватися після потрясінь, то сі́су — це надзвичайна рішучість, внутрішня сила та впертість, яка дозволяє нам рухатися далі, коли здається, що сил уже немає. Це той стан, коли ми не можемо більше, але все одно продовжуємо — бо інакше не можна. Ми можемо оновити цей публічний простір. Ми можемо висадити ті дерева. Ми можемо зробити тротуари зручними для ветеранів із протезами та кріслами колісними. Ми можемо зробити це — разом.

З’явилося нове, оновлене відчуття єдності. Після президентських виборів у США, особливо після інавгурації, відчувається помітне зростання кількості іноземців, які звертаються до нас із бажанням приїхати до України волонтерами.

В Україні з початку вторгнення панує атмосфера, схожа на часи Іспанської громадянської війни, коли волонтери з усього світу приїздили допомагати. І зараз ми знову відчуваємо оновлення цього духу, як спосіб протистояти божевільному геополітичному клімату через реальні вчинки — будь-які.

Не кожен урбаніст чи архітектор, що читає цей текст, може приїхати на кордон України. І не кожен захоче. Це нормально. Можливо, ви підтримаєте нашу роботу через краудфандинг. Але для тих, хто вирушить у цю подорож — гарантую: ви відчуєте цю невидиму енергію, яка пройде крізь ваше тіло й душу. У нас для вас вже готовий шуруповерт і надихаючі тактичні урбаністичні проєкти, які ви реалізуєте разом з українцями. Вони залишать відбиток на вас самих. І пам’ятайте:

Нині є лише один справжній лідер вільного світу — Україна.